Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Далевська Т.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ В УКРАЇНІ

Інвестиційні ризики є ризиками, що виникають внаслідок проведення інвестиційної діяльності суб’єктів підприємництва, це ймовірність нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Ці ризики необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Метою даної роботи є визначення економічного змісту поняття «інвестиційний ризик», розробка системи управління інвестиційними ризиками підприємств, яка забезпечить мінімізацію негативного ефекту дії інвестиційних ризиків та у з’ясуванні впливу рівня інвестиційних ризиків у країні на її інвестиційну привабливість для іноземного інвестора.

Визначення інвестиційного ризику є одним з основних етапів, під час провадження інвестиційної діяльності, адже саме рівень ризиковості інвестицій може визначити їх безпосередню доцільність.

За даними ЗМІ в Україні зберігається висока ступінь ризику для іноземних інвестицій. Про це свідчить індекс інвестиційних ризиків Political Risk Atlas 2011, який публікує британська компанія Maplecroft за підсумками 2011. Щорічний індекс інвестиційних ризиків розраховується для 196 країн із 2009 року. У ньому враховується 41 фактор, серед яких - наявність збройних конфліктів, ситуація з дотриманням законів і прав людини, рівень розвитку економіки й бізнесу, ступінь корумпованості й держрегулювання.

Перші 10 місць рейтингу за 2010 рік посіли країни з "критично високими" ризиками й нестабільним бізнес-середовищем: Сомалі, Демократична Республіка Конго, Судан, Мьянма, Афганістан, Ірак, Зімбабве, Північна Корея, Пакистан і Росія [1].

У рейтингу 2010 року Україна поліпшила у порівнянні з 2009 роком свою інвестиційну привабливість і перемістилася з 62-го на 74-е місце, опинившись між Буркіна-Фасо (Африка, 73-тє місце) і Республікою Східний Тимор (Індонезія, 75-е місце). Водночас, за даними компанії Maplecroft, в Україні, як і практично на всій території СНД, зберігається високий ризик для інвестицій приватного бізнесу.

Згідно цих даних Україну, яка опинилася в рейтингу між малорозвиненими африканськими країнами, можна віднести до надризикової країни. Можливо, автономна дія кожного з факторів ризику мала б не настільки катастрофічний вплив на стан інвестиційного ринку України. Але їх інтеграційне поєднання робить Україну не привабливою для іноземного інвестора.

Відповідно до звіту, в Україні за минулий рік погіршилися показники корпоративного управління й макроекономічної стабільності, дотримання прав людини в роботі правоохоронних органів і критично знизився рівень освіти. Крім того, збільшився ступінь держрегулювання бізнесу і політичної стабільності, виросла загальна стресостійкість громадян і знизився рівень терористичної небезпеки.

До того ж на початку 2011р Freedom House знизив статус України з "вільної" до "частково вільної" країни у щорічному рейтингу демократичного розвитку. Можливо, це стало наслідком публікації доповіді міжнародної організації GRECO, згідно з якою Україна сприймається в світі як країна, що значною мірою охоплена цим явищем, а корупція в Україні є системним і масштабним явищем, що зачіпає все суспільство й державні інститути, включаючи суддів, та становить реальну загрозу принципам демократії й верховенству закону.

Цей статус представив Україну як інвестиційно-ризикову країну перед іноземним інвестором. Як наслідок, рівень довіри інвесторів до української економіки знизився до рівня 2,56 за 5-бальною шкалою перший раз за 2 роки, таким чином впавши до рівня показників третього кварталу 2009 року.

З рис. 1 можна побачити, що на сьогодні рівень інвестиційної привабливості лише на декілька сотих вищий, ніж рівень інвестиційної привабливості в період надзвичайно високих ризиків світової економічної кризи. Це явище на мою думку, є парадоксальним у відносно нормальних економічних умовах.

Рис. 1. Індекс інвестиційної привабливості України за 2008-2011 рр.

З метою з’ясування подібної ситуації українськими експертами в галузі інвестування, був проведений економічний експеримент, експертні дослідження та опитування. В оцінках тенденцій,  які панують на ринку та в економіці України, респонденти відмічали домінуючі негативні тенденції.

