Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

Антонюк О.П.

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, Україна

Врахування компетентнісного підходу в модульно-рейтинговій системі навчання

Професія педагога, будучи за своєю суттю однією з творчих галузей діяльності людини, часто є надто формалізованою, бо підлягає великій кількості визначальних актів. Та й процес підготовки спеціаліста є тривалим і не може в стислі терміни реагувати на реалії часу. Тому, крім післядипломної освіти вчителів, необхідно, щоб сам педагог працював над собою. Тільки за таких умов з’явиться справжній професіонал. Український письменник-фантаст, Росоховатський І.М., в оповіданні „Учитель” описав вченого, який створив ідеального робота-вчителя для роботи в інтернаті для важковиховуваних дітей. На питання, як це йому вдалось здійснити, конструктор відповів, що не довго переймався образом, що викличе в дітей довіру, навіть створив робота „кульгавим, сліпим, та дав йому тільки дужий мозок і дитячі бажання як першу програму. І він створив себе.” Тобто, уміння та можливість самовдосконалюватись – це необхідні умови зростання професіоналізму.

На сучасному етапі кожен вчитель має чималі можливості почерпнути необхідні матеріали з періодики, інтернету. Зрозуміло, що самотужки будь-хто досягне менших успіхів, ніж за умов компетентної поради. Допомога, якої чекають від сучасних методичних журналів, полягає не стільки у публікації календарних планів та подібного роду матеріалів, скільки у поданні систематизованих порад до вибору методів викладання, ідей інноваційних технологій, досвіду вчителів-новаторів. Особливу потребу вчителі мають в порадах з практичної психології. Проблему недостатньої підготовки вчителів у цій області дещо спростило введення посади психолога в середніх закладах освіти, але не ліквідувало повністю. А журнали для педагогічних працівників на сьогодні надто теоретизовані. Зрозуміло, що коли за нинішніх умов на вчителя-предметника покладено виховні функції, то знання психології дитини, навчального процесу та вміння підмічати та вчасно розв’язувати психологічні конфлікти є важливою складовою педагогічних компетентностей справжнього професіонала.

І коли ми вживаємо термін „компетентність”, то зауважимо, що під ним розуміємо перш за все здатність людини до здійснення професійної діяльності завдяки наявним знанням, вмінням, сформованим рисам поведінки. Найбільше нас цікавлять умови, за яких можна вплинути на вияв та поглиблення дидактичних компетентностей на стадії навчання у вузі.

У сучасній педагогічній літературі є чимало розробок інноваційних технологій, ідей побудови навчального процесу. На основі однієї з них – ідеї особистісно і практично орієнтованої підготовки майбутнього вчителя – розроблено В.Г. Моторіною одну з моделей професійної підготовки майбутнього вчителя математики [2]. Вона сформулювала десять вимог до формування фахівців, які й визначили основні риси цієї моделі. Наголосимо на деяких з них, які стосуються обговорюваної теми:

- Учитель математики має бути готовий до вирішення широкого спектру професійних завдань, до співпраці з колегами, батьками, учнями.

- Майбутній учитель математики повинен мати перспективу особистісно-професійного розвитку.

- Основою професійної підготовки майбутнього вчителя математики є відповідність професійних якостей студента творчій діяльності вчителя.

- Модель повинна, як один з пріоритетів, виділити практичну підготовку, бо саме вона в кінцевому рахунку визначає професіоналізм учителя Це: уміння бачити недоліки в роботі і знаходити способи їх подолання; уміння критично оцінювати власну діяльність; уміння аналізувати власну практику; уміння перспективно застосовувати набуті теоретичні знання; уміння оперувати результатами як власної дослідницької роботи, так й інших учителів та вчених.

Загальновідоме відношення видатного педагога Ушинського К.Д. до необхідності самостійної роботи дітей. Він доводив, що самостійні думки випливають лише з самостійно отриманих знань про навколишні предмети та явища. Ушинський розглядав діяльність як основу виховання і навчання, бо без самостійної творчої діяльності, без активності самої дитини успішність виховання та навчання неможлива. Спрямування на просте засвоєння знань, заучування є шкідливим. Ушинський писав: „без самостійної діяльності ... вони рано робляться якимось пасивними мрійливими істотами, що все збираються жити і ніколи не живуть...”. Як ніколи, мабуть, ці слова є актуальними в наш прагматичний час. Їх можна спробувати віднести і до виховання у сучасних студентів активності у підготовці до майбутньої професії.

Формування вміння та потреби в постійному пошуку та самовдосконаленні має відбуватися цілеспрямовано ще у вузі. До обов’язкових результатів модулів треба включати виконання творчих завдань. Для молодших курсів – це завдання на вироблення навичок пошуку літератури та її опрацювання згідно тематики, яка поглиблює обов’язкову програму – від дій над векторами до різних суміжних прикладних питань вивчених понять та тем. Це також відіграє позитивну роль в підготовці до написання курсової роботи. Починаючи з третього курсу завдання мають змінюватись на самостійну розробку факультативних тем, конспектів уроків, систем вправ, доведення ряду тверджень, навіть обробки нових технологій навчання співвідносно до окремих тем, розділів, і т. д. Тут важливо виявити ряд індивідуальних здібностей студента, які визначать його подальший профіль роботи: чи він орієнтований на педагогічну діяльність, чи на роботу наукового характеру.

