Экономические науки / Управление трудовыми ресурсами

Палагнюк К.М., наук. кер. Попадюк О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми безробіття в Україні та шляхи їх вирішення

Міжнародна організація праці провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. За їх даними сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі, або має випадковий чи сезонний заробіток ( 750 млн. чол. ). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства.

Оскільки, на сьогодні, дане економічне явище є однією з найважливіших проблем будь-якої країни світу, то й до її вирішення зверталася велика кількість науковців. Зокрема це П.О. Нікіфоров [1], А.О. Вольська [1], Л.М. Колишня [3], О. Пазюк [4], О. Пономарьова [4], Т.М. Соколова [8], В. Юрчишин [5], Д. Акімов [6], Г.В. Левчук [7].

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття постає перед Україною [3].

Величезний економічний спад (2008-2010), розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. Аналіз новітніх статистичних показників дозволяє проаналізувати динаміку безробіття у 2011 р. В останні місяці на ринку праці в Україні спостерігалася відсутність тенденції до скорочення зайнятості. Більше того, починаючи з січня і до вересня кількість зареєстрованих безробітних знизилася з 585,6 тис. осіб до 404,5 тис. осіб. По Україні втрачено менше робочих вакансій, ніж наприкінці 2010 р. Коментуючи ситуацію, експерти не виключають, що це лише "затишшя перед буревієм" [2].

Хоча й спостерігається значна тенденція до зменшення безробіття та вихід України з кризи, все ж існують певні проблеми та причини виникнення даного економічного явища.

Основними з яких є:

- проблема молодіжного безробіття, адже  молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуку роботи, особливо офіційного працевлаштування;

- структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньогалузеві, регіональні)

в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств;

- проблеми безробіття серед людей старшого віку;

- відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- політика уряду в галузі оплати праці;

- скорочується купівельна спроможність населення;

- бюджет втрачає платників податків;

- сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях;

- зміни в демографічній структурі населення

- рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний). [4]

Одним із головних наслідків безробіття є те, що відбувається збідніння населення через втрату трудового заробітку та заморожування заробітної плати працівників, які залишаються на виробництві, що тягне за собою падіння купівельної спроможності населення і, відтак, падіння сукупного попиту на товари, що розглядається як головний фактор падіння виробництва й економіки в цілому.

Говорити, про наслідки, які тягне за собою дане явище можна довго, але найголовнішим є не його аналіз, а пошук шляхів зменшення негативних наслідків [1].

Основні шляхи вирішення проблем безробіття мають включати цілу низку заходів, зокрема:

- приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм і принципів;

- запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці;

- реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості;

- сприяння стабільній діяльності стратегічно важливих підприємств;

- зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

- забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення нових;

- створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних;

- надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

- легалізацію тіньової зайнятості [8].

З огляду на новітні наукові розробки та світову практику формування ефективної політики регулювання зайнятості і безробіття в Україні, запорукою вирішення проблеми є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів, насамперед, у соціально-трудовій сфері. Слід посилити увагу щодо оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття [7].

Рівень безробіття в країні напряму залежить від стану економіки країни. Проблема безробіття в країні є однією з головних. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю.

Література:

1. Нікіфоров П.О., Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти праці та боротьби з безробіттям / Фінанси України. - 2008. - №10. - С. 23-30.

2. Статистичні дані Державного комітету статистики України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: www.ukrstat.gov.ua.

3. Колишня Л.М. Безробіття в умовах формування ринкових відносин // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 6. – С. 9-11.

4. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 3-10.

5. «Азаровщина» і безробіття замість податкової справедливості // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6246736,00.

6. Полторак В.А., Акімов Д.І., Соціальний маркетинг та регулювання соціальних проблем у кризовому суспільстві / Вісник Львівського Університету. – 2010.- Вип. 4. С. 260-266. 7. Золотова І., Зуєв А. Молодь на ринку праці / / Суспільні науки і сучасність. – 2010. – № 5, С.12

7. Левчук Г.В. Сучасні проблеми, тенденції та аналіз безробіття населення в Україні // Вісник Бердянського університету економіки. – № 3(7) – 2009. – С. 75-79.

8. Соколова Т.М. Структура зайнятості та безробіття: проблеми та тенденції / / Україна: аспекти праці. – 2010. – №2. – С. 7-11.