ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ РОБОТИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Лазаренко В. С.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Ящишина Ю. М.

Донбаська державна машинобудівна академія

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ РОБОТИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Освітня діяльність є найширшим сучасним полем діяльності людини. На цьому просторі розташовані й різні методи викладання (лекції, лабораторно-практичні, семінарські заняття, інтерактивні методи навчання тощо), які можна поділити на дві групи: ті, де домінує педагог й ті, що вимагають активності від учасників навчально-виховного процесу. Проте, було б неправильно поділяти зазначені методи викладання на більш чи менш ефективні. Кожен з них має свої переваги й недоліки. Але зараз не викликає сумнівів те, що актуальними є ті методи, за допомогою яких не тільки накопичуються знання, а, насамперед, формуються навички і створюються умови для активної роботи студентів. Педагог і психолог К. Ушинський вказував, що чим сильніші зовнішні почуття, тим більший матеріал вони надають свідомості. Ж. Піаже розглядав емоції як фізіологічні активатори, які дають необхідну енергію когнітивній сфері. Отже, з метою підсилювання емоціогенності у навчанні необхідно звертати увагу не тільки на те, що викладається, але й як викладається. Тому і йдеться мова про актуальність використання інтерактивних форм роботи у навчально-виховному процесі вищого закладу освіти.

Якщо звернутися до класиків, то Я. Коменський та К. Ушинський для активізації учбової діяльності визначали проведення різних ігор, змагань та фрагментів театралізованих вистав; Л. Ітельсон – дискусії та сумісну діяльність; наглядність як важливий канал регуляції навчальної діяльності знаходимо у О. Леонтьєва; ситуації типа драматизації – у Е. Торндайка. Сучасні інтерактивні форми роботи знайшли своє поширення і розвиток при проведенні різних тренінгів. Уперше такі форми роботи були застосовані психологами К. Лєвіним та К. Роджерсом ще у 40–х роках XX століття з метою здійснення психологічної роботи з різними групами. У 70–і роки XX століття у Лейпцігському та Йєнському університетах був розроблений науково обґрунтований соціально-психологічний тренінг, що набув широкого розповсюдження у психологічній практиці, починаючи з 80-х років минулого століття. Пізніше тренінг став міждисциплінарним методом, за допомогою якого спеціалісти-практики розв’язують багато актуальних проблем та який є однією з інтерактивних форм роботи, що останнім часом широко використовується у навчально-виховному процесі вищих закладів освіти. Тренінг розглядається як інтерактивна техніка, що поєднує у собі навчальну та ігрову діяльність та як метод розвитку певних здібностей. Сутність такого навчання полягає у тому, що практично всі учасники залучаються до процесу навчання, де вони можуть обмінюватися думками, почуттями в умовах емоційного комфорту та творчої атмосфери, що залежить, насамперед, від особистості викладача.

Використання інтерактивних форм роботи у практиці викладання вищого навчального закладу, по-перше, обумовлено зміною стосунків „викладач – студент” з позиції „суб’єкт (викладач) – об’єкт (студент)” на суб’єкт-суб’єктний характер відносин. Це вимагає активність обох сторін. Саме інтерактивні методи навчання мають великий потенціал для посилення взаємодії між викладачем і студентами, це методи спілкування на основі взаємодії. По-друге, основною умовою такої взаємодії є активізація пізнавальної активності студентів на заняттях. Інтерактивні методи роботи пробуджують інтерес студентів до навчання та їх активність, тим самим змінюючи хід комунікації саме у напрямку взаємодії. По-третє, активна робота сприяє формуванню навичок, так необхідних майбутньому спеціалісту. Сучасний випускник вишу, майбутній фахівець, має бути енергійним, ініціативним, діловим, здатним швидко реагувати та приймати нестандартні рішення у складних виробничих ситуаціях. Під час інтерактивної роботи студенти оволодівають навичками, які необхідні для майбутнього висококваліфікованого фахівця: розуміння суті проблеми, творче розв’язування проблем, удосконалення командної праці, опрацьовування процедури діяльності. Це сприяє формуванню інтегрованої групи та зростанню впевненості у студентів, підвищує їх зацікавленість до предмета. Успішно проведене в такій формі заняття, пробуджуючи активність студентів, не тільки формує нові навички і уміння учасників, але й стимулює студентів до самонавчання. Але не тільки це. Є думка, що активна спільна діяльність у навчальному процесі пов’язана з подальшою активністю і у суспільстві. Так, Ален Шапіто, керівник організації „Освітяни за соціальну відповідальність” (Educators for Social Resposability), зазначає, що завжди можна знайти час і місце для того, щоб слухати вчителя, але повинно бути й багато можливостей, щоб учні самі могли прийняти рішення, і багато – набагато часу і місця, щоб учні діяли ефективно, самостійно чи у невеликій групі, що в майбутньому приведе до ефективної діяльності у суспільстві [1].

