Экономические науки/ 6. Маркетинг и менеджмент

Піддубченко Т.С., наук. керівник доцент Богацька Н. М.

3 курс, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельного університету

Особливості управління трудовими ресурсами підприємства

Трудові ресурси підприємства відіграють чи не найголовнішу роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою і її раціональне використання значною мірою визначає, ступінь використання техніки та технології, предметів праці організаційно-технічний рівень виробництва. Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість тощо. То ж дослідження управління трудовими ресурсами підприємства є важливим для досягнення цілей і ефективної роботи підприємства.

Дослідженням і вивченням даної теми займалися такі автори, як Н.М. Заярна, З.М.Холод, О.Б. Волович, Н.Стецюк, які велику увагу приділяли впливу управляння трудовими ресурсами на підприємство, актуальність питання розроблення нової ринкової концепції управління трудовими ресурсами, посилення місця і ролі управління ними.

Слід зазначити, що трудові ресурси – це працездатна частина населення країни, яка володіє фізичним розвитком, розумовими спроможностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно корисною діяльністю [1].

Під трудовими ресурсами підприємства потрібно також розуміти загальну кількість осіб, які працюють на підприємстві і вкладають власну працю, фізичні і розумові здібності, знання й навички в процеси діяльності підприємства та забезпечують виконання поставлених перед ним цілей. На ефективність використання трудових ресурсів підприємства мають вплив різні фактори, серед яких значну роль відіграють організаційні, зокрема організація, нормування й оплата праці, її матеріальне і моральне стимулювання.

Щодо управління трудовими ресурсами – це складова частина управління як матеріальним, так і духовним виробництвом, яка спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимальний розподіл між галузями й регіонами країни, на задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах [3]. Основною метою управління трудовими ресурсами є забезпечення мінімізації витрат підприємства на їх формування та утримання, максимізація результатів використання. Однак сутність управління трудовими ресурсами зводиться до необхідності розглядати працівників як конкурентне багатство компанії, яке потрібно розвивати та мотивувати для досягнення поставлених задач.[4] Тобто необхідно враховувати не лише мету підприємства (організаційні цілі), а й індивідуальні цілі працівників (рис. 1 )

Задоволення соціальних потреб працівників в умовах виробництва
		Нормальні умови праці
	· Дотримання психофізіологічних норм та умов праці · Забезпечення соціальної інфраструктури · Підтримка позитивного соціально-психологічного клімату в колективі
			Мотивація праці
	· Оплата праці · Стимулювання творчих інтересів · Можливість самореалізації · Можливість реалізації особистих цілей

Рис.1 Індивідуальні цілі управління трудовими ресурсами[4]

Щодо завдань управління трудовими ресурсами можна виокремити основні:

● формування чисельності та складу працівників підприємства, які відповідають специфіці його діяльності й здатні забезпечувати реалізацію завдань щодо розвитку;

● вибір найефективніших форм залучення трудових ресурсів на підприємство;

● створення необхідних організаційних та економічних умов для поєднання економічних інтересів працівників з інтересами підприємства і його власників;

● забезпечення високих і сталих темпів зростання продуктивності й ефективності праці;

● пошук та застосування ефективних форм мотивації й матеріального стимулювання персоналу.

Для забезпечення ефективного управління трудовими ресурсами на підприємстві необхідно обґрунтувати даний процес за певною сукупністю принципів. Тому принципи управління процесом використання трудових ресурсів є правилами поведінки керівників щодо реалізації управлінських функцій [2]. Існують такі принципи управління використання трудових ресурсів:

● загальні (науковості, єдності теорії і практики, комплексності, системності, прогресивності, об'єктивності, стійкості, гнучкості, ефективності, правової регламентації);

● часткові (автономії, демократичності, єдиноначальності, ієрархічності, зворотного зв'язку, колегіальності, оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні, постійного контролю, прогнозування, простоти

організації);

● особистісні (лідерства, орієнтації на цінності, відповідальності, розуміння важливості завдання, правильного підбору і розстановки кадрів, розподілу праці, соціальної орієнтації управління, стимулювання) [5].

Ця система принципів найповніше відповідає таким характеристикам процесу управління, як загальність, функціональність (виконання часткових функцій менеджменту) і відповідність (особистісний характер). З огляду на перераховані принципи, завдання і цілі управління трудовими ресурсами, можна виокремити головні етапи їх управління:

● планування ресурсів – розроблення плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах;

● набір персоналу – формування резерву потенційних кандидатів по всіх посадах;

● відбір – оцінювання кандидатів на робочі місця і відбір кращих з резерву, окресленого в ході набору;

● профорієнтація й адаптація – вступ найнятих робітників в організацію та її підрозділи, розвиток у робітників розуміння того, що очікує від нього організація і яка праця одержує заслужену оцінку;

● навчання – розроблення програм для навчання трудовим навичкам, які необхідні для ефективного виконання роботи;

● оцінка якості трудових ресурсів – створення методик оцінювання трудової діяльності і доведення її до робітника;

● визначення заробітного фонду і пільг – розроблення структури заробітної плати і пільг з метою залучення, наймання і збереження службовців;

● підготування керівних кадрів, управління просуванням по службі – створення програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів.[6]

Отже, усе сказане дає змогу вважати, що необхідно враховувати не лише мету підприємства (організаційні цілі), а й індивідуальні цілі працівників. Для цього потрібно орієнтуватися і на принципи управлінської діяльності трудовими ресурсами, адже саме від цього залежить ефективність діяльності трудових ресурсів, що відіграє чи не найголовнішу роль у виробництві продукції підприємством, його діяльності і конкурентоспроможності на ринку.

Список використаних джерел:

1. Заярна Н.М. Проблеми і перспективи розвитку трудових ресурсів в Україні / Н.М. Заярна, О.М. Каралюс // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.3. – С. 172-175.

2. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента / Н.И. Кабушкин. – Минск : Изд-во "Новое знание", 2000. – 336 с.

3. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка / А.В. Калина. – К. : Вид-во МАУП, 2003. – 312 с.

4.Стецюк Н. Сучасні тенденції в управлінні трудовими ресурсами підприємства / Н. Стецюк // Журнал європейської економіки. – 2011. - №2. – С. 188 – 195.

5. Холод З.М. Управління та ефективність використання виробничого персоналу структур видавничо-поліграфічного комплексу України : монографія / З.М. Холод, І.І. Малярчук, О.І. Копилюк та ін. – Львів : Вид-во УАД, 2008. – 196 с.

6. Холод З.М. Ефективність управління трудовими ресурсами поліграфічних підприємств / З.М.Холод, О.Б. Волович // Науковий вісник:НЛТУ України. – 2011. – Вип.21.11 – С. 309-315.