Педагогические науки./ 5.Современные методы преподавания.

Кулик О.Є.

Хмельницький національний університет

Місце вебквесту як методу навчання творчому способу дії

Науково-технічний прогресс стимулює появу нових методів викладання і навчання. Особливо актуальним є питання про медіа-освітнє та дидактичне значення використання Інтернету під час занять або питання про конкретні методи навчання з використанням Інтернету. Вебквест-метод розглядається в цьому контексті як інноваційна методика викладання моделей, за допомогою яких створюються такі умови навчання, в яких аспекти самостійного навчання і роботи осмислено в поєднанні з Інтернет середовищем. По суті, вебквест є одним з видів проектного навчання з використанням Інтернету та інших мультимедійних засобів, який передбачає самостійне самокероване вивчення завдання або проблеми індивідуально чи корпоративно. Важливим є те що інформаційні ресурси є підібраними, тобто, такими, які виключають з цього процесу безцільне бродіння по вебсторінках, і мають конкретне спрямування.

Визначення вебквест-методу дуже різноманітні: можна просто довільно перекласти як „пригодницькі розслідування„ в Інтернеті. Деякі автори говорять про полювання за «дичиною» у всесвітній павутині, інші визначають як дороговказ або навіть вебвказівник для учнів в Інтернеті. Більш науковим є визначення способу навчання, який ґрунтується на використанні ресурсів Інтернету для отримання інформації. У всіх визначеннях спільним є те, що учні і студенти розглядають інтернетджерела як вихідний пункт для опрацювання поставленого завдання чи проблеми. Винахідники методу вебквесту Том Maрч i Берні Додж вважають що все полягає в тому, що самостійна робота студентів виступає на передній план, що повинно вести до самостійного конструювання знань та до некерованих дій, які допоможуть у репродукції фактів та знань.[1] Як правило, вебквести мають в основному одноманітну структуру: відштовхуючись від якоїсь по можливості аутентичної ситуації (вступ), студенти отримують завдання, які вони можуть виконати за допомогою запропонованих інтернетпосилань, а також інших джерел, наприклад: книг, журналів. Бажаним є пошук нових інформаційних джерел за темою та їх опрацювання. Типовим для вебквеста є пропозиція конкретних вказівок по спрямуванню процесу. На передній план виступає також кооперація і спілкування в утворених робочих групах і сама презентація результатів роботи перед іншими. Часто присутня система оцінювання, яка підготовлена попередньо представленими критеріями оцінювання. В кінці вебквесту самокритичний самоаналіз загального робочого процесу (підсумки).

Впевнене поводження з новими засобами інформації та комунікації і передусім з Інтернетом, оволодіння технічними навичками та певними методами, якого можна очікувати майже від кожного, коли питання встає про отримання інформації, є важливою передумовою успішного виконання поставленого навчального, а в майбутньому і професійного завдання. Все-таки використання інтернетресурсів на заняттях між тим розглядають критично. Підставою для виникнення такої точки зору є довготривалі пошуки в Інтернеті; одночасне неконтрольоване відкриття джерел, яке ускладнює аналіз, оцінювання та об’єктивний відбір знайденої інформації (визначення того, що ж врешті-решт головне); власне оцінка та опрацювання інформації під час заняття вимагає великої затрати часу.

Вебквест з точки зору запропонованих посилань та чіткої дидактичної структури є надійним вихідним пунктом для подальших пошуків і самостійного творчого опрацьовування поставленої проблеми. Так як запропонований матеріал був попередньо відібраний за темою, то у розпорядженні виконавця залишається більше часу для власної творчої оцінки, формування своєї думки, особливо, коли матеріал суперечливий або стан речей освітлений з різних точок зору та ракурсів. Поряд з цим через дидактичну структуру студентам пропонується чіткий вихідний пункт для власного способу дії і уникнення при цьому простого бродіння по Інтернету без мети і будь якого плану.