Отже, висновок, який виходить з усіх цих міркувань, цілком очевидний: викладачі вишів можуть успішно використовувати інтерактивні форми роботи у своїй педагогічній практиці. В умовах ігрових моделей навчання змінюється і роль викладача. Викладач виступає не стільки джерелом інформації, скільки організатором цієї роботи, спрямовуючи її у потрібне русло, створюючи сприятливий психологічний клімат у студентській академічній групі. Це допомагає студентам творчо підходити до процесу навчання взагалі, сприяє розвитку вміння зважувати альтернативні рішення, бачити неординарні шляхи розв’язання проблем. При використанні таких методів досягається максимальне запам’ятовування навчального матеріалу та забезпечується активна роль студентів у його обробці. Перевага інтерактивних методів роботи полягає ще й у тому, що теоретичні знання випробовуються в умовах, наближених до реальних.

Тренінгові технології успішно використовуються нами у навчально-виховній роботі на практичних заняттях з курсів «Психологія та педагогіка», «Етика ділового спілкування» та інших під час закріплення теоретичних знань, з метою розвитку комунікативної компетенції студентів, розуміння власних психічних станів, оволодіння прийомами саморегуляції та релаксації тощо. Так, досить ефективним є використання інтерактивних форм роботи на практичних заняттях з етики ділових відносин, що викладається студентам старших курсів технічних та економічних спеціальностей. Прийоми та методи такої інтерактивної роботи апробовані нами на семінарських заняттях у різних групах. Порівняльний аналіз їх ефективності неодмінно надає перевагу застосуванню новітніх психолого-педагогічних технологій.

Так, для закріплення теоретичних знань, активізації мислення доцільні жваві дискусії з відповідних тем курсу. Зібрати якомога більше ідей щодо певної проблеми від усіх учасників групи можна за допомогою «мозкового штурму». З метою оволодіння навичок ділового спілкування на заняттях проводяться рольові ігри та відбувається програвання рольових ситуацій. Це дозволяє студентам моделювати формувальні ситуації, «приміряти» на себе певні ролі. Важливим моментом цих рольових ігор є обмін почуттями, аналіз «слабких» місць, визначення проблем, над якими необхідно працювати. У цьому випадку викладач фіксує та узагальнює судження усіх членів групи. Робота відбувається у «двійках» або «трійках», після закінчення якої студенти обмінюються своїми думками, обговорюють важливі моменти гри, визначають те, над чим ще необхідно працювати. Так, при закріпленні теми «Імідж ділової людини» використовується модифікований нами варіант тренінгової техніки «Колесо життя» Б. Райна. На основі цієї техніки було розроблено творче завдання, в якому необхідно зібрати позитивний образ ділової людини. Модифіковано рольову гру «Прийом на роботу», в якій кожен учасник програє по черзі три ролі: претендента на роботу, роботодавця та експерта. Для співбесіди підготовлені питання, які найчастіше задають роботодавці при прийомі на роботу. Після гри відбувається обмін враженнями, емоціями, аналізуються «слабкі» місця. Розроблено рольову гру «Привітання», метою якої є відпрацювання навичок ділового спілкування. Робота проводиться у «двійках». Перед студентами ставиться завдання: «Ви – керівник підприємства. Необхідно висловити своїм співробітникам подяку, зауваження, прохання, відмову, комплімент або познайомитися чи представитися». Навички ділового спілкування студенти розвивають і на виступах з реферативними повідомленнями. Ці виступи також можна проводити в інтерактивній формі. Так, перед студентами ставиться задача: «Уявіть, що ви експерт з певного питання (відповідно до теми реферату). У такій формі необхідно подати підготовлений матеріал. Це допоможе розвитку ваших комунікативних навичок, зняти певні комунікативні бар’єри». У кінці кожного виступу проводиться аналіз та самоаналіз (рефлексія) виступу, але за умови достатньо високого ступеню довіри між усіма членами студентської групи. Крім того, кожне семінарське заняття супроводжується блоками тестів з аутопсиходіагностики (напр., «Самодіагностика етикетних правил поведінки», «Рівень розвитку ділових якостей») з метою діагностування студентами своїх ділових та особистісних якостей.

