Здробилко Г.П., Михайловський О.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, ЧТЕІ КНТЕУ

Основні особливості управління валютними ризиками

Постановка проблеми: На сучасному етапі значна кількість ТНК і ТНБ мають свої системи оцінки валютних ризиків і вибору методів захисту, які залежать від характеру діяльності і економічної стратегії, організаційної структури, складу активів і пасивів інституту. Для ТНК оцінка ризиків необхідна при включенні результатів діяльності закордонних компаній в баланс всієї групи. Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової кон'юнктури приймає важливе економічне значення. Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов'язанням, які можуть виникнути в майбутньому.

Тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення в внутрішньо фірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Основою проведення дослідження особливостей управління валютними ризиками є наукові праці видатних українських вчених, у яких досліджується загальне поняття і зміст регулювання та управління валютними ризиками, а саме: Ю. Битяк, В. Богунець, В. Гаращук, Д. Лук’янець та інші. Вивченню даної теми також присвячені наукові праці видатних економістів і соціологів, у яких досліджуються економічні і соціальні аспекти управління валютними ризиками та їх природа (В. Ющенко, В. Міщенко, І. Іванченко, Л. Сохань, І. Сохань та ін.)

Постановка завдання: Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом. А також описати всі особливості управління валютними ризиками.

Виклад основного матеріалу дослідження:

1. Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:

Ø використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків;

Ø контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

Ø страхування валютного ризику у разі неможливості його уникнення [1].

Відповідно до цих елементів спостерігаються різні варіанти вибору стратегії: від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть ці ризики до уваги, до повного контролю і страхування всіх можливих валютних ризиків і валютних збитків. Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування можна вважати головним елементом стратегії менеджменту валютних ризиків [1].

2. Найбільш широко для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, ф’ючерсні, опціонні (на міжбанківських ринках і на біржах). Строкові угоди використовуються для покриття валютного ризику або для його страхування (хеджування). Головна мета використання відповідних методів хеджування полягає у тому, щоб здійснити валютно-обмінні операції своєчасно – ще до того як відбудеться небажана зміна курсів, або ж компенсувати збитки від такої зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку [2].

3. Нині існує ціла низка досить ефективних методів страхування валютних ризиків, що можуть бути використані різними суб’єктами валютного ринку залежно від конкретних умов і завдань їхньої діяльності. Під цими методами розуміють певні фінансові операції, що дозволяють повністю або частково уникнути ризику збитків, що виникають через зміну валютних курсів, або є отримати прибуток, джерелом якого є ця зміна.

4. Взаємний залік ризиків по пасиву і активу – "метчінг" – один з самих ефективних методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику). Багато ТНК і ТНБ активно використовують цей та інші методи, зокрема так званий "неттинг" – максимальне скорочення числа валютних угод шляхом їх укрупнення і узгодження дій всіх підрозділів банку або корпорації. Характерним прикладом є десять великих міжнародних банків в Лондоні, які в 1986 році організували компанію Форекснет для взаємозаліку і зменшення числа конверсійних операцій і зниження валютного ризику та операційних витрат [3].

Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття любих комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації.

5. Останнім часом у вітчизняній економічній літературі широко обговорювалась проблема забезпечення державного страхування окремих видів валютних ризиків, зокрема іноземних кредитів під гарантію уряду тощо. Але практично це питання ще далеке до вирішення, хоча широко відомий досвід інших країн, які запровадили державні програми страхування валютних ризиків експортерів. Як правило, під державне страхування підпадають лише експорті валютні кредити терміном понад 2 роки, тобто в перші 2 роки валютні ризики експортерів державою не страхуються. Так, у Японії, Німеччині, Бельгії страхують лише збитки, що виникають внаслідок коливань валютних курсів понад 3% (у Франції – 2, 25%). Якщо експортер зазнає збитків, то частина їх суми відшкодовується державою. Коли ж унаслідок коливань валютних курсів понад установлений відсоток експортер одержує прибуток, то відповідна його частина перераховується державі [3].

Через недостатню розвиненість банківської системи і фінансово-кредитної, недосконалість вітчизняного законодавства та відсутність ринкової інфраструктури для українських підприємців та банків спектр методів страхування поки що обмежений, і головним серед них є: правильний вибір валюти розрахунків, регулювання валютної позиції, валютні застереження, конверсійні та арбітражні операції. Але останнім часом помічено спроби використання на вітчизняних фінансових ринках опціонів, фінансових ф’ючерсів, набувають поширення лізингові угоди тощо.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає зміни, що відбуваються у світовій економіці й валютній системі в цілому. Найбільш простим і найпоширенішим методом страхування валютних ризиків були золоті й валютні захисні застереження, які почали застосовуватися після Другої світової війни [2].

Валютне застереження – це умова, за якої сума платежу повинна переглядатись в тій же пропорції, що й зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. Валютні застереження бувають: непрямі, прямі, мультивалютні, на базі СДР або ЕКЮ.

Непряме валютне застереження використовується в тих випадках, коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш розповсюджених в міжнародних розрахунках валют (долар США, японські ієна та інші), а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці, зазвичай національній валюті.

Пряме валютне застереження використовується, коли валюта ціни і валюта платежу співпадають, але величина суми платежу, що обумовлена в контракті, ставиться в залежність від змін курсу валюти розрахунків по відношенню до іншої, більш стабільної валюти, так називаємої валюти застереження [3].

Мультивалютні застереження – це застереження, дія яких основана на корекції суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу, але не до однієї, а до спеціально підібраного набору валют («валютний кошик»), курс яких розраховується як їх середня величина по визначеній методиці. Наприклад, на базі середньоарифметичного відсотку відхилення курсу кожної з валют «кошика» від початкового рівня або на базі зміни розрахункового середньоарифметичного курсу обумовленого набору валют. Мультивалютні застереження не отримали широкого використання.

Висновки з даного дослідження: Останнім часом питання, пов’язані зі встановленням валютного курсу, набувають особливого значення, яке виходить за рамки власне паритету валют на основі даних платіжного балансу, торгового сальдо або динаміки зовнішніх та внутрішніх цін на товари.

Тому в умовах глобалізації економіки валютний курс може справляти вирішальний вплив на розвиток економічної системи країни в цілому. Управлінські рішення з обрання режиму встановлення валютного курсу можуть дати потужний імпульс розвитку економічної системи або, навпаки, відкинути її далеко назад. Таким чином вибір того чи іншого методу головним чином залежить від політики фірми та її традицій.

Література:

1. В. Ющенко. Управління валютними ризиками. / В. Ющенко. – К: Знання, 1998. – 444 с.

2. Маслов С.І. Управління валютними ризиками і перспективи розвитку національної економіки. / С.І. Маслов, С.А. Могилко // Економіка і Держава. – 2009. - №3. – с. 16-18.

3. [Електронний ресурс] http://osvita.ua/vnz/reports/international-relations/