Капустяк І.В.

Науковий керівник: Попадюк О.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Ефективність державного інвестування людського капіталу в Україні

У процесі економічного розвитку пріоритетність поглядів суспільства змінилася з матеріального на нематеріальний розвиток. Поясненням цього є збільшена увага до вдосконалення людських якостей. Саме людина є творцем і посередником будь-якого технологічного прориву чи перетворення предметів праці. Тому в сучасних умовах важливими постають проблеми нагромадження та покращення людського капіталу. Це стосується і України, адже на нашій території людський капітал – це найціннішого з усіх видів капіталу. Саме недостатній рівень людського капіталу на сьогоднішній час є головною перешкодою для економічного оновлення країни. За оцінками експертів підвищення людського капіталу на 1% призводить до зростання продуктивності праці на 3,81% і до прискорення темпів зростання ВВП на душу населення на 1-3%.

Вивченням теорії людського капіталу та його інвестування займалося багато науковців, зокрема фундамент даних досліджень висвітлено у роботах відомих економістів Г. Бекер, Т. Шульц [1] та ін. Серед вітчизняних науковців, що досліджували питання інвестування в людський капітал слід виділити: В. Андрєєва [2], Ю. Калошну [6], О. Перчук [8], М. Долішного [5], О. Бендасюк [3], Н. Борецька [4], Г. Кульнєву [7] та ін.

Формування людського капіталу розглядаємо як невід`ємну частину загальної системи відтворення людського капіталу. Запорукою соціальної безпеки нашої держави є ефективність цієї системи та її розвиток. В епоху підвищення продуктивної сили знань та невпинного поступу інновацій людські ресурси країни повинні бути конкурентоспроможними і здоровими фізично та духовно, а нація загалом повинна мати значний потенціал розвитку, який базується передусім на людському потенціалі.

Одним із способів збільшення загального обсягу людського капіталу в країні є інвестування в людину, а саме в її здоров'я та освіту. Практика зарубіжних країн свідчить про те, що накопичення людського капіталу є однією з умов, що забезпечують досягнення стійких темпів економічного розвитку країни. Ефективність економіки визначається якістю людського капіталу. У сучасних умовах знання і кваліфікація відносять до числа важливих чинників економічного зростання і соціального прогресу суспільства.

Саме інвестиції в людський капітал являють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини і там самим продуктивність її праці. Витрати, що сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що їх буде багаторазово компенсовано дедалі значнішим потоком доходів у майбутньому. Інвестиції в людський капітал здійснюються в різних формах – у вигляді навчання в навчальному закладі та у вигляді навчання на робочому місці. Таким чином люди збільшують свої майбутні заробітки [6].

Інвестиції в людський капітал мають ряд особливостей, що відрізняють їх від інших видів інвестицій: віддача від інвестицій в людський капітал безпосередньо залежить від терміну життя його носія; чим раніше робляться вкладення в людину, тим швидше вони починають давати віддачу; людський капітал не тільки схильний до фізичного і морального зносу, але і здатний накопичуватися і примножуватися; у міру накопичення людського капіталу його прибутковість підвищується до певної межі, обмеженої верхньою межею активної трудової діяльності, а потім різко знижується; порівняно з інвестиціями в інші різні форми капіталу, вони є найвигіднішими як з погляду окремої людини, так і з погляду всього суспільства [2].

На рис.1 зазначено основні види інвестицій людського капіталу в Україні.

Рис 1. Основні види інвестицій в людський капітал (складено автором)

З даної схеми можна побачити три складові інвестування українського держбюджету в людський капітал для його підтримки та покращення в Україні.

Для визначення ефективної участі держави в інвестуванні людського капіталу (освіта, охорона здоров’я, діяльність у сфері культури та спорту) проведемо аналіз даних за січень-червень 2008-2011 рр [9].

Табл. 1

Інвестиції в людський капітал за січень-червень 2008-2011 рр [9].

Вид інвестицій
	2011		2010		2009		2008
	У фактичних цінах, млн.грн.	Питова вага, %	У фактичних цінах, млн.грн.	Питова вага, %	У фактичних цінах, млн.грн.	Питова вага, %	У фактичних цінах, млн.грн.	Питова вага, %
Усього	74348,6	100	55642,2	100	54081,7	100	81561,3	100
З них
Освіта	495,5	0,7	294,7	0,5	282,3	0,5	478,1	0,6
Охорона здоров’я	664,0	0,9	433,7	0,8	528,6	1,0	849,9	1,0
Культура та спорт	1733,1	2,3	779,1	1,4	909,6	1,7	866,6	1,1

З наведеної інформації бачимо, що частка витрат державного бюджету на освіту, охорону здоров’я, культуру та спорт дуже низька.

