К. е.н. Алескерова Ю.В.,Іщенко О. В.

Вінницький національний аграрний університет

ІНФЛЯЦІЯ В УКРАЇНІ

Вступ. Інфляція є багатогранним процесом, що відображає основні проблеми та суперечності в економіці країни. Особливим проявом її є переповнення каналів грошового обігу масою грошових ресурсів, що призводить до знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу і національного багатства на шкоду населенню.

Перехід української економіки на ринкові відносини різко підвищив

значення грошей. Як свідчить світовий досвід, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, посиленням впливу інфляційних чинників. Тому дуже важливо дослідити, чи є саме перехід на ринкові відносини причиною поглиблення інфляції.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Актуальність цієї теми

визначається тим, що інфляція є однією з найгостріших проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає економіка, виробництво, фінансовий ринок, але найбільше – люди.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему інфляції і інфля-ційних очікувань в Україні досліджено у працях В.Калюжного, А. Гальчинського, В. Безрукова, О. Береславської, О. Петрика, Джона Лоу, Кейнса, М. Фрідмена та інших відомих вчених-економістів.

Мета дослідження – з наукових позицій визначити сутність інфля-

ційних очікувань, їх причини та наслідки, а також узагальнити світовий досвід регулювання інфляційних очікувань.

Основний матеріал дослідження. Як соціально-економічне явище, ін-

фляція виникла у ХVI ст. і на той час вона мала локальний, обмежений харак-тер. Лише з розвитком ринкової економіки та інтеграційних процесів вона набувала постійного характеру. У сучасному світі, напевно, немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала впливу інфляції. Інфляційні процеси в різні часи і в різних країнах проходять неоднаково. Тому в багатьох країнах визначення типу інфляції робиться на сонові визначення провідного з них. Бурхливого розвитку інфляція набула у 20-ті роки ХХ ст.

Під інфляцією розуміють зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Таке зростання пов'язане з перевищенням кількості грошей в обігу порівняно з сумою товарних цін. При цьому ціни різних товарів та тарифи на послуги можуть зростати різними темпами, а саме підвищення не обов'язково торкається усіх товарів. Як відомо, у роки помірної інфляції, ціни на окремі товари можуть навіть знижуватися. Зростання цін також свідчить про знецінення грошової одиниці, за яку можна придбати дедалі меншу кількість товарів. Отже, інфляція – це не тільки зростання цін, але і знецінення грошей внаслідок порушення грошового обігу та перевищення грошової маси над товарною масою.

Крім того, зростання цін не завжди є показником інфляції. Ціни можуть

зростати внаслідок покращення якості продукції, її оновлення або заміни. У такому разі йдеться про неінфляційне зростання цін.

В економічній літературі розрізняють окремі типи та види інфляції. За-

лежно від особливостей та причин зростання цін, виділяють два типи інфляції – інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. Інфляція попиту відбувається, коли сукупний попит перевищує пропозицію. Зростання цін встановлює рівновагу між першим та другим, стримує надмірний, а у багатьох випадках цілком допустимий попит (наприклад, на товари першої потреби), є сигналом для виробників про необхідність росту виробництва. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, що грошова маса переважає товарну массу.

Інфляція являє собою надзвичайно складний, суперечливий, недостатньо вивчений процес. Більшість економістів під інфляцією розуміють загальне підвищення рівня цін в економіці. Механізми інфляції пов'язані, перш за все, із сукупним попитом і сукупною пропозицією. Проникаючи в економіку, інфляційна грошова маса осідає на боці попиту. Якщо це відбувається регулярно, виникає стійкий розрив між сукупним попитом і сукупною пропозицією, інфляційна нерівновага ринків.

Інфляція пов'язана з цілим спектром диспропорцій в економіці. У структурі цих диспропорцій і містяться основні причини інфляції.

Одна з причин виникнення інфляції як з боку попиту, так і з боку пропозиції – це інфляційні очікування. Інфляція потребує збільшення заробітної плати, веде до створення продуктових запасів тощо, що прискорює інфляцію. З боку пропозиції – аналогічна ситуація: підприємства намагаються виробити менше продукції більшої вартості, що також прискорює інфляцію.

У серпні індекс споживчих цін (ІСЦ) знизився на 0.4% (сезонно скоригована зміна ІСЦ становила +0.4%). Річні темпи зміни ІСЦ зменшилися до 8.9% порівняно з 10.6% у липні, з початку року споживчі ціни зросли на 4.1%.

