Доц. Шевчук Л.П., Стаднік В.В., Божинська В.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Проблеми державного регулювання оплати праці та шляхи їх подолання

В умовах подолання кризових явищ в економіці України головним завданням, що потребує негайного вирішення, є розробка моделі сталого економічного розвитку країни на основі стабілізації національного виробництва та забезпечення добробуту громадян шляхом розробки та запровадження ефективних заходів щодо ринкового стимулювання оплати праці, зменшення диференціації доходів населення, підвищення продуктивності праці, ліквідації тіньових схем оплати праці.

В цілому, розвиток заробітної плати полягає в подальшій її диференціації та індивідуалізації на основі повного врахування як індивідуальних результатів праці, так і особистих ділових якостей, включаючи кваліфікацію, відповідальність, творчу ініціативу, якість роботи, досконалість рішень. Ринкове регулювання заробітної плати, особливо для осіб, попит на працю яких зменшується, а також для працівників з низькою результативністю діяльності має вирівнюватися державним втручанням у соціальні процеси. Проте, як свідчить досвід зарубіжних держав, це втручання повинно мати непрямий, соціально-орієнтований характер.

Згідно із Законом України "Про оплату праці" держава здійснює регулювання зарплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також через оподаткування доходів працівників.

Держава також має забезпечувати науково-методичне обгрунтування заробітної плати, тарифних умов, розроблення нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси, дослідження і вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду з проблеми організації заробітної плати.

Питання заробітної плати завжди знаходилось у центрі уваги науковців. Формування теоретичних засад дослідження заробітної плати та різнопланових аспектів оплати праці досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Пігу, В. Беседін, Ю. Зайцев, В. Мандибура, В. Куліков, Т. Кір’ян та інші.

Метою статті є дослідження та аналіз сучасних тенденцій та закономірностей формування і регулювання оплати праці, а також виявлення протиріч, пошук і вдосконалення ефективних шляхів і механізмів стабілізації та подальшого зростання розмірів заробітної плати.

Заробітна плата є однією з головних економічних категорій, яка повинна, дотримуючись свого економічного змісту, забезпечити розв’язання як мінімум двох важливих державних проблем: відтворення робочої сили потрібного рівня і якості, а також стимулювання працівників до результативної праці. Тобто, іншими словами можна сказати, що державне регулювання оплати праці повинно:

- забезпечити справедливість оплати праці на основі адекватної оцінки її затрат та результатів;

- створити можливості для зростання добробуту працівників та їх сімей до рівня передових країн світу на основі безперервного піднесення економіки за допомогою реальної офіційної заробітної плати;

- сформувати умови для розширеного відтворення робочої сили.

Така концепція може бути реалізована шляхом цілеспрямованого здійснення заходів щодо усунення застарілих, таких, що дискредитували себе, положень нинішнього законодавства та практики, яка склалась, впровадження більш досконалих підходів, які вирішать ряд взаємопов’язаних і взаємозалежних проблем [1, 66].

Заробітна плата як економічна категорія, з одного боку, відбиває ціну специфічного товару – робочої сили, визнаючи винагороду працівників з урахуванням кількості та якості їх праці і будучи стимулом у сфері виробництва та регулятором у сфері обігу, а з іншого – є важливим елементом собівартості будь-якого продукту.

Практика підтверджує,що низька заробітна плата обмежує розширення внутрішнього ринку, яке необхідне для економічного зростання; пригнічує інноваційний розвиток, породжує тенденцію до технічного відставання. Таким чином, низька заробітна плата не є вигідною ні державі (надходження від оподаткування будуть незначними), ні корпоративному сектору (низька вартість робочої сили не створює передумови для інтенсивної та продуктивної праці), ні домогосподарствам (зумовлює низькі платоспроможність і життєвий рівень населення).

Висока заробітна плата – навпаки вигідна всім суб’єктам ринку, тому що формує необхідні економічні передумови для зростання. Для держави – підвищення рівня життя населення, зменшення соціальних витрат з бюджету та навантаження на соціальні фонди, зростання інвестицій в економіку завдяки перетворенню додаткових заощаджень населення через фінансовий сектор; поліпшення наповнюваності місцевих бюджетів – податок з доходу фізичних осіб зростає прямо пропорційно збільшенню розмірів заробітної плати. Для корпоративного сектора та роботодавців – можливість розширення внутрішнього ринку збуту, зростання швидкості обігу капіталу, зростання доходів та прибутку; покращення асортименту продукції; підвищення вимог до якості та продуктивності праці, збільшення інвестицій у людський капітал, підвищення кваліфікації, отримання нових знань. Для домогосподарств – істотне підвищення їх купівельної спроможності, можливість задовольнити зростаючі потреби як матеріального, так і соціально-духовного спрямування тощо.

Незважаючи на переваги, що обґрунтовують доцільність підвищення розмірів заробітної плати, вона в Україні залишається ще досить низькою. Такі розміри заробітної плати в Україні обумовлені низкою причин, серед яких і такі:

1. порушення основних макроекономічних пропорцій;

2. деформована структура ВВП;

3. низька ціна робочої сили уповільнює зростання заробітної плати;

4. значне податкове навантаження на фонд оплати праці;

5. значні масштаби соціальних трансфертів спотворюють мотиваційні чинники підвищення доходів громадян за рахунок заробітної плати;

6. існують значні розбіжності між рівнями середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності [3,16-21].

Загалом слід визначити, що в Україні , незважаючи на указані проблеми, гостро назріло питання про підвищення заробітної плати. Таке підвищення має ґрунтуватися на можливостях реального сектора економіки та бюджету, на основі ефективного використання людського капіталу, підвищення результативності та продуктивності виробництва, впровадження нових сучасних технологій.

Отже, подальше реформування заробітної плати має проводитися, виходячи з реальних можливостей економіки у використанні національного доходу та потреби збалансувати інтереси всіх суб’єктів економіки. Пріоритети державної політики мають бути перенесені із захисту найменш захищених верств на підтримку працюючого населення з урахуванням тієї обставини, що саме заробітна плата є джерелом внесків до Пенсійного фонду, соціальних трансфертів, платоспроможного попиту, розвитку внутрішнього ринку тощо.

Основою реформування оплати праці мають бути науково-обгрунтовані концептуальні положення щодо вдосконалення політики доходів, що передбачає такі заходи:

- наближення рівня заробітної плати до реальної офіційної заробітної плати;

- досягнення раціональних співвідношень між оплатою праці та чистим прибутком;

- зменшення навантажень на фонд оплати праці, зокрема шляхом перерозподілу платежів і зборів між роботодавцями та найманими працівниками, і зменшення ставок цих внесків через легалізацію тіньовою заробітної плати, що запропонована Кабінетом Міністрів зменшити ЄСВ до 20%;

- перехід від організації заробітної плати як частки в доході підприємства до заробітної плати як ціни робочої сили;

- створення мотивації роботодавця для виплати офіційної заробітної плати;

- впровадження систем матеріального стимулювання мотивації до високопродуктивної праці найманих працівників.

Таким чином, регулювання заробітної плати слід здійснювати системно і підпорядковувати загальній меті посилення стимулюючого впливу економічного зростання офіційної легальної заробітної плати.

Використана література:

1. Звягільський Ю. Проблеми державного регулювання заробітної плати в Україні // Економіка України. – 2011. – №5. – С. 65-74.

2. Федірко Н., Федірко О. Державне регулювання оплати праці: світовий досвід і практика України // Україна: аспекти праці. – 2011. – №5. – С. 22-30.

3. Сергієнко О. Заробітна плата як елемент первинних доходів домогосподарств: сучасний стан і тенденції формування // Україна: аспекти праці. – 2011. – №5. – С. 15-21.

4. Цимбалюк С. Диференціація заробітної плати: види, чинники, сучасний стан в Україні // Україна: аспекти праці. – 2009. – №4. – С. 16-22.