Коваленко Т.С

к.е.н Доцент Закалінська К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

АУДИТ ЕФЕКТИВНОСТІ ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ ФІНАНСОВГО КОНТРОЛЮ ДО ЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН

Вступ. Історично фінансовий контроль в Україні успадкував фіскальне спрямування – пошук відхилень від встановлених норм та покарання осіб винних у допущених порушеннях. Водночас в світову практику вже давно увійшла така форма контролю, як аудит адміністративної діяльності, який ще називають операційним, управлінським аудитом або аудитом ефективності.

Ця форма контролю суттєво відрізняється як від фінансового аудиту, так і від ревізії. Обумовлено це тим, що метою фінансового аудиту в Україні і в більшості інших країн є оцінка достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а метою адміністративного аудиту – оцінка рівня економічності, ефективності і результативності державних заходів, програм та діяльності структур, які піддаються контролю. З огляду на обмеженість фінансових ресурсів, які сьогодні спрямовуються на реалізацію соціальних програм, така форма контролю є вкрай необхідною і для України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 р. № 1156 прийнято Стратегію розвитку системи державного контролю, що здійснюється органами виконавчої влади. Стратегія ставить перед органами Контрольно-ревізійного управління (КРУ) завдання впровадження нової форми контролю - аудиту ефективності.

Створення та розвиток аудиту ефективності є предметом дослідження таких вчених, як Удачина І. П., Рубан Н. І., Чумакова І. Ю., Зубілевич С. В., Малишев А. П., Покиньборода Й. О. Проте, аудит ефективності поки що залишається новим і недостатньо дослідженим поняттям для вітчизняної теорії й практики.

Аудит ефективності - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.

Мета статті полягає в розкритті передумов виникнення і необхідності запровадження нової форми контролю – аудиту ефективності.

Організація вітчизняного аудиту ефективності ускладнена такими чинниками як:

- неготовністю кадрів до формування нової філософії аудиту ефективності;

- відсутністю критеріїв та неврегульованістю процедури вибору об’єктів аудиту ефективності;

- невизначеністю процедури та відсутністю обґрунтування методів здійснення такої форми контролю;

- неврегульованістю відносин між державними фінансовими органами з приводу призначення і проведення аудиту ефективності та використання його результатів [2].

Метою аудиту ефективності є оцінка досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів. Основні завдання аудиту ефективності: оцінка виконання звітних показників реалізації програми; виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового і фінансового характеру, а також визначення рівня їхнього впливу на якість виконання програми; розробка пропозицій щодо вдосконалення організації виконання програми; підготовка пропозицій для користувачів аудиторського звіту

Методологія аудиту ефективності включає такі прийоми: аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та пояснювальних записок до них, методичних рекомендацій, порядків проходження бюджетних коштів; аналіз фінансової звітності та інших статистичних та оперативних даних шляхом порівняння показників – планових і фактичних, динамічних, до програми і після; аналіз матеріалів попередніх ревізій і перевірок; публікації в пресі, публічні виступи відповідальних осіб; техніко-економічний розрахунок; економічна оцінка господарських операцій.[1]

В Україні аудит ефективності поки що не набув належного поширення, у системі контролю та набув легітимності лише як форма, державного фінансовою контролю після прийняття Бюджетного кодексу України, а саме з 21 червня 2001 року.

Запровадження аудиту ефективності в Україні супроводжується складнощами і проблемами, що зумовлені сучасною вітчизняною практикою управління державними фінансами. Однією з основних проблем є незавершеність реформи бюджетного процесу. Так, на сьогодні запроваджено лише окремі елементи програмно-цільового методу, а саме: розроблено і впроваджено форми бюджетних запитів, програму класифікації видатків державного бюджету. Однак для виконавців таких програм залишається актуальною проблемою розробка системи показників результативності їх виконання.[1]

Іншою проблемою є відсутність упорядкованої та несуперечливої системи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю й аудиту. Сьогодні в нашій країні діють окремі не пов’язані один з одним нормативно-правові акти, що певною мірою стосуються питань аудиту ефективності.[2]

Для ефективного впровадження аудиту ефективності передусім потрібно створити адекватну нормативну та методологічну основу для його проведення, зокрема розробити і затвердити єдину концепцію розвитку державного фінансового контролю в Україні, слід також внести зміни і доповнення в чинне законодавство. З метою вдосконалення інформаційної бази, яка є обов'язковою для проведення аудита ефективності, потрібно завершити впровадження механізмів програмно-цільового методу, забезпечивши не тільки формування, а й застосування в бюджетному процесі повної та достовірної звітності про результативні показники виконання бюджетних програм.

Висновок. Підсумовуючи викладене стає зрозумілим, що для організації запровадження та розвитку аудиту ефективності в умовах ринкової економіки в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів: формування нової ідеології аудиту ефективності; виділення цього типу аудиту в самостійну категорію, що має бути визначено на законодавчому рівні; формування правового й методологічного закріплення аудиту ефективності як сучасного прогресивного типу контролю; розробка єдиної узгодженої стратегії діяльності КМУ і центральних органів виконавчої влади щодо розвитку і регулювання державного аудиту ефективності утворення в структурі Рахункової палати самостійного підрозділу аудиту ефективності.

Література:

1. Аудит ефективності: зарубіжний досвід та українські реалії/ І.Чумакова// Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №1. – С. 56 – 62.

2. Позитиви аудиту ефективності/ В. Азима// Фінансовий контроль. – 2008. – №6. – С. 14 – 16.

3. Аудит ефективності діяльності: етап виконання/ А.В.Мамишев// Фінансовий контроль. - 2006. - №6. - С. 43-45.