Григорова М., Поліщук А.,

Керівник: к.е.н., доц. Нефьодова Ю.В.

Донецький Національний університет економіки і торгівлі ім..М.Туган-Барановського, Україна

Сучасний стан та проблеми технологічних парків України

Головною метою діяльності технологічних парків є комплексна організація наукоємного виробництва шляхом максимального сприяння створенню та запровадженню нових технологій та стимулювання розвитку творчого потенціалу фахівців. Концентруючи наукові, виробничі та фінансові ресурси технопарки забезпечують відтворення повного життєвого циклу інновацій: дослідження - розробка - впровадження - масовий промисловий випуск наукоємної високотехнологічної конкурентоспроможної на світових ринках продукції. Технопарки є зонами економічної активності, які поєднують потенціал університетів, науково-дослідних структур, промислових підприємств та суб’єктів інноваційної інфраструктури регіонального загальнодержавного та міжнародного рівнів.

Проблемами інноваційної діяльності та інноваційної інфраструктури займалися багато вітчизняних та іноземних вчених - економістів, таких, як Ю. Бажал, П. Саблук, А. Чухно, О. Мороз, М. Корецький, М. Туган – Барановський, А. Казанцев, О. Водачкова та ін. Але в роботах перелічених вчених недостатньо розкриті питання необхідності оновлення нормативно - правової бази регулювання діяльності технопарків, невиконання законодавчої бази, спрямованої на створення сприятливих умов для суб’єктів інноваційної діяльності, а також проблемам призупинення стрімкої динаміки розвитку та розбудови цієї інноваційної мережі в Україні, що зумовило актутальність обраної теми.

На жаль, на сьогоднішній день технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. В Україні вже створена система технологічних парків, діяльність якої може слугувати одним із прикладів успішної реалізації державної інноваційної політики. Формування цієї системи розпочалося у 2000 році реєстрацією таких технологічних парків як Інститут монокристалів та Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона. Згодом з’явились: 2001 рік – Вуглемаш; 2002 рік - Напівпровідники, Інститут технічної теплофізики, Укрінфотех; 2003 рік – Київська політехніка та Інтелектуальні інформаційні технології та інші. Станом на 26 вересня 2011 року в Україні вже зареєстровано 12 технопарків та ще 4 проходять процедуру реєстрації.

В рамках виконання інноваційних проектів технологічних парків з 2000- 2011 рр. обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 12,17 млрд. грн. За 2011 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції дорівнює 341,717 млн. грн., що на 509,79 млн. грн. менше, у порівнянні з 2010 роком. Динаміка зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції відображає припинення державної підтримки технологічних парків. Платежі до державного бюджету України та державних цільових фондів від реалізації проектів технопарків склали 37,5 млн. грн. (за аналогічний період у 2010 році - 66,2 млн. грн.). Слід підкреслити, що разом за час діяльності технопарків було перераховано до бюджетів та цільових фондів майже 1 млрд. грн. Проте слід зазначити, що з 2007 року в даному процесі спостерігається динаміка зменшення. Витрати на НДДКР збільшились втричі до 74 млн. грн. проти 23 млн. грн. у 2010 році. В період з 2000-2011 рр., в рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків, на спеціальні рахунки було перераховано 511 млн. грн., у 2011 році було перераховано трохи більше 1,067 млн. грн., що на 373 тис. грн. менше у порівнянні з 2010 роком (1,44 млн. грн.). Таким чином, головними проблемами технологічних парків України залишаються недосконалість законодавчої бази та фіскальної політики України, та дієві механізми державного стимулювання залучення коштів господарюючих суб’єктів до фінансування наукових досліджень і розробок. Все це свідчить про потребу у подальшій оптимізації механізмів державного стимулювання інноваційної діяльності в Україні.

Слід підкреслити, що недосконалість правової бази інноваційної діяльності на сьогодні посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами. На сьогодні, при відсутності бюджетної підтримки інноваційної діяльності, цей Закон України “Про інноваційну діяльність” є просто деклараційним. З метою доопрацювання проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року на виконання пункту 1 Протоколу № 21 засідання Урядового комітету з питань розвитку галузей економіки та науково-інноваційної політики від 13 серпня 2010 року формується міжвідомча робоча група для підготовки пропозицій до зазначеного проекту закону.

Таким чином, нинішня фіскальна політика України, що ґрунтується на засадах ринкового фундаменталізму, не враховує таку специфічну особливість інноваційної діяльності, як значні затрати й високий рівень ризику при створенні інновацій та виведенні інноваційної продукції на ринок. З метою формування по-справжньому ефективної національної інноваційної системи Держкомінформнауки започаткована робота з формування механізму створення системи венчурного фінансування інноваційної діяльності. Передбачається створення венчурного інноваційного фонду, який забезпечить широке залучення інвестицій в економіку країни та вкладення їх у інноваційні проекти з метою дослідження освоєння і комерціалізації нововведень. Незважаючи на правові проблеми, технологічні парки залишаються ефективно функціонуючими інноваційними структурами в Україні. За досить короткий час у нашій державі встигла сформуватись відповідна мережа інноваційних структур, де технопарки відіграють провідну роль. Завдяки їх діяльності Україна вийшла на якісно новий рівень у сфері інновацій, відбувся розвиток виробництва вітчизняної високотехнологічної наукоємної конкурентоспроможної продукції, що надало можливість активізувати розвиток міжнародного співробітництва в інноваційній сфері.