Економіка/3. Фінансові відносини

Крисюк О. О., Глазко Н. Д.

Вінницький національний аграрний університет

Зміни по ПДФО відповідно до Податкового кодексу

У становленні та розвитку ринкових відносин у державі, важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із головних важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є податок з доходів фізичних осіб, за рахунок якого поповнюються державний, місцеві бюджети.

Уперше податок з доходів фізичних осіб було запроваджено в Англії наприкінці ХVІІІ століття на пропозицію В. Петті. Оподатковували ним за прогресивною шкалою ставок, починаючи від 5%, і стягувався податок лише із заможних верств населення.

В Україні цей податок має досить стабільну законодавчу форму - із 1992 року він регулювався Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», з 1 січня 2004 року - Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», а з 1 січня 2011 року податок з доходів фізичних осіб регулюється Розділом IV Податкового кодексу України. Даний податок є одним із найвагоміших податків, оскільки він виконує важливу соціальну функцію.

Зі зміною нормативно-правової бази регулювання даного податку, тобто з прийняттям Податкового кодексу, до платників податку зараховано податкового агента. Відповідно до кодексу це - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам. [1, С. 25]

Зміни ставок податку на доходи фізичних осіб в Україні з 1991 року відбувались часто. З 1 грудня 1993 року до 1 жовтня 1994 року задля наповнення бюджету запровадили найжорсткішу шкалу оподаткування з максимальною ставкою 90%. Але попри збільшення ставок майже вдвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян зменшились.

До 2004 року в Україні діяла прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10% та максимальною – 40%. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу, який вимірювався в кількості мінімальних зарплат. Що більшим був дохід особи, то вищу ставку податку застосовували до неї. З 2004 року Україна перейшла на єдину пропорційну ставку оподаткування розміром 13% (з 2007 р. – 15%).

Із 01.01.11 р. уводиться малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Якщо відповідно до Закону № 889 податок справлявся за ставкою 15 % незалежно від суми отриманого доходу, то за Кодексом уводиться дві ставки: 15 та 17 %.

Впровадження пропорційної системи оподаткування доходів фізичних осіб пояснювалось потребою запровадити для всіх єдині правила та стимулювати інвестиційну активність заможних верств суспільства. Передбачалось, що нові податки виведуть доходи багатьох громадян із тіні. Проте, як показує статистика, запланованих завдань досягти не вдалось. Надходження від податку на особисті доходи громадян після скасування прогресивного оподаткування скоротились. Частка податку на доходи у ВВП, яка 2003 року досягла 5,1%, суттєво впала. (Див. табл.1) Ще більш помітним є зменшення частки податку в доходах зведеного бюджету України та в структурі податкових надходжень. За останніми двома параметрами нам так і не вдалось повернутись до рівня 2003 року, коли діяла прогресивна система.

Щоправда, в 2005 – 2008 роках у абсолютних цифрах вдалось збільшити надходження податку з доходів фізичних осіб майже в 2,65 раза. Але співвідношення у структурі податкових надходжень майже не змінилось. Якщо в багатьох країнах світу податок на особисті доходи формує до 40% бюджету і відіграє провідну роль в його наповненні, то Україна демонструє значно нижчі результати. [4, С. 2-3]

Таблиця 1

Часка податку з доходів фізичних осіб у Зведеному бюджеті та ВВП України

Податки з доходів фізичних осіб	Роки
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Зібрано в бюджет, млрд. грн.	10,82	13,52	13,21	17,32	22,79	34,78	45,89	44,48	45,32
Часка у доходах бюджету, %	17,5	18,0	14,4	12,9	13,3	15,8	15,4	16,3	16,1
Частка у податкових надходженнях до бюджету, %	23,8	24,9	20,9	17,7	18,1	21,6	20,2	21,4	24,8
Частка у ВВП, %	4,8	5,1	3,8	3,9	4,2	4,9	4,8	4,9	4,2

Розглянемо детальніше ставки податку.

За ставкою 15 % оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі:

- зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

- виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, та інші доходи.

Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 %. [3, С. 30]

Слід згадати, що платники податку мають право на податкові соціальні пільги. Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. [3, С. 31]

Однак розмір ПСП змінився: якщо за нормами ст. 6 Закону № 889 ПСП дорівнювала 50 % мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року, то за Податковим кодексом введено пільгу у розмірі 100 % розміру прожиткового мінімуму для будь-якого платника податку.

Також змінено з прийняттям Податкового кодексу перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, доповнено категоріями платників, які потребували державної підтримки. З 01.01.11 р. матиме право на соціальну пільгу у розмірі 100 % - платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину; а такожу розмірі 150 % - платник податку, який був учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім інвалідів І і II групи, які мають право на 200%-ву ПСП).

Якщо відповідно до ст. 6 Закону № 889 вдови та вдівці мали право на пільгу у розмірі 150 %, а особи, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років - у розмірі 200 %, то з 01.01.11 р., відколи в дію вступив Податковий кодекс, вони будуть користуватись відповідно пільгою на загальних підставах та пільгою у розмірі 100 % як особи, що утримують двох чи більше дітей.

До прийняття Кодексу платник податку мав право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Відтепер дане поняття замінене на податкову знижку. Підстави для нарахування податкової знижки залишились ті, що і для податкового кредиту і також відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Однією із новацій Податкового кодексу є запровадження норми щодо подання податковим агентом до органу ДПС за місцем його реєстрації податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом. Декларації подаються окремо за кожний місяць (податковий період) протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Окремо податкова декларація за календарний рік не подається. [2, С. 16]

Спід зауважити, що в умовах дії Податкового кодексу необхідно подавати податковий розрахунок за ф. № 1ДФ. Тобто податкові агенти мають подавати два розрахунки: про нараховані (виплачені) фізичним особам доходи та нараховані (сплачені до бюджету) суми податку на доходи фізичних осіб (один місячний згорнутий» та щоквартальний «розгорнутий» та персоніфікований щодо платників). Порядок і строки подання розрахунку за ф. № 1 ДФ залишається таким, як і в умовах дії Закону про ПДФО.

Отже, з прийняттям Податкового кодексу відбулися певні зміни. З 1 січня 2011 року введено малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Введено ставку 17 %, чого раніше не було. Також змінено розміри податкової соціальної пільги, а також доповнено перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, категоріями платників, які потребували державної підтримки. Запроваджено податкову декларацію, яка подаватиметься протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755- IV.

2. Добродій Т. Податок на доходи фізичних осіб.// Вісник Податкової служби України. - 2011. - № 4. - С. 11-19.

3. Добродій Т. Податок на доходи фізичних осіб.// Баланс. - 2011. - № 2-3. - С. 29-32.

4. Продан О. Податок на доходи фізичних осіб: українські парадокси та світовий досвід.// zахіd.nеt