Миронова С.П., доктор
педагогічних наук, професор,
Кам’янець-Подільський
національний університет імені Івана Огієнка
Участь вищих
навчальних закладів у розв’язанні проблем інклюзивної освіти
Практика
європейських країн, США, Канади свідчить, що діти з особливостями
психофізичного розвитку можуть одержувати освіту не лише у спеціальних,
відокремлених від загальної освіти закладах, а й у загальноосвітніх школах за
моделлю інтегрованої чи інклюзивної освіти, яка передбачає надання якісних
освітніх послуг дітям незалежно від рівня їхнього розвитку. Внаслідок
переосмислення ставлення до організації навчання і виховання дітей з
особливостями психофізичного розвитку та вивчення зарубіжного досвіду на разі в
Україні одним із пріоритетних напрямків визначено інтеграцію цієї категорії
дітей із здоровими однолітками.
Головною перевагою інтеграції та інклюзії є принцип «рівні можливості для
всіх». Саме він переорієнтовує суспільство загалом та заклади освіти, зокрема,
розглядати дітей з особливостями психофізичного розвитку не через призму їхніх
проблем і порушень, а через аспект їхніх можливостей.
Шляхи
розвитку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які
випливають з них, визначено, зокрема, у таких нормативних документах:
·
наказ МОН України від 11.09. 2009 р. № 855 «Про затвердження Плану дій щодо
запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на
2009—2012 роки»;
·
Наказ МОН України від 20. 01.2010 року « Про затвердження заходів на
виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року № 1622-р «Про затвердження плану заходів щодо
розвитку загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до
2012 року».
·
Постанова Кабінету Міністрів
України від 15.08.2011р. «Про затвердження Порядку організації інклюзивного
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».
Згідно цих документів одним із завдань, визначених для вищих навчальних
закладів, є підготовка та перепідготовка фахівців для інклюзивної освіти.
Підготовка
фахівців для інклюзивної освіти має здійснюватись у декількох напрямках.
Передусім це формування професійної компетентності корекційних педагогів і
спеціальних психологів стосовно конкретної категорії дітей з особливостями
психофізичного розвитку. Адже саме вони визначають і реалізують зміст і методику
навчально-корекційної і виховної роботи з дітьми, узгоджують дії всіх
спеціалістів.
Вагомою
ланкою психолого-педагогічного супроводу в інклюзивних школах є і вчителі із
загальноосвітньою підготовкою, яка, безсумнівно, має розкривати і питання
інтеграції та інклюзії.
Досягти професійної компетентності майбутніх спеціалістів щодо їхніх
конкретних посад у подальшій професійній діяльності можливо за умови
диференційованої підготовки.
Зокрема, майбутні вихователі дошкільних закладів і вчителі початкових
класів мають передусім оволодіти вміннями: виявляти відхилення у поведінці
дитини та труднощі у засвоєнні нею освітніх програм; переконувати батьків у необхідності проконсультуватись із
спеціалістами (медиками, психологом, корекційним педагогом); писати розгорнуту
педагогічну характеристику на дитину; виконувати рекомендації корекційного
педагога щодо індивідуального підходу до дитини чи закріплення певних навичок,
одержаних на корекційних заняттях.
Вчителі старших класів найчастіше працюватимуть із дітьми, що мають
проблеми емоційно-вольової сфери. Тому вони більш детально мають оволодіти
прийомами індивідуального підходу до цієї категорії вихованців та їхніх
батьків.
Майбутні психологи повинні навчитись: проводити диференційовану
діагностику дітей з вадами психофізичного розвитку; складати психологічну
характеристику на дитину; проводити з учнями психокорекційні заняття; співпрацювати з педагогами та фахівцями психолого-медико-педагогічної
консультації.
Майбутні психологи і педагоги повинні вміти створювати позитивне соціальне
середовище для інклюзивної освіти, проте зміст такої роботи також буде залежати
від конкретної посади. Наприклад, вчитель може це робити шляхом проведення
батьківських зборів, бесід і рольових ігор з дітьми, а психолог – за допомогою
консультування, лекцій, тренінгів.
Саме таку диференційовану підготовку педагогів до інклюзивної освіти
запроваджено у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.
Окрім того участь нашого ВНЗ у розв’язанні проблем інклюзії здійснюється ще й у
таких напрямках:
- наукові
дослідження з проблем інклюзивної освіти (дипломні та магістерські роботи,
дисертації);
- організація
наукових конференцій, семінарів з проблем інтеграції та інклюзії;
- створення
умов для навчання студентів, магістрантів, аспірантів з особливими освітніми
потребами;
- розробка
навчально-методичного забезпечення інтегрованого навчання дітей з особливостями
психофізичного розвитку. Зокрема розроблено: рекомендації навчальним закладам міста щодо створення умов
для запровадження інклюзивного
навчання; методичні рекомендації з індивідуального навчання дітей з
вадами психофізичного розвитку; диференційовані методичні рекомендації з
реалізації індивідуального підходу до дітей з різними категоріями порушень
психофізичного розвитку в умовах інтегрованого та інклюзивного навчання.
- співпраця з
управліннями освіти в галузі інклюзивної освіти.
Перспективними напрямками роботи визначено: дистанційне навчання осіб з
інвалідністю; дистанційне консультування вчителів інклюзивних класів в режимі
он-лайн; організацію підготовки та післядипломної освіти вчителів інклюзивних
класів.