Дослідження конкурентоспроможності торгівельного підприємства в сучасних умовах господарювання

Деречинський Ю.Н., к.е.н., доцент, АДІ ДВНЗ ДонНТУ

Соколова І.В., маг., АДІ ДВНЗ ДонНТУ

В статті досліджено теоретико-методологічні засади формування конкурентного середовища та конкурентоспроможності підприємства в сфері роздрібної торгівлі в сучасних умовах господарювання з метою розробки науково обґрунтованої методики оцінки конкурентного середовища та системи управління конкурентоспроможністю підприємства

В сучасних умовах господарювання внаслідок дії різноманітних об’єктивних та суб’єктивних чинників велика кількість підприємств роздрібної торгівлі має низький рівень конкурентоспроможності. В зв’язку з цим, підвищеною актуальністю відзначаються наукові та практичні проблеми пошуку та розробки об’єктивних організаційно-технічних та економічних механізмів, моделей та методів дослідження конкурентоспроможності підприємств.

Аналіз наукових публікацій дозволив визначити, що проблема дослідження конкурентоспроможності торгівельних підприємств в цілому на сьогодні не має задовільного вирішення.

Розробку теорії конкуренції було розпочато в класичних працях Маркса К., Ріккардо Д., Сміта А. Відчутний внесок було зроблено Вальрасом Л., Кейнсом Дж., Чемберліном Е. Серед сучасних зарубіжних та вітчизняних науковців та спеціалістів, що вивчали та доповнювали знання про конкурентні відносини, управління конкурентоспроможністю, методики оцінки конкуренції в цілому, видатними вважаються такі вчені: Д’Авен Р., Портер М., Рендел Р., Азоєв Г., Бєлоусов В., Фатхутдінов Р., Челенков О. Більш детально тема торгівельної послуги відображена в працях Гридчиної А., Кунаєва А., Ліфіца Ш., Магомедовой Ш. та ін.. Істотний внесок в дослідження чинників підвищення конкурентоспроможності підприємств зроблено вченими та спеціалістами Зав’яловим П., Максимовою І., Макуловим О., Фамінським Н. Стосовно роздрібної торгівлі ці проблеми розглядалися Котлером Ф., Маркінон Р., Цзе К. Проте всі перераховані автори обмежилися в основному уривчастими, а в деяких випадках і суперечливими дефініціями цих проблем.

Таким чином, основними недоліками існуючих підходів на наш погляд є відсутність науково обґрунтованої концепції оцінки рівня конкурентоспроможності торгівельного підприємства в сучасних умовах господарювання, використання неузгоджених та суперечливих показників конкурентоспроможності, відсутність комплексності в дослідженні питання. Це в свою чергу зумовлює значні емпіричні проблеми з визначенням раціональних шляхів розвитку роздрібної торгівлі.

Участь у конкурентній боротьбі – невід’ємна частина ринкової діяльності торгівельного підприємства. Конкуренція являє собою механізм суперництва учасників ринку за право пошуку свого покупця, за можливість реалізації товару на найбільш вигідних умовах, захоплення певної частки ринку та отримання відповідного прибутку, який спонукає фірму удосконалювати свою діяльність.

Поняття «конкурентоспроможність» стає одним із ключових в сфері управління торгівельним підприємством в умовах високої насиченості товарних ринків, перевищення на них пропозиції над попитом. Кожна торгівельна організація вимушена постійно вести жорстку боротьбу за споживачів, нарощувати конкурентні переваги. Термін «конкурентоспроможність» використовується по відношенню до різних елементів діяльності підприємства: товари, персонал, торгівельна марка, які в комплексі дають змогу оцінити конкурентоспроможність підприємства в цілому.

Під час проведення дослідження конкурентоспроможності торгівельного підприємства необхідно враховувати принципи існування конкурентоспроможності, основними з яких є наступні:

- Конкурентоспроможність як економічна категорія має сенс тільки в умовах конкуренції;

- Конкурентоспроможність може розглядатися як по відношенню до об’єктів, так і по відношенню до суб’єктів ринкових відносин, до того ж центральною ланкою є конкурентоспроможність підприємства;

- Конкурентоспроможність – категорія відносна, тобто передбачає порівняння з лідером або аналогічним підприємством даної галузі;

- Конкурентоспроможність визначається конкурентними перевагами, які є основою конкурентної стратегії.

Аналіз поглядів вчених-економістів на проблему конкурентоспроможності підприємства дозволив прийти до висновку, що конкурентоспроможність господарюючого суб’єкту – це узагальнюючий комплексний показник конкурентного потенціалу підприємства, який характеризує певний стан його внутрішнього середовища та реакцію на зовнішній вплив.