Табл. 1. Зміна цінових індексів та внесення компонентів в ІСЦ

	Серпень 2011р.
	Частка в ІСЦ, %	зміна за місяць		12-міс.плинна		до початку року
		зміна %	внесок в ІСЦ, в.п.	зміна, %	внесок в ІСЦ, в.п.	зміна, %	внесок в ІСЦ, в.п.
ІСЦ	100.0	-0.4	-0.4	8.9	8.9	4.1	4.1
Базова інфляція	55.2	0.8	0.4	8.8	4.8	4.9	2.6
Небазова інфляція	44.8	-1.9	-0.8	9.2	4.1	3.3	1.5
Сирі продукти	27.9	-3.4	-0.9	5.2	1.4	-3.0	-0.8
Адміністративні ціни	15.4	0.6	0.1	14.1	2.2	12.7	1.9
Паливо	1.5	0.0	0.0	35.0	0.5	30.2	0.4

Основною причиною зниження ІСЦ було значне зростання пропозиції плодоовочевої продукції: овочі та фрукти подешевшали на 25.6% та 11.5% відповідно. Це зумовило зниження індексу цін сирих продуктів на 3.4% (-0.9 в. п. внесок в ІСЦ). Незначно подешевшали також крупи (у середньому на -0.9%). Усі інші сирі продукти подорожчали – середнє зростання їх цін у серпні становило 2.7%.

Адміністративно регульовані ціни та тарифи зросли на 0.6% (внесок у зміну ІСЦ – 0.1 в. п., зростання в річному вимірі становило 14.1%) за рахунок збільшення плати за житло, подорожчання скрапленого газу та твердого палива. Збереження ціни нафти на світових ринках майже на рівні трьох попередніх місяців зумовило незмінність ціни на бензин (у річному вимірі його інфляція становила 35%). Здешевлення сирих продуктів призвело до зниження небазового ІСЦ на 1.9% (9.2% – у річному вимірі, -0.8 в. п. внесок в ІСЦ). Подорожчання харчових продуктів з високим ступенем оброблення (переважно м’ясо-молочної продукції) зумовило підвищення темпів зміни базового ІСЦ у серпні до 0.8% порівняно з 0.5% у липні (внесок в ІСЦ 0.4 в. п.). У річному вимірі базова інфляція збільшилася до 8.8% (8.6% у липні).

Утім, інфляція компонентів базового ІСЦ зазнавала тиску до зниження з боку попиту. Так, в умовах помірних фіскальної та монетарної політики (спрямованої на абсорбування надлишкової ліквідності в банківській системі) споживчий попит залишався нижчим, ніж рівноважне значення (середнє значення відхилення ВВП від потенційного рівня за три квартали цього року становило -0.7%1). Укріплення номінального ефективного обмінного курсу (НЕОК) гривні (за травень – липень – на 2.3%2) також стримувало зростання базового ІСЦ. Темпи зміни вузького базового ІСЦ залишилися низькими (0.2% за місяць, 2.9% у річному вимірі).

Уповільнення зростання цін на зовнішніх сировинних ринках зумовлює низькі значення зростання індексу цін виробників (ІЦВ) – 0.5% у серпні та 0.1% у липні. Але річні темпи зростання ІЦВ залишаються високими (19.9%). З початку року ІЦВ зріс на 16.3%.

Отже Інфляція впливає на всі сфери людського життя. Особливо відчувають цей вплив населення та підприємства країни. Інфляційний ризик – це ризик того, що під час зростання інфляції одержувані грошові

доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж зростають. У таких умовах усі несуть реальні втрати.

Не лише населення і підприємства, а й держава зацікавлені у зниженні можливих втрат, пов'язаних з ризиком зростання інфляції. На думку переважної більшості вітчизняних економістів є вже розроблені і

запропоновані методи боротьби з інфляцією, на які варто звернути увагу, а саме адміністративні і економічні.

Адміністративні методи – це встановлення державою обмежень на підвищення цін та контроль за доходами.

Економічні методи впливають на інфляцію попиту та інфляцію витрат. Їх поділяють на 2 групи. Перша група – сукупність заходів антимонопольної політики, друга – це заходи, які сприяють зменшенню

витрат виробництва, податків на бізнес, імпортного мита на ввезені засоби виробництва та стимулювання технічного прогресу.

На нашу думку, інфляційні процеси могли б бути контрольованими, якби діяла довгострокова антиінфляційна програма, яка б включала заходи, що стримували б інфляцію, а саме:

– викорінення структурних перекосів;

– реальна конверсія військово-промислового комплексу;

– ліквідація збиткових підприємств;

– ліквідація дефіциту державного бюджету;

– розвиток ринку платних послуг;

– зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків на депозити;

– активне залучення до ринкового обороту нетрадиційних товарів (нерухомості, цінних паперів).