Фесик Наталія, Гаспарян Олена, ФК-34

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Зайнятість населення та шляхи її оптимізації.

Науковий підхід до формування політики зайнятості вимагає її комплексності, тобто такої політики, яка враховувала б взаємний зв'язок між завданнями сфери зайнятості та іншими економічними та соціальними цілями, була би вбудованою до загальноекономічного механізму. Відносно невеликий обсяг так званого фіксованого ринку праці (рух через службу зайнятості) і повільне зростання безробіття за умов значного тиску на ринок праці, що спричинюють приховане безробіття, збільшення незайнятого населення та обмежені обсяги працевлаштування вимагають активної державної уваги до питань відновлення попиту на робочу силу з боку роботодавців, стимулів до підприємництва та відновлення мотивації до праці з боку працівників, безробітних.

Слід зауважити, що проблеми зайнятості населення завжди були в центрі уваги української науки, сучасних вчених-економістів. Вагомий внесок у розвиток управлінської науки про зайнятість населення, трудовий потенціал, ринок праці зробили Дж. Гелбрейт, О.В. Бражко, В. Мандибура, О.М. Майсюра, О.О. Бендесюк та інші.

Метою дослідження є аналіз проблеми зайнятості і визначення шляхів її вирішення.

До цього часу зусилля держави спрямовані на вдосконалення програм зайнятості населення. Останні, зазнавши за декілька років розробки значну позитивну еволюцію, все-таки не змогли вирішити цієї проблеми. Сама практика вже не перший раз демонструє, що у сформованій системі управління прагнення вирішити проблему за рахунок дедалі глибшого наукового пророблення програм зайнятості є, в принципі, не ефективним шляхом [1, с. 17].

Завдання довгострокової стратегічної програми реформування ринку праці полягають у такому:

- введення цілей ефективної зайнятості до загального механізму реформування та структурної перебудови економіки; їх узгодження з пріоритетами, етапами та окремими заходами на загальнонаціональному рівні;

- констатація ідеальної соціально-ринкової моделі регулювання ринку праці стосовно окремих напрямів регулювання;

- визначення етапів, а на більш короткий термін – конкретних заходів щодо формування бажаних рис політики зайнятості за її окремими напрямами;

- узгодження цілей, пріоритетів, напрямів та окремих заходів політики зайнятості з напрямами, етапами реформування загальної соціальної політики [4,с. 27].

Кадрова політика є організаційно складним економічним процесом, вона включає досить важливі заходи і процедури пошуку шляхів формування кадрового потенціалу, забезпечення умов його розвитку і вдосконалення, становлення соціальної інфраструктури.

Аналізуючи сучасний стан зайнятості населення, слід зазначити, що кадрова політика в промисловості потребує докорінних змін і реформ, які повинні бути спрямовані на:

- створення нових робочих місць, сприяння розвитку малого та середнього підприємництва;

- впровадження сучасних технологій управління трудовими ресурсами;

- удосконалення планування та оптимізації чисельності і структури кадрів;

- реформи в професійній освіті та наближення якості підготовки кадрів до потреб виробництва;

- забезпечення вмотивованості працівників у результатах діяльності підприємств, залучення їх до управління процесом виробництва [5, с.166].

У вирішенні цих та інших проблем Україна має повною мірою враховувати та використовувати багатий зарубіжний досвід розроблення принципів і основ формування політики зайнятості і механізмів її реалізації, які особливо проявились в країнах з розвинутою економікою.

Дж. Гелбрейт визначає чотири процеси, які докорінно змінили ринкові відносини:

- зростання ролі профспілок, які багато зробили для зрівняння влади між роботодавцями і трудящими;

- послаблення найжорсткіших сторін ринкової економічної системи через закони про соціальне страхування, а також зосередження уваги на недоліках у таких сферах, як житлове будівництво, медичне обслуговування й освіта;

- зростання ролі держави, яка взяла на себе відповідальність за рівень виробництва, знижуючи податки чи збільшуючи витрати з державного бюджету або поєднуючи обидві ці дії. Держава підвищувала попит і нарощувала виробництво, повертаючи економіку до повної зайнятості в кризові роки;

- знищення колишнього підприємця, на зміну якому прийшов менеджер, корпоративний бюрократ [3, с.88].

У сучасних умовах структура зайнятості населення значною мірою змінюється під впливом міграційних процесів, розвиток яких, з одного боку, є наслідком демократизації суспільно-виробничих відносин, а з іншого – результатом реакції громадян на характер економічних перетворень в країні, їх невдоволення відсутністю позитивних результатів таких перетворень з погляду покращення свого рівня життя.

Сучасна політика зайнятості населення в ринкових умовах господарювання орієнтується на досвід розвинутих країн, тому потрібно переглянути сутність активної державної політики в розвитку економіки країни та ринку праці. Особливої уваги потребує формування найсприятливіших умов для розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу, що буде стимулювати сукупний попит на робочу силу, сприяти створенню нових робочих місць і забезпечить активне повернення у виробництво незайнятої робочої сили [2, с. 117].

Саме на здійснення активної державної політики на ринку праці має бути спрямована діяльність законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка стане важливою складовою подальшого розвитку відносин у сфері праці на основі реформування політики зайнятості населення і прискорить процес інтеграції України у світовий економічний простір.

Список використаної літератури:

1. Бендесюк О.О. Заходи активізації зайнятості населення / О.О. Бендесюк

// Держава і регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. - №6 – 17 с.

2. Бражко О.В. Умови та чинники створення ефективної зайнятості в Україні / О.В. Бражко // Економіка і держава. – 2010. - №4. – 117 с.

3. Гэлбрейт Дж. Экономика невинного обмана . Правда нашого времени. – М.: Европа, 2009. – 88 с.

4. Мандибура В. Особливості процесів маргіналізації населення України / В. Мандибура // Україна: аспекти праці. – 2007. – №6. – 27 с.

5. Майсюра О.М. Зайнятість населення і вирішення кадрової проблеми в Україні / О.М. Майсюра // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – 166 с.