Сабан Микола Володимирович

Науковий керівник: Попадюк Олена Василівна

Буковинськй державний фінансово-економічний університет, Чернівці

Реформування системи зайнятості в Україні

Зайнятість населення є невід’ємною складовою економічного устрою будь-якої країни, основою економічних процесів та економіки загалом. На сучасному етапі актуальним питанням соціально-економічної політики держави є проведення реформ у сфері зайнятості з метою її наближення до світових стандартів. При цьому слід враховувати вплив на зайнятість таких факторів, як процеси глобалізації та інтеграції України у світову економічну систему, а також негативні наслідки світової фінансової кризи, яка призвела до скорочення робочих місць та зростання безробіття. Тому необхідно розробити та прийняти комплекс заходів, що ґрунтуються на стандартах розвинених країн світу та дозволять знизити негативні наслідки кризових явищ для ринку праці.

Проблеми, пов’язані з ринком праці, забезпеченням ефективної зайнятості населення, привертають увагу багатьох українських вчених. Зокрема, в роботах Е.М. Лібанової[6;7], І.Л. Петрової, С.І. Бандура, В.М. Петюха[9], К. Боднарчук[3], Н. Гаркавенко[1], М. Корчун [4], В. Ткаченко[5], І. Верховод[2], досліджуються питання сучасного стану зайнятості і безробіття, шляхи формування людського капіталу і ефективної соціально-економічної політики в умовах глобалізації та інтеграції України у світову економічну систему.

Подолання негативних тенденцій на ринку праці - це першочергове завдання удосконалення державного регулювання як економіки в цілому, так и ринку праці зокрема. Державне регулювання має здійснюватися на основі загальноекономічної концепції формування соціально орієнтованої ринкової економіки, що потребує вирішення таких важливих завдань. По-перше, визначення довгострокових перспектив розвитку ринку праці, що передбачає стабілізацію та поступове збільшення загального попиту на робочу силу, зростання її конкурентоспроможності, зниження рівня безробіття при одночасному підвищенні продуктивності праці і забезпеченні гнучкості ринку праці. По-друге, розробка на довгострокову та середньострокову перспективу системи заходів для подолання негативних наслідків кризових явищ в економіці, створення нових робочих місць, запобігання масовим звільненням працюючих та зменшення безробіття [1;2].

Концептуальні засади проведення реформ на ринку праці задані основними положеннями Програми економічних реформ на 2010-2014 рр.[10], яка спрямована на відновлення економічного зростання, модернізацію економіки України і, таким чином, збільшення робочих місць, підвищення добробуту громадян, збереження і розвиток трудового потенціалу країни. Найважливіші завдання у сфері зайнятості населення визначені в Основних напрямах проведення державної політики зайнятості на 2010-2011 рр.[11]. Метою державної політики зайнятості на зазначений період є запобігання погіршення ситуації у сфері зайнятості населення внаслідок фінансово-економічної кризи, підвищення економічної активності населення, забезпечення ефективної зайнятості та посилення соціального захисту від безробіття шляхом державного регулювання ринку праці. Для досягнення цієї мети передбачено комплекс пріоритетних завдань у сфері зайнятості, що включають такі положення:

— мінімізацію впливу фінансово-економічної кризи на стан ринку праці;

— стимулювання створення робочих місць з належними умовами та гідною оплатою праці, сприяння розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення;

— забезпечення економіки кваліфікованими кадрами;

— підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

— створення умов для працевлаштування молоді;

— регулювання трудової міграції населення;

— повернення безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту;

— розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями тощо [4;6].

Головною умовою формування та ефективного функціонування ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктуризацію збиткових підприємств, залучення інвестицій та відновлення інноваційної діяльності з метою реструктуризації економіки дали б змогу підвищувати рівень зайнятості населення, мобільність та конкурентоспроможність робочої сили і, таким чином, продуктивність праці та заробітну плату. Сукупність цих заходів в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу сприяли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої надлишкової робочої сили на новостворених робочих місцях.

Важливими умовами ефективності реформування є активізація інвестиційної та інноваційної діяльності як основи економічного зростання, підвищення продуктивності та інтелектуалізації праці, зростання освітнього і кваліфікаційного рівня робочої сили, наближення цих параметрів до світового рівня.

