Поліщук Н.С., асист. Бохенко О.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми акцизного оподаткування в Україні

Ефективність і сталість системи оподаткування залежить насамперед від запровадження та відповідного використання оптимальної моделі формування достатньої доходної бази бюджетів різних рівнів, в тому числі і за рахунок основного їх джерела – податкових надходжень. Одним з бюджетоформуючих податків в Україні є акцизний збір, однак, на сучасному етапі розвитку України в механізмі його адміністрування наявні певні проблеми та неузгодженості. Про такі проблеми свідчить як рівень тіньового обігу підакцизних товарів, так і наявні диспропорції між економічними показниками відповідних секторів економіки та фіскальною ефективністю застосування акцизного збору для оподаткування окремих груп вказаних товарів [1].

У науковій літературі велику увагу вчені приділять питанням акцизного оподаткування взагалі та системі специфічного акцизного оподаткування зокрема. Цю проблему розглядали ряд таких науковців як В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілова, А.Б. Дрига, В.І. Коротун, І.О. Лютий, В.М. Опаріна, А.М. Соколовська, В.М. Федосов, С.І. Юрій. Проте, можемо сказати, що враховуючи особливості сучасного стану даної проблеми, вона все ще потребує детального вивчення та продовження теоретичних досліджень [2].

За останні роки завдяки підвищенню рівня тіньового виробництва підакцизних товарів в Україні, внаслідок невідповідності розміру ставок акцизного податку цінам на підакцизну продукцію, частка акцизного податку в структурі податкових надходжень державної казни дещо скорочувалась, тому вирішення проблем в адмініструванні акцизного збору є одним зі шляхів зростання надходжень до бюджету даного податку без зростання рівня відповідного податкового навантаження, хоча на даний час Україна взяла курс на його поступове підвищення, що в цілому сприяє гармонізації національного податкового законодавства до вимог Євросоюзу.

Взагалі, акцизний збір в національну податкову практику був введений в 1991 році, що було зумовлено необхідністю регулювання споживання монопольних і високорентабельних товарів в Україні, а також створенням умов для формування достатньої доходної частини бюджету країни. Протягом періоду застосування акцизного збору в Україні законодавство,

що його регулює, зазнало значних змін. На початку використання акцизного збору до переліку підакцизних товарів, крім нині діючих, було введено ювелірні вироби, кольорові телевізори, магнітофони, відеоапаратуру й апаратуру звукозапису, компакт-диски, одяг з натуральної шкіри та хутра та ін. Однак, вже з 2000 року було значно скорочено перелік підакцизних товарів, змінено ставки податку, а підакцизними товарами визначені алкогольні напої, тютюнові вироби, спирт, пиво, транспортні засоби, нафтопродукти та ювелірні вироби [3].

Незважаючи на численні зміни до законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, сьогоднішній день зберігається тенденція до використання різноманітних схем ухилення від сплати акцизного збору та інших податків економічними агентами, які пов’язані з даною сферою. Наявність таких схем викликана як недосконалістю законодавчої бази, так і проблемами в адмініструванні акцизного збору в Україні. Головним чинником втрат бюджету від ненадходження акцизного збору є суттєва величина незаконного виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є також одним із каналів відтоку грошових коштів до „ тіньового ” сектора економіки. За окремими оцінками експертів лише по лікеро-горілчаній продукції величина „ тіньового ” сектора досягає 30 % . В Україні спостерігається порушення законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, які не впливають на прийняття рішень органів державної влади щодо видачі ліцензій, призупинення їх дії або їх анулювання [4]. У країнах ЄС така ліцензія може бути скасована або призупинена при порушеннях ліцензійних умов, виявленні випадків ухилення від сплати податків та інших дій кримінального характеру. Введення даних інструментів регулювання режиму обігу підакцизних товарів дозволить як більш ефективно впливати на порушників, так і у майбутньому перетворити інструмент ліцензування у суто дозвільний, що і відповідає його економічній сутності.

Порівнюючи Закон України «Про акцизний збір» та Податковий кодекс України можемо помітити зміни у питаннях регулювання галузі нафтопродуктів. Кодекс, зокрема, дозволяє хімічним підприємствам, що використовують нафтопродукти як сировину, купувати їх у вітчизняних виробників і ввозити з-за кордону без сплати акцизного збору. Документом також продовжено дію понижених акцизів на бензини і на дизельне паливо.

Узагальнюючи вищесказане, зробимо наступний висновок: механізм справляння акцизного податку не є досконалим. Основні проблеми його функціонування пов’язані, насамперед, зі зростанням фіскальних можливостей та зменшенням регулюючого впливу цього платежу. Тому нині настала пора суттєвого вдосконалення порядку нарахування і сплати акцизу шляхом посилення його регулюючих властивостей та розширення бази оподаткування.

Список використаної літератури:

1. Лютий І. О. Податки на споживання в економіці України / Лютий І. О., Дрига А. Б., Петренко М. О. – К. : Знання, 2009. – С. 335.

2. Коротун В. І. Світові тенденції акцизного оподаткування і перспективи його оптимізації в Україні / В. І. Коротун // Науковий вісник НУДПСУ. – 2010. – № 1 (40). – С. 112–118.

3. Cоколовська А. М. Система податкових пільг в Україні в контексті європейського досвіду / А.М. Соколовська, Т. І. Єфименко, І. О. Луніна та ін. – К. ДФІ, 2006. – 320 с.

4. www.rada.gov.ua.