Науковець Берні Додж розрізняє вебквести за часовими рамками, протягом яких студенти можуть займатися ним: малий в. та великий вебквести. При виконанні малого студенти отримують певну кількість інформації про предмет розгляду і дискутують протягом деякого часу(кількох занять) про це. Неупорядкована інформації по суті справи структурується за критеріями і інтегрується в область знань і презентується студентами. Великий вебквест сприяє опрацюванню комплексно поставленого питання протягом довгого відрізку часу (напр.: півроку). Метою є розширення та поглиблення знань з метою вирішення проблеми. Учні аналізують і трансформують свою область знань глибоко та всеохоплюючи. Для успішного здійснення вебквесту студентами науковцем була розроблена чітка структура дослідницької подорожі в інтернетмережу, а саме він розрізняє шість кроків, які складають чітко визначену методологічну основу, яка вважається необхідною, економічно обґрунтованою умовою прозорого процесу: введення /вступ/тема; завдання; джерела інформації; процесс роботи; оцінка; висновок.

В цілому, вебквест починається з короткого вступу до найскладніших, реальних, справжніх і проблемно-орієнтовані теми. Це має бути цікаво, яскраво і, образно кажучи, апетитно наскільки це можливо, наприклад, за допомогою малюнків, креслень або невеликих аудіо- чи відеоісторій. Зв'язок поставленого завдання з реальним життям, інтересами і знаннями учнів є ідеальною мотивацією для вирішення питання чи проблеми. Вибір теми пов'язаний з матеріалом, який вивчається на той момент, і розширяє його або доповнює. Завдання повинні бути сформульовані розумно, ясно, точно і конкретизувати тему вступу, можуть бути розділені в залежності від проблеми або мети роботи в ряд різних завдань і проблем. У цьому етапі беруть участь студенти тому завдання та доручення, слід обговорити з ними, а відповідно доповнити або змінити. Загалом, в рамках вебквесту передбачається робота в групах, і, виходячи зі складності завдання, спільні дії вважаються розумними й необхідними. Складність завдання в великій мірі залежить від предмету, мети і рівня знань членів групи. Завдання можуть мати самі різні цілі і орієнтації пов'язані між собою. Берні Додж розрізняє такі типи завдань: завдання–переказ, відображення інформації; збір інформації; завдання-таємниця : вирішування головоломки; журналістське завдання; дизайнерське завдання: планування та проектування продукту, створення творчого продукту; завдання досягнення консенсусу: розробка пропозицій щодо врегулювання; завдання переконати інших; завдання самопізнання; аналітичні завдання : проаналізувати питання; рішення задач; науково-дослідні завдання.[2]

З урахуванням різних типів завдань при проектуванні веб-квесту, необхідно розглянути розумові процеси з точки зору навичок мислення, які можуть бути активовані при роботі з вебквестом [1]: порівняння подібностей та відмінностей між речами; класифікація та критерії поділу; висновки, отриманні на основі спостережень і аналізу принципів і критеріїв; міркування з приводу даних фактів / принципів, узагальнення наслідків і виведення умов; аналіз помилок; побудова аргументів, міркувань, створення доказів на підтримку певної позиції або доведення позиції чи висловлення припущення; абстракція; аналіз перспективи.

Отже, вебквест є важливою складовою особистісно орієнтованого проектного навчання, яке відкриває перед учнем або студентом можливість самостійно і творчо досліджувати і навчатися. Під час виконання завдань студенти потрапляють в такі автентичні ситуації і зустрічаються з такими проблемами, які спонукають їх до дослідницької діяльності, вчать вмінню обґрунтувати і проаналізувати положення речей і презентувати результати досліджень перед іншими, а не зосереджуватися лише на репродукції знань і фактів.

Литература:

1. Dodge B. Some thoughts about webquests. [Електронний ресур]/ Bernie Dodge http://webquest.sdsu.edu/about_webquests.html

2. Dodge B. WebQuest: A Taxonomy of Tasks.[Електронний ресурс]/ Bernie Dodge http://webquest.sdsu.edu/taskonomy.html