Найчастіше інвестори скаржились на посилення тиску з боку владних структур (12%), укорінення корупції (11%), складнощі у сфері оподаткування, особливо, відшкодуванні ПДВ та загальну ринкову нестабільність (по 9%).

У другому півріччі 2010р. американо-українською бізнес-радою (USUBC), було опитано більше 175 великих іноземних компаній. Експертами були зроблені висновки, що 59% опитаних інвесторів збиралися вкладати гроші, а 9% не збиралися (інші не визначилися). Уже у першому півріччі 2011 року не збиралися інвестувати вже 13% опитаних, а збиралися лише 46%.

Ситуацію погіршує той момент, що іноземні компанії майже не змінили своїх планів щодо інвестицій в інші країни, крім України, що свідчить про те, що змінилися не настрої інвесторів, а ситуація в Україні [3].

Головною проблемою та ризиками для інвестицій в першій половині 2011 року компанії відзначили корупцію і макроекономічну нестабільність.

Також було з’ясовано негативний вплив ряду інших ризиків інвестування. До основних ризиків в Україні належить часто змінюване законодавство, залишається невирішеним земельне питання.

Основні перепони, які заважають інвесторам працювати в Україні – це адміністративні бар’єри, нерозвинута інфраструктура та непередбачувана податкова система. Інвестори не скаржаться на ставки податків, але нарікають на надмірний податковий контроль інспекторів. Особливо їх «лякає» неповернення ПДВ. У Податковому кодексі визначено процедуру автоматизованого відшкодування ПДВ, але нечіткістю процедури відшкодування та недосконалістю законодавства користуються податківці, а інвестори вважають це ще одним інвестиційним ризиком.

Значного удару інвестиційному іміджу, загрозу економічній безпеці держави та її конкурентоспроможності в очах світової спільноти завдає відносно новий феномен – рейдерство, тобто захоплення контролю над підприємством будь-якими способами, що включають підкуп менеджерів компаній, що поглинаються, чиновників і суддів, підробку документів і судових рішень, відверто кримінальні силові методи (шантаж, погрози, побиття), силове захоплення. Розмах рейдерства в Україні досить великий, кількість захоплень сягає 3000 на рік. Причому на відміну від європейського чи американського рейдерство українське має відчутну кримінальну складову: протиправні дії здійснюються із залученням озброєних формувань, окремих співробітників судової та правоохоронної систем [2].

Таким чином управління інвестиційними ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань інвестиційного менеджменту. На практиці цю сферу управління здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності – ризик-менеджмент. Сукупність різноманітних елементів, що визначають сутнісні характеристики інвестиційних ризиків, причини виникнення та шляхи мінімізації негативного впливу даних ризиків, являє собою складну, багаторівневу систему управління інвестиційними ризиками.

Таким чином, ризики в загальній системі економічної науки є досить суперечливою категорією. Досі відсутнє єдине визначення сутності ризиків, що лише підтверджує багатогранність цього явища. Рівень інвестиційних ризиків в Україні, як свідчать дані численних міжнародних досліджень, надзвичайно високий. Причинами цьому є правова незахищеність інвесторів, недосконалість податкової політики, забюрократизованість будь-якого процесу підприємницької діяльності, високий рівень корумпованості влади, політична та економічна нестабільність в країні тощо. Все це робить Україну інвестиційно-непривабливою для іноземного інвестора.

З метою мінімізації інвестиційних ризиків варто розробляти ефективну систему управління ризиками, досліджувати і ґрунтовно вивчати актуальні питання ризик-менеджменту.

Але основним завданням країни залишається здійснення кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, розвиток виробництва, підняття рівня життя населення тощо. Адже незважаючи на надзвичайно низьку привабливість для іноземного інвестора сьогодні, Україна має величезний потенціал для її зростання завтра.

Література:

1. The Group of States against Corruption (GRECO) Publishes its Report on Ukraine. Strasbourg, 29/10/11. – http://www.coe.int/t/dg1/greco/

2. Даниленко А.А. Актуальні питання прямих іноземних інвестицій до України з ЄС (у контексті розширення Євросоюзу на Схід)// Фінанси України. – 2008. – №1 (146). – С.127-137

3. Статистичний щорічник України за 2010рік / За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Видавництво «Консультант», 2010. – 678 с.