Економічні науки/ 6. Маркетинг і менеджмент

Войтун Т.В.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Сутність та економічний зміст соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємства

Стабільність роботи підприємств означає не тільки їх економічну спроможність, але й певний внесок до соціальної стабільності суспільства. З економічної точки зору стабільний інноваційний розвиток підприємств означає їх суспільну значущість. Із соціальної точки зору, стабільність розвитку підприємств – це, насамперед, забезпечення відтворення певної кількості робочих місць, а також створення передумов матеріального забезпечення як самих працюючих і їх сімей, так і у перспективі їхнього пенсійного забезпечення.

Тобто у сучасному економічному і соціальному розвитку суспільства все більшу роль відіграють інновації. Активна інноваційна діяльність господарюючих суб’єктів, що виявляється в освоєнні виробництва принципово нових видів продукції і технологій, а також у розширенні на цій основі ринків збуту вітчизняних товарів, дозволяє забезпечити збільшення валового внутрішнього продукту, сприяє розвитку науково-технічного потенціалу, формуванню сучасних технологічних укладів в галузях економіки , витіснення застарілих укладів та підвищення конкуренто спроможності продукції. Дійсна новизна продукту або процесу повинна завжди приводити до позитивного ефекту від його використання.

Проблема ефективності є однією з головних серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою: від приватних підприємців до керівників держави. Те ж саме стосується відповідно й ефективності інноваційної діяльності, вивченням якої займається все більше коло науковців та практиків в усьому світі. Варто відмітити, що теорія ефективності розмежовує поняття ефекту й ефективності. При цьому пояснюють, що ефект - абсолютний показник результату якої-небудь дії або діяльності, він може бути як позитивним, так і негативним. А ефективність - відносний показник результативності і може бути тільки позитивною величиною. Тобто «ефект» характеризує результат, а «ефективність» характеризує процес, в результаті якого був отриманий результат. Ефективність пов’язана з ефектом через витрати ресурсів, необхідні для здійснення процесу, в результаті якого був отриманий ефект (результат) [1, c.329].

Взагалі на сьогодні можна виділити досить багато інтерпретацій терміну «ефективність». Найбільш поширені тлумачення подані у табл.1.

Таблиця 1

Визначення сутності поняття «ефективність» в економічних літературних джерелах

Автор	Тлумачення терміну
Ільіна А.І.	Результативність господарської діяльності, співвідношення між досягнутими результатами праці (живої та уречевленої)
Душенькіна О.О.	Ефективність підприємства - ефективність до оновлення, коли виявляються фактори, що впливають на роботу підприємства і здатність до оновлення, тобто визначається здатність підприємства до освоєння в поточному періоді нових виробів, необхідних ринком в наступні періоди
Яркина Т.В.	Являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання всіх ресурсів за певний проміжок часу
Макарова С.В.	Це співвідношення між результатом і витратами або ресурсами, які цей результат зумовили
Покропивний С.Ф.	Характеризує величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період
Величко В.В.	Це комплексне відбиття кінцевих результатів використання коштів виробництва і робочої сили (працівників) за певний проміжок часу

Джерело: складено автором.

На думку однієї групи вчених, будь-яка організація, і зокрема підприємство, має три види результативності своєї діяльності: виробнича - обсяг виробництва, виручка від реалізації продукції і сама продукція як така; фінансова - прибуток організації, зростання її вартості або збільшення котирувань її акцій; соціальна - отримує віддзеркалення у підвищенні добробуту працівників та членів їх сімей, поліпшення умов праці, дозвілля і життя в цілому на прилеглих території [2].

Відповідно до праць інших науковців залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інноваційну діяльність, розрізняють більшу кількість видів її ефективності: економічна, науково-технічна, фінансова, ресурсна, соціальна та екологічна [3].

Різноманітність точок зору авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання а, з іншого, про відсутність системного підходу до його розв’язання. Однак, таку ефективність як соціальну-економічну мало хто з науковців виділяє в окрему категорію.

Соціально-економічну ефективність інноваційної діяльності підприємства можна охарактеризувати як сукупність відносин з приводу досягнення кінцевого соціального результату - більш повного задоволення потреб суспільства в продуктах, послугах та інформації для забезпечення зростання добробуту і всебічного, гармонійного розвитку особистості.

Соціально-економічна ефективність інноваційної діяльності посідає вагоме місце у забезпеченні соціальної орієнтації ринкової економіки та досягненні балансу між ринковою ефективністю та вирішенням соціальних проблем. Високий соціальний зміст інноваційної діяльності будь-якого промислового підприємства проявляється тоді, коли вони створюють відповідні обсяги продукції, які впливають на головні соціально-економічні показники країни загалом [4].

Соціально-економічна ефективність являє собою міру результативності системи по відношенню до сукупного соціального та економічного ефекту її функціонування, виражену економічними показниками. При зіставленні соціального і економічного ефектів, можна зробити висновок, що соціальний ефект є більш загальним і більш складним за змістом, а також більш різноманітним за формою. Соціальний аспект полягає в підпорядкованості цілей економічного зростання першочерговим завданням соціального розвитку. Економічний аспект полягає у найбільшій відповідності кінцевих результатів економічного зростання підвищенню рівня благополуччя суспільства.

Соціально-економічна ефективність є одним з факторів, що сприяють підвищенню рівня добробуту населення та поліпшення умов його розвитку. Таким чином, зміна соціально-економічної ефективності призводить до відповідних змін матеріальних факторів ВВП і ВНП на душу населення [5].

Головним критерієм соціально-економічної ефективності є ступінь задоволення кінцевих потреб суспільства і перш за все, потреб, пов’язаних з розвитком людської особистості. Соціально-економічною ефективністю володіє та економічна система, яка найбільшою мірою забезпечує задоволення різноманітних потреб людей: матеріальних, соціальних, духовних, гарантує високий рівень і якість життя [6].

Отже, соціально-економічна результативність досягається за рахунок покращення якісних факторів соціальних умов праці та життя. Для цього в результаті реалізації проектів створюються умови для покращення праці, соціальної інфраструктури. Покращення соціальних умов в промислових організаціях створюють передумови до збільшення тривалості загального періоду виробничо-інноваційної активності підприємства.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Горлачук В. В. Економіка підприємства: [навчальний посібник] /В. В. Горлачук, І. Г. Яненкова. – М. : Вид-воЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – с. 344. - ISBN 978-966-336-187-1

2. Наумов Д.И., Букреев А.М. Система оценки производственной, финансовой и соцыальной эффективности деятельности предприятия и ее применение в экономическом механизме управление эффективностью деятельности предприятия

3. Павленко І. А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. - ISBN 966–574–385–6

4. Колісник Г.М. Соціпльно-економічна ефективність підтримки малого підприємництва в Україні та світі

5. Растворцева С.Н. Управление социально-экономической эффективностью как перспективное направление в теории менеджмента

6. [Електронний ресурс]. – Экономический словарь. – Режим доступу: http://abc.informbureau.com/html/yeiiiiexaneass_yooaeoeaiinou.html