Дослідження такої категорії, як конкурентоспроможність, можна поділити на декілька етапів.

На першому етапі проводиться детальний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства (організаційна структура, фінансові показники, аналіз товарної структури та динаміки товарообігу, відносини з постачальниками, умови ціноутворення тощо). Це впроваджується для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості підприємства коштами для подальшого розвитку бізнесу, а також ефективність управління діяльністю .

На другому етапі проводиться аналіз зовнішнього середовища. По-перше, використовується методика М. Портера як узагальнююча, тобто її використання не дає повної картини стану конкурентного середовища, тому слугує тільки відправною крапкою. «Аналіз п'яти сил Портера» включає три «горизонтальної» конкуренції: загроза появи продуктів-замінників, загроза появи нових гравців, рівень конкурентної боротьби; і дві сили «вертикальної» конкуренції: ринкова влада постачальників і ринкова влада споживачів.

По-друге, виходячи з перерахованих раніше принципів конкурентоспроможності, зокрема того, що це категорія порівняльна, витікає необхідність визначення кола підприємств-конкурентів. Формування групи підприємств-конкурентів є важливим етапом дослідження. Це обумовлено тим, що підприємство може бути конкурентоспроможним у межах певного сегменту ринку, а в межах іншого – бути не конкурентоспроможним.

Підприємства, що визначаються конкурентами, повинні відповідати наступним характеристикам:

1. Наявність загального регіонального ринку або певного сегменту діяльності, визначеного в межах міста, району або області.

2. Відповідність асортиментної структури товарообігу, ширина та глибина асортименту товарів і торгівельних послуг, що пропонуються.

3. Зіставлення фаз життєдіяльності підприємства з основними стратегічними цілями розвитку.

4. Використання однакових каналів збуту товарів.

5. Однаковий рівень доступу до формування ресурсного потенціалу підприємства (доступ до товарів, інвестицій, інновацій, умов праці з державними структурами).

По-третє, детально досліджуються споживачі, їх уподобання, ставлення до кожного з підприємств. Ретельний аналіз сукупності особових, культурних, соціальних, психологічних чинників споживачів конкретного сегменту ринку дозволить розробити максимально ефективну політику просування товару в сучасних умовах жорсткої конкуренції. Маркетингові дослідження споживчого ринку розбиті на декілька етапів, кожен з яких дозволяє отримати інформацію про ті або інші переваги різних категорій споживачів продукції підприємства, визначити їх реакції і спонукальні мотиви, що впливають на вибір товару.

Завершальним етапом в дослідженні конкурентоспроможності торгівельного підприємства є складання таблиці SWOT-аналізу (ситуаційного аналізу). SWOT-аналіз застосовується як комплексна оцінка внутрішнього середовища підприємства, його сили та слабкості, а також зовнішніх можливостей та загроз. Ситуаційний аналіз, проведений належним чином, дає змогу тверезо оцінити наявну ситуацію на підприємстві, намітити нові, найбільш перспективні напрями розвитку основної господарської діяльності, у тому числі, скласти перспективний бізнес-план, маркетинговий план або стратегічну маркетингову програму.

В процесі конкурентної боротьби важлива мета – досягнення конкурентних переваг. Безумовно, кожна складова підприємства є потенційним джерелом конкурентної переваги. Але, фактично, жодне торгівельне підприємство не може досягти переваги з усіх характеристик конкурентоспроможності. Виходячи з цього, основним завданням торгівельної організації є максимізація кількості тих показників конкурентоспроможності, в яких підприємство буде мати переваги над конкурентами.

Саме тому виникає необхідність проведення досліджень конкурентного середовища та рівня конкуренції в галузі, що забезпечить можливість організації своєчасно адаптуватися до зовнішніх як сприятливих, так і несприятливих умов, прогнозувати альтернативні варіанти розвитку організації та керувати цим розвитком, використовуючи нові методології передбачення й моделювання тенденцій змін макро- і мікрооточення.

Таким чином, систематичне проведення дослідження конкурентного середовища та важливих оцінок господарської діяльності підприємства дозволяє швидко та об’єктивно визначити положення торгівельного підприємства на галузевому ринку, а також провести порівняльний аналіз, розробити маркетингову стратегію та контролювати її виконання.

Література

Кревенс Д. Стратегический маркетинг. - М.: Вильямс, 2008. – 742 с.

Портер Майкл Э. Конкуренция. - М.: Вильямс, 2002 . - 496с

Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. - М: Эксмо, 2008. - 544 с.