До того ж, методи інтерактивної роботи успішно використовуються у виховній роботі зі студентами. Розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес низку занять з використанням інтерактивних форм роботи при проведенні кураторських годин зі студентами першого курсу з метою обговорення актуальних та цікавих для них тем (напр. «Адаптуємося до навчання у виші», «Вчимося спілкуватися»). Розроблено заняття з профілактики негативних звичок із залученням відео- та методичного матеріалу Програми Міністерства освіти та науки України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», за підтримки та фінансування ООН (ЮНЕЙДС) [2]. Заняття проводить психолог, при можливості зі студентом-інструктором (помічником психолога). Інструкторів можна залучати з числа студентів, що цікавляться психологією та мають розвинені комунікативні навички. Проведення психологом таких занять разом зі студентами-інструкторами сприяє передачі нових знань за принципом рівний-рівному (від студента – студенту). Це сприяє встановленню атмосфери довіри, знімає бар’єри у спілкуванні, тим самим покращує ступінь освоєння нових знань та навичок. Відбувається навчання та спілкування між однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями та набуває соціальний досвід у ході спілкування зі своїми ровесниками.

Таким чином, використання інтерактивних форм роботи є досить ефективною формою навчально-виховної роботи у вищому закладі освіти, що забезпечить перехід від інформаційної методики та простої репродукції знань до їх глибокого осмислення, творчого використання й змінить статус студента, який перетворюється із пасивного слухача у активного здобувача своїх знань. Проте, процес впровадження у навчально-виховний процес вищого закладу освіти інтерактивних форм роботи повинен бути поступовим, послідовним, виваженим, що потребує напруженої, творчої роботи збоку як викладача, так і студента.

Література:

Джезґовська І. Навчання вчителів. – Львів: Інститут політичних технологій, 2002. – 172 с.
Програма Міністерства освіти та науки України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя – Київ.: Міленіум, 2002. – 156 с.
Фопель К. Групповая сплочённость. Групповые игры и упражнения. – М.: Генезис, 2010. – 336 с.

У статті розглянуто роль інтерактивних форм роботи у навчально-виховному процесі вищого закладу освіти, що надають можливість створювати формувальні ситуації та сприяють розвитку майбутніх фахівців як суб’єктів пізнання та досвіду. Представлено досвід використання інтерактивних форм роботи у навчально-виховній роботі вищого закладу освіти.

В статье рассмотрена интерактивных форм работы в учебно-воспитательной работе вуза, которые дают возможность создавать развивающие ситуации, способствуют развитию будущих специалистов как субъектов познания и опыта. Представлен опыт использования интерактивных форм работы в учебно-воспитательной работе вуза.

The article discusses the role of interactive forms in the educational work of the university, which make it possible to create evolving situations, contribute to the development of future professionals as subjects of knowledge and experience. The experience in the use of interactive forms in the educational work in teaching and educational work of the university is presented.