Процес формування національних інноваційних систем, що відбувається у розвинутих країнах світу, дозволяє спрямувати науково-технічні, технологічні та інноваційні фактори на вирішення проблем економічного зростання і забезпечення ефективної зайнятості. Інноваційні фактори мають вирішальне значення у підвищенні конкурентоспроможності товарів, послуг, робочої сили, результативності роботи промислових підприємств і компаній, підвищення рівня життя і зайнятості населення [9].

Єдиною можливістю для України здійснити поставлені завдання щодо забезпечення економічного розвитку, продуктивної зайнятості, підвищення конкурентоспроможності економіки є побудова власної національної інноваційної системи. Створення такої системи передбачає, перш за все, узгоджені дії усіх органів державної влади та місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день, низька ефективність державної інноваційної політики пояснюється недосконалістю чинного законодавства; формуванням інноваційної інфраструктури без належного обґрунтування; невизначеністю поділу завдань та повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Метою реформ науково-технічної та інноваційної сфери є активізація інноваційних процесів в економіці, повноцінне використання потенціалу науки в процесі технологічної модернізації економіки. Важливим етапом формування стратегії інвестиційної та інноваційної діяльності є вибір напрямків інвестування, що відповідають національним інтересам. Реалізація довгострокових інвестиційних проектів формує перспективну макроекономічну структуру країни та її місце у світовій економічній системі, визначає зміни у структурі внутрішніх та міжнародних ринків праці. Структурна перебудова економіки та реструктуризація підприємств змінюють структуру попиту на ринку праці, викликаючи зростання потреби у працівниках і фахівцях високої кваліфікації і зменшення попиту на робочі місця, що не потребують спеціальні підготовки. Це викликає необхідність змін у сфері підготовки робочої сили.[10]

Таким чином, економічними передумовами ефективної зайнятості населення є проведення комплексу реформ в країні, що спрямовані на зростання конкурентоспроможності економіки, модернізацію її базових секторів та інфраструктури через формування режиму максимального сприяння для бізнесу, створення стійкої фінансової системи та підвищення ефективності системи державного управління. Результативність проведення реформ значною мірою залежить від активізації інвестиційної та інноваційної діяльності як основи економічного зростання, структурної перебудови економіки, що у свою чергу, призводить до структурних змін на ринку праці у напрямі зростання потреби у працівниках і фахівцях високої кваліфікації.

Список використаної літератури:

1. Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах / Н. Гаркавенко // Україна: аспекти праці. – 2011.– № 2. – С. 26.

2. Верховод І. Структурні зрушення зайнятості населення України в контексті соціальної сфери праці / І.Верховод // Україна: аспекти праці. – 2011.– № 2. – С. 18.

3. Бондарчук К. Профорієнтація як складова відтворення людського потенціалу в Україні // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 7. – С. 26-34.

4. Корчун М. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 1. – С. 35-39.

5. Ткаченко В. Орієнтири вибору професії у період економічної кризи // Зайнятість та ринок праці. – 2009. – Вип. 21-22. – С. 158-173.

6. Лібанова Е.М. Конкурентоспроможність українського ринку праці // Конкуренто спроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / За ред. І.В. Крючкової .- К.: Основа, 2007-с.276-337.

7.Лібанова Е.М. Соціальні проблеми і соціальні важелі конкурентоспроможності української економіки // Демографія та соціальна економіка.-2008.-№2(10).-с.5-19.

8. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. Кол.монографія / за ред. М.І. Долішнього.-К.: Науковадумка, 2004.-263с.

9. Петюх В.М. Ринок праці.-К.: Наукова думка, 2003.-168с.

10. Програма економічнх реформ України на 2010-2014 роки. — Елетроний ресурс. — Режим доступу: http://www.president.gov.ua.

11. Постанова Кабінету Міністрів України «Основні напрями проведення державної політики зайнятості на 2010-2011 роки» від 8 вересня 2010 р. – Електроний ресурс. — Режим доступу: http://www.nau.com.ua/index.phphotline