Економічні науки/3. Фінансові відносини

К.е.н. Чвертко Л.А.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Становлення та тенденції розвитку страхової системи України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Становлення вітчизняної страхової системи та її розвиток відбувалися у період утвердження ринкової економіки у дуже важких умовах. На спрямованість та характер розвитку страхового сектору на початковому етапі значно вплинула невпорядкованість законодавства, безсистемність та непослідовність державної політики стосовно страхування.

Перші комерційні страхові компанії почали створюватись в Україні на початку 90-х років, із упровадженням у дію законодавчих актів щодо розвитку ринкових відносин. До ухвалення у травні 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України „Про страхування” страхова діяльність у нашій державі регулювалась не спеціальним законодавчим актом, а, так як і всі інші види комерційної діяльності, Законом Верховної Ради УРСР „Про підприємництво” (втратив чинність з 01.01.2004 р. з прийняттям Господарського кодексу України). Цей період характеризувався бурхливим зростанням кількості страхових компаній: на початок 1995 р. в нашій країні функціонувало майже 700 страховиків.

Водночас кількісне зростання не перейшло на цьому етапі в якість: не були визначені чіткі напрямки розвитку страхового ринку; не було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів; не проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 р.) страхової справи. Попри те, що в 1993 р. було створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку – Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, переломного етапу в розвитку ринку не відбулось.

Другий етап розвитку вітчизняного страхового ринку (1996–2001 рр.) розпочався після прийняття у березні 1996 р. Закону України „Про страхування”. Цей закон, а також постанови уряду, інструкції і нормативні акти, прийняті за вказаний період, безпосередньо визначали умови діяльності у сфері страхування. Зросли вимоги до розміру статутного фонду (з 5 тис. до 100 тис. доларів), установилися система контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилилися норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю. Загалом зазначені заходи створили передумови для сталого розвитку страхової справи в Україні.

Третій етап (з 2001 р.), на думку дослідників, це період переходу до нових стандартів і підходів у регулюванні та розвитку ринку. Прийнятий у новій редакції наприкінці 2001 р. Закон України „Про страхування”, установив нові вимоги до статутних фондів страховиків (у розмірі не менше 1 млн. євро для тих, хто провадить ризикові види страхування, та 1,5 млн. євро для страховиків, які здійснюють страхування життя). Цей закон зняв обмеження щодо заснування страхових компаній за участю іноземного капіталу та удосконалив норму щодо заснування одним страховиком іншого. Було визначено форми та зміст державного регулювання діяльності страхових організацій.

Під впливом розвитку ринкових відносин змінюється характер страхової діяльності. Це проявляється у появі нових і розвитку різних видів страхування, збільшенні кількості стабільно функціонуючих страхових компаній. Кількість страховиків, незважаючи на збільшення вимог законодавства щодо мінімального розміру статутного фонду, невпинно збільшується і лише вплив світової фінансової кризи призупинив цей процес. Впродовж 2009-2010 рр. вперше за останні роки припинило свою діяльність та виключено з Державного реєстру більше страхових компаній, ніж створилося та включено до нього. Така кількість страхових компаній є надто великою для нашої країни, і, як показує світовий досвід, не відповідає ні розмірам території України, ні кількості населення, ні обсягам страхових послуг, які пропонуються на ринку.

Позитивні параметри вітчизняного страхового ринку визначаються зростанням обсягів сплачених статутних фондів та величини сформованих страхових резервів, випереджаючими темпами зростання страхових виплат/відшкодувань у порівнянні з темпами зростання страхових премій (табл. 1), і, відповідно ростом рівня валових та чистих страхових виплат.

Водночас, слід відзначити, що стан страхового ринку характеризувався наявністю багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку. Політика усілякої підтримки розвитку страхування, яка тривалий період реалізовувалася в Україні (особливо на початкових етапах становлення ринку), з одного боку, надавала значних переваг страхуванню як виду економічної діяльності над іншими сферами, а, з другого боку, сприяла розвитку тіньових схем у цьому секторі. Страхування в Україні часто використовувалося як спосіб уникнення оподаткування, нелегального експорту капіталу та асоціювалося з „псевдостраховими” операціями.

Таблиця 1

Динаміка розвитку страхового ринку України у 2001-2010 рр., млн. грн.*

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Валові страхові премії	3030,5	4442,1	9135,3	19431,4	12853,5	13830,0	18008,2	24008,6	20442,1	23081,7
Валові страхові виплати	424,2	543,1	860,6	1540,3	1894,2	2599,6	4213,0	7050,7	6737,2	6104,6
Сформовані страхові резерви	1184,2	1898,2	3775,0	8272,2	5045,8	6014,1	8423,3	10904,1	10141,3	11371,8
Обсяг сплачених статутних фондів	1036,8	1550,5	3523,9	5514,5	6641,0	8391,2	10633,6	13206,4	14876,0	14429,2

*Розраховано за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

Нерівність систем оподаткування реального сектору економіки та страховиків зумовило перетікання коштів з реального сектору економіки за посередництвом системи страхування з метою їхньої подальшої легалізації. Крім того значні кошти, акумульовані страховими компаніями, через перестрахування та операції з цінними паперами виводяться з України. Адже, як свідчать офіційні дані, перестрахування в основному здійснювалося у нерезидентів: у 2002 р. – 35,9 % від чистих платежів, у 2003 р. на перестрахування (у цесію та ретроцесію) передавалися майже половина всіх ризиків, що надходили на страхування. Лише у 2005 р. після реалізації заходів, що були застосовані регулятором у попередньому році щодо посилення контролю за операціями з перестрахування, ситуація змінилась. Були введені жорсткі умови щодо перестрахування в іноземних компаніях, що не мають рейтингу провідних світових рейтингових агенцій. Це сприяло звуженню „псевдострахових” операцій та призвело до зниження обсягу фактичних надходжень страховиків.

Зміна зовнішнього середовища у другій половині 2008 р. та впродовж 2009 р., зокрема прояви світової фінансової кризи, відчутно позначилася на розвитку страхової сфери. Загальною тенденцією на страховому ринку, як і в основних галузях економіки, став спад темпів росту ділової активності. Через високий рівень залежності страховиків від банків мало місце зниження платоспроможності та ліквідності страхових компаній. Девальвація гривні позначилася на зростанні збитковості та скороченні на страховому ринку обсягів „класичного” страхування.

Нині діяльність страхових компаній відбувається в умовах зниження економічної активності, недостатньої ліквідності активів у їхній ресурсній базі, скорочення обсягів страхових премій і страхових резервів, зростання розміру виплат, збереження недовіри до фінансових установ.

Ситуація на страховому ринку України, як і на фінансовому ринку в цілому, є відбиттям загальної ситуації у країні, а також світового економічного спаду. На стані вітчизняного ринку страхування позначаються надмірна політизація управлінських рішень в економічній і фінансово-кредитній сферах; низька капіталізація суб’єктів господарювання; відсутність реальних структурних перетворень і сталості макроекономічної, зовнішньоекономічної та грошово-кредитної політики; низький рівень добробуту населення і падіння його платоспроможності тощо.

Успішне функціонування вітчизняної страхової системи значною мірою залежить від її здатності оперативно та ефективно адаптуватися до різноманітних зовнішніх та внутрішніх ризиків. Це потребує вдосконалення законодавчої бази, зокрема, у напрямі удосконалення системи регулювання та нагляду, відповідно до міжнародних стандартів.