К. пед. н. Ріхтер О.Є.

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ, Україна

Концепція проблемного підходу у процесі викладання іноземної мови у вищому навчальному закладі

Проблема формування всебічно розвиненої особистості, фахівця, націленого на постійний пошук нових знань та самостійне надбання професійних умінь на протязі усього життя, є однією з головних проблем сучасної вищої освіти. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є використання активних методів та форм у процесі навчання студентів. Проблемне навчання передбачає послідовну та цілеспрямовану постановку викладачем пізнавальних проблем, що дозволяє, студентам активно засвоювати нові знання.

Аналіз публікацій, присвячених ідеї проблемного навчання [1-6], показує, що воно забезпечує особливий тип мислення, глибину переконань, міцність засвоєння знань з послідуючим їх застосуванням у практичній діяльності. Крім того, воно сприяє формуванню мотивації студентів до процесу навчання, розвиває розумові здібності учнів, сприяє розвиненню творчих здібностей. В умовах гуманізації освіти ідеї проблемного навчання набувають все більшої актуальності, забезпечуючи духовний та інтелектуальний розвиток особистості студента.

Застосування проблемних ситуацій у процесі викладання іноземної мови обґрунтовано в роботах [4-6], значна кількість робіт присвячена проблемі навчання різним видам мовної діяльності: говорінню, читанню, письму, аудіюванню. Педагогічна проблемна ситуація направляє розумову діяльність студента на розв'язання проблеми; робота в процесі рішення проблеми – дуже важливий етап, іноді навіть важливіший ніж саме розв'язання. Формування особистості, що здатна творчо мислити, знаходити рішення неординарним шляхом, – це одне з найважливіших завдань викладача іноземної мови. Проблемні ситуації у курсі викладання іноземної мови викликають у студентів необхідність вивчати новий теоретичний і практичний матеріал; вони створюють умови для поглибленого розуміння цілей і змісту навчання.

Навчальна цінність проблемних ситуацій полягає:

- в активізації мовно-розумової діяльності та розвитку інтелекту студентів;

- у підвищенні мотивації навчання та іншомовного спілкування;

- у поліпшенні якості навчання та підвищенні рівня володіння іноземною мовою;

- в управлінні процесом навчання з використанням контролюючої функції зворотного зв'язку.

Більшість учених розглядають проблемну ситуацію на першому рівні проблемності (за ступенем активності учня у вирішенні проблеми), коли викладач створює проблемну ситуацію, а студент вирішує проблему. На наш погляд особливої уваги потребує саме другий рівень проблемності, на якому викладач частково разом зі студентом створює проблемну ситуацію, а студент вирішує проблему. Третій рівень проблемності полягає у самостійному створюванні проблемної ситуації студентом і самостійному (або разом із групою) її вирішенні. Саме такий