Миронова С.П., доктор педагогічних наук, професор,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Участь вищих навчальних закладів у розв’язанні проблем інклюзивної освіти

Практика європейських країн, США, Канади свідчить, що діти з особливостями психофізичного розвитку можуть одержувати освіту не лише у спеціальних, відокремлених від загальної освіти закладах, а й у загальноосвітніх школах за моделлю інтегрованої чи інклюзивної освіти, яка передбачає надання якісних освітніх послуг дітям незалежно від рівня їхнього розвитку. Внаслідок переосмислення ставлення до організації навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку та вивчення зарубіжного досвіду на разі в Україні одним із пріоритетних напрямків визначено інтеграцію цієї категорії дітей із здоровими однолітками.

Головною перевагою інтеграції та інклюзії є принцип «рівні можливості для всіх». Саме він переорієнтовує суспільство загалом та заклади освіти, зокрема, розглядати дітей з особливостями психофізичного розвитку не через призму їхніх проблем і порушень, а через аспект їхніх можливостей.

Шляхи розвитку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які випливають з них, визначено, зокрема, у таких нормативних документах:

· наказ МОН України від 11.09. 2009 р. № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009—2012 роки»;

· Наказ МОН України від 20. 01.2010 року « Про затвердження заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року № 1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року».

· Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011р. «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

Згідно цих документів одним із завдань, визначених для вищих навчальних закладів, є підготовка та перепідготовка фахівців для інклюзивної освіти.

Підготовка фахівців для інклюзивної освіти має здійснюватись у декількох напрямках. Передусім це формування професійної компетентності корекційних педагогів і спеціальних психологів стосовно конкретної категорії дітей з особливостями психофізичного розвитку. Адже саме вони визначають і реалізують зміст і методику навчально-корекційної і виховної роботи з дітьми, узгоджують дії всіх спеціалістів.

Вагомою ланкою психолого-педагогічного супроводу в інклюзивних школах є і вчителі із загальноосвітньою підготовкою, яка, безсумнівно, має розкривати і питання інтеграції та інклюзії.

Досягти професійної компетентності майбутніх спеціалістів щодо їхніх конкретних посад у подальшій професійній діяльності можливо за умови диференційованої підготовки.

Зокрема, майбутні вихователі дошкільних закладів і вчителі початкових класів мають передусім оволодіти вміннями: виявляти відхилення у поведінці дитини та труднощі у засвоєнні нею освітніх програм; переконувати батьків у необхідності проконсультуватись із спеціалістами (медиками, психологом, корекційним педагогом); писати розгорнуту педагогічну характеристику на дитину; виконувати рекомендації корекційного педагога щодо індивідуального підходу до дитини чи закріплення певних навичок, одержаних на корекційних заняттях.

Вчителі старших класів найчастіше працюватимуть із дітьми, що мають проблеми емоційно-вольової сфери. Тому вони більш детально мають оволодіти прийомами індивідуального підходу до цієї категорії вихованців та їхніх батьків.

Майбутні психологи повинні навчитись: проводити диференційовану діагностику дітей з вадами психофізичного розвитку; складати психологічну характеристику на дитину; проводити з учнями психокорекційні заняття; співпрацювати з педагогами та фахівцями психолого-медико-педагогічної консультації.

Майбутні психологи і педагоги повинні вміти створювати позитивне соціальне середовище для інклюзивної освіти, проте зміст такої роботи також буде залежати від конкретної посади. Наприклад, вчитель може це робити шляхом проведення батьківських зборів, бесід і рольових ігор з дітьми, а психолог – за допомогою консультування, лекцій, тренінгів.

Саме таку диференційовану підготовку педагогів до інклюзивної освіти запроваджено у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Окрім того участь нашого ВНЗ у розв’язанні проблем інклюзії здійснюється ще й у таких напрямках:

- наукові дослідження з проблем інклюзивної освіти (дипломні та магістерські роботи, дисертації);

- організація наукових конференцій, семінарів з проблем інтеграції та інклюзії;

- створення умов для навчання студентів, магістрантів, аспірантів з особливими освітніми потребами;

- розробка навчально-методичного забезпечення інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Зокрема розроблено: рекомендації навчальним закладам міста щодо створення умов для запровадження інклюзивного навчання; методичні рекомендації з індивідуального навчання дітей з вадами психофізичного розвитку; диференційовані методичні рекомендації з реалізації індивідуального підходу до дітей з різними категоріями порушень психофізичного розвитку в умовах інтегрованого та інклюзивного навчання.

- співпраця з управліннями освіти в галузі інклюзивної освіти.

Перспективними напрямками роботи визначено: дистанційне навчання осіб з інвалідністю; дистанційне консультування вчителів інклюзивних класів в режимі он-лайн; організацію підготовки та післядипломної освіти вчителів інклюзивних класів.