Студентка Лебеденко А.Ю., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Ораторське мистецтво в житті сучасної людини

Наша свідомість, можливо й не зводиться до слів, але донести до людей свої думки, емоції та побажання ми можемо тільки у формі слова. Мова фіксує наші знання про світ і дає змогу виразити ставлення до нього. Вона є основним засобом спілкування людей.

Слово виражає наше самовизначення серед собі подібних, формує багато в чому відносини між людьми. Недаремно П. Мовчан говорив: "Мова — універсальна, але користуватися нею слід суворо індивідуально. Це своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до багатьох". Стародавні люди вбачали у слові магічну силу, якій підкоряється все, що є у світі. Майстри слова, передусім "практичні" оратори, які досконало володіють секретами красномовства, завжди шанувалися, мали вплив у суспільстві, досягали своєї мети легше, ніж люди тяжковусті.

Одна із головних функцій мови – комунікативна, тобто функція спілкування. Виступаючи публічно, людина виражає, утверджує себе, одночасно впливаючи на інших.

Красномовство – це сила, з допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізувати власну волю.

Сучасна риторика – це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості їх використання для створення ефективного висловлювання. Ефективність мовлення визначається найменшими втратами в процесі його передавання від мовця до слухача у всіх трьох видах інформації, які зазвичай містить мовлення: понятійно-логічна, оціночна (+ або -), емоційна. Риторика не є замкнутим в собі знанням. Це не тільки академічна дисципліна, предметом вивчення якої є теоретичні питання ораторства. Це й прикладна дисципліна, що має на меті виховання вмілого промовця, який би володів прийомами ораторського мистецтва.

Лінгвістичний і риторичний аналіз мови спирається на позамовленнєві моменти. Риторика також спрямована на «поза-і-надлінгвістичний» контекст, але, на відміну від лінгвістики, для риторики спеціальний і специфічний інтерес становить координація будь-яких елементів позамовленнєвого контексту і ефективності мовної і немовної дії. Цей «поза-і-над лінгвістічний» контекст дуже складний і об'ємний. Він не є прямим об'єктом лінгвістики, але служить приводом для спостереження і пояснення фактів мови. Інакше кажучи, якщо риторика є лінгвістичним розділом, то лінгвістика не задовольняє запит риторики на знання про позамовленнєвий контекст.

Включення в зміст сучасної риторики даних соціо-, психо- і прагмалінгвістіки дозволить дати уявлення про риторичні завдання, але самих завдань вирішити не зможе.

Риторика може використовувати для своїх цілей знання будь-яких наук, але вона, очевидно, зобов'язана запропонувати свій власний підхід. Риторика, як і такі її категорії, як етос і логос, не мислима поза логіко-філософським аналізом, який безумовно не тільки збагатить її, але і наше розуміння того, як людина міркує, доводить, обґрунтовує, розуміє, мислить.

Сучасна масова культура і причетне до неї ораторське мистецтво значною мірою прагнуть щиро чи не щиро допомогти людині в пошуках шляху утвердження своєї особистості. Це складний шлях, а оскільки він пов’язаний з формуванням певної світоглядної орієнтації, то кожен авторитетний апостол сучасного красномовства у першу чергу намагається визначити ці орієнтири як головні, переконати своїх слухачів у їх привабливості і незаперечній першості.Що хочуть почути люди від тих, хто виступає перед ними з трибуни? По-перше, як визначити своє місце в цьому мінливому світі? По-друге, яку поставити собі мету в житті? По-третє, як досягти того, щоб посісти будь-яке, навіть найвище, місце в суспільстві? По-четверте, що визначне зробили в житті люди, знані як сильні світу цього, і чого не зробив я, знаючи, що це не було заборонено зробити й мені? По-п’яте, чому деякі з моїх однокласників досягли успіхів, хоча і не відзначалися нічим у школі.

Оратори, які бажають досягти успіху на ниві красномовства, повинні спиратись у своїх виступах на досвід знаних у суспільстві людей.

Найбільшого успіху на теренах красномовства двадцятого століття досягли оратори-пропагандисти американського способу життя і відповідного світобачення, яке спирається на принципи філософії прагматизму і позитивізму. Серед таких слід назвати Дейла Карнегі (1888−1955), Наполеона Хілла (1883−1968), Поля Сопера. Д. Карнегі у своїх працях навчав, як стати комунікабельною людиною, як знаходити собі друзів, як аналізувати і вирішувати проблеми, збирати факти для виступу, записувати їх і аналізувати. Наполеон Хілл у книзі „Думай і збагачуйся” звернув увагу на те, у чому полягає немеркнучий успіх і привабливість. Хілл стверджує, що людина повинна твердо знати, чого вона хоче досягти. Кроками до успіху є бажання, віра, самонавіювання, спеціальні знання (освіта), уява, планування, рішення.

Отже, виступаючи перед іншими, людина тим само виражає й утверджує себе, водночас впливаючи на слухачів. Слово "красномовство" й означає гарне, красиве мовлення, яким милуються слухачі. По суті, воно — сила, з допомогою якої вдається впливати на навколишній світ, змінювати його, реалізуючи своє власне бачення життя.

Література:

1. Сергеев В.М. Структура политической аргументации в «Мелосском диалоге» Фукидида // Математика в изучении средневековых повествовательных источников. М.: Наука, 1986. – 435 с.

2. Митрофанов О.Г. Мастера красноречия. – К.: Знання,1993. – 354 с.