Для освіти вона коливається у межах 0,5-0,7% до загального обсягу інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності. Найнижчі показники спостерігаються у 2009-2010 роках і становлять лише 282,3-294,7 млн. грн. за рік. У 2011 році можна відбулися позитивні зрушення у збільшенні обсягу коштів, порівнюючи з минулими періодами.

В оновленні сфери охорони здоров’я та соціальної допомоги ситуація краща, ніж з освітою, але порівнюючи 2008 та 2011 роки вона знизилася. Причиною цього була економічна криза. Збільшення обсягів інвестицій у дану сферу допоможе скоротити рівень захворювань і смертності, продовжить працездатний вік людини, а отже, часу функціонування людського капіталу.

У діяльності сфери культури та спорту найвищі показники спостерігаються у 2011 році, і становлять 2,3% від загального обсягу. Саме розвиток духовного рівня українського суспільства та вдосконалення його фізичних властивостей завдяки спорту допоможе подальшому розвитку загального людського потенціалу.

Отже, можна зауважити, що пріоритетність державного інвестування людського капіталу у 2011 році зросла, але не в достатній кількості. Причиною цього є неприбутковість даних сфер діяльності у короткостроковому періоді порівняно з промисловістю, сільським господарством та фінансовою діяльністю. Також досить великий ризик втрат вкладених коштів. Проте розглядаючи дані сфери в довгостроковому періоді можна спостерігати їх комерційну прибутковість, адже саме завдяки високоефективному людському капіталу удосконалюються і розвиваються інші види діяльності людини, що призводить до економічного зростання країни.

Отже, після проведення аналізу державного інвестування людського капіталу в Україні було виявлено наступні проблеми:

- низький рівень фінансування галузі освіти з бюджету;

- низький рівень вітчизняних та іноземних інвестицій у систему освіти та неефективне їх використання;

- низький рівень якості освіти, що потребує інновацій та нововведень;

- низький рівень здоров’я дітей – майбутніх носіїв людського капіталу.

Оскільки державні інвестування в людський капітал є недостатніми, тому потрібно здійснити певні заходи, щодо його покращення, зокрема:

- необхідно створити умови для збільшення інвестицій домогосподарствами та підприємствами;

- здійснити перенавчання існуючого трудового потенціалу на більш конкурентоспроможні професії, що забезпечить швидку віддачу до умов конкурентного виробництва;

- держава повинна зменшити розміри заборгованостей, в тому числі і державного боргу, також забезпечити підвищення заробітної плати, як основного джерела відтворення;

- створення привабливого інвестиційного клімату держави та прозорої урядової політики.

Отже, в Україні особливу увагу слід приділяти саме формуванню людського капіталу, оскільки це значною мірою визначає рівень конкурентоспроможності країни, її положення у світовому рейтингу, і не тільки за економічними показниками, а загалом а оцінці рівня і якості життя населення.

Література:

1. Вескеr G. and Томеs N. Human Capital and the Rise and Fall of Families. - "Journal of Labor Economics", 1986, v. 4, No. 1.

2. Андрєєв В. О. Теоретичні аспекти інвестування в людський капітал / В.О. Андрєєв // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Економіка. – 2009. - Випуск 3/1. – С. 28-33

3. Бендасюк О. О. Людський капітал як основний фактор економічного розвитку / О. О. Бендасюк // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2011. – №2. – С. 10-15

4. Борецька Н. П. Розвиток джерел формування людського і соціального капіталу в Україні / Н. П. Борецька // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. – №1. – С. 45-49

5. Долішній М., Злупко С. Людський капітал, професійне навчання і соціальний захист населення (національні та реґіональні особливості) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Випуск ІІ / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній – Львів, 1997. – С. 8‑18.

6. Калошна Ю.О., Захарова О.В. Інвестиції у людський капітал як одна зі складових загальних інвестицій підприємства // Вісник Донецького НТУ - 2010 р.

7. Кульнєва Г. М. Специфіка відносин відтворення людського капіталу в Україні / Г. М. Кульнєва, М. К. Бургман // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2011. – №2. – С. 44-47

8. Перчук О.В. Людський капітал: економічна суть, проблеми оцінки та обліку // Економічний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди – 2011 р.

9. Дані про інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності. Державний комітет статистики України // [Електоний ресурс]. – http://www.ukrstat.gov.ua/ - 2011 р.