Модульно-рейтингова технологія навчання одним зі своїх пріоритетів має індивідуальний підхід до студентів. Модуль – це структурно-логічний розділ, що включає в себе теоретичний курс разом з практичними заняттями, контрольними роботами, індивідуальними заняттями. І до кількості балів, отриманих студентом за засвоєння модуля чи курсу, треба додавати бали за виконання зазначених вище завдань. Виконання цікавої роботи, вибраної за власним вподобанням, приведе до вищої вмотивованості та більшого накопичення балів, ніж при виконанні типових завдань. Тому до індивідуальних домашніх завдань можна включити цікаві завдання, які б спонукали до творчого підходу для їх виконання. Наприклад:

- не розв’язувати кілька стандартних вправ, а розказати перед аудиторією про певний тип чи метод розв’язування;

- дослідити глибше певне питання, про яке зайшла мова на парі і подати його у вигляді реферату чи повідомлення;

- розробити навчальну тему за умови використання певної технології навчання;

- - провести аналіз письмових робіт студентів-одногрупників та виділити типові помилки і недоліки;

- розробити консультацію для одногрупників, які отримали малу кількість балів під час певного заходу контролю;

- проаналізувати та оцінити виступ одногрупника;

- вибрати самостійно тему для пошукової роботи;

- провести аналіз кількох виконаних рисунків, робіт;

- підібрати кілька складніших вправ від виконаних на практичному занятті;

- розв’язати задачу кількома способами;

- порівняти виклад теми у кількох різних підручниках.

Зрозуміло, що подібні завдання розраховані не на весь контингент студентів. Треба забезпечити диференційованими завданнями всіх охочих, щоб проявились індивідуальні інтереси та нахили студентів: одні дотягуватимуться до середнього рівня; інші можуть отримати завдання допомогти їм у цьому прямо чи опосередковано; тоді як треті розв’язуватимуть завдання теоретичного характеру. Не доцільно ставити перед найкращими студентами, які беруть участь в олімпіадах, типові завдання індивідуальних домашніх робіт. Значно корисніше дати їм можливість показати деякі з вирішених ними вправ перед рештою студентів чи, за бажанням, описати певний тип вправ і проаналізувати відповідну літературу, розробити представлення теми з допомогою комп’ютера. Ця робота не буде рутинною і одноманітною, дозволить проявити власні здібності.

До творчих пошуків спонукатимуть і спеціальні підібрані вправи нестандартного характеру. Наприклад, придумати алгоритм доведення тотожностей з допомогою похідної (на основі теореми про сталу функцію) та можливість його поширення на тотожності з кількома змінними; задачі на дослідження, в яких за кількома прикладами треба помітити закономірність та вивести умови для узагальнення на ширший клас.

Наведені завдання взято з елементарної математики, адже на практичних заняттях з „Практикуму розв’язування задач з елементарної математики” це дуже зручно застосовувати. Але подібні речі можна розробити з багатьох предметів, особливо з фундаментальних дисциплін, які вивчаються в достатніх обсягах. Включення в навчальні плани годин на індивідуальну роботу з студентами дозволяє проводити подібну роботу в межах дозволеного навантаження для студентів та викладачів.

Про необхідність формування ряду компетентностей у майбутніх спеціалістів йдеться у багатьох джерелах. Зокрема, у своєму підручнику [1] Бєсов Л.М. наводить вимоги, які висуває інформаційне суспільство до спеціалістів з дипломом інженера. Наведемо тут найбільш загальні з них у стислому вигляді.

1. Інформаційне суспільство вимагає комунікабельних спеціалістів, здатних мобільно включатись в основні напрямки науково-технічного прогресу. Складні процеси управління у різних його сферах вимагають від них систематично здобувати нові та відбирати потрібні знання, підвищувати рівень загальної та професійної культури.

2. Здатність сприймати нове і прагнення навчатись і працювати краще виявляються тоді, коли людина знає теорію.

3. Вимога не просто оволодіння комп’ютером, а всім набором комп’ютерних програм, всілякими базами даних і електронними джерелами інформації, а також серйозної математичної підготовки спеціаліста.

4. Система підготовки інженерних, наукових, управлінських кадрів повинна бути зорієнтована на вироблення навику миттєво пристосовуватись до ситуації ринку. Це і є не що інше, як мобільність спеціаліста.

А також ставляться вимоги знання іноземної мови, усвідомлення значення професійної діяльності в житті людини, патріотизму.

Підготовка майбутнього спеціаліста має відповідати цим вимогам, готувати людину до існування в умовах глобального світу. Треба по можливості виключати ситуації, при яких дипломований спеціаліст мусить на робочому місці починати методом проб та помилок виробляти навички, необхідні для подальшої діяльності. В сучасному світі, що постійно змінюється, перевага буде у спеціалістів, готових до цих змін, орієнтованих на застосування нового, творчого осмислення та застосування отриманих знань, компетентного в своїй професії.

Література

1. Бєсов Л.М. Історія науки і техніки. - 3-є вид., переробл. і доп. - Харків: НТУ ″ХПІ″, 2004. − 382 с.

2. Моторіна В. Г. Дидактичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів математики у вищих педагогічних навчальних закладах [Текст] : Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / В.Г. Моторіна; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2005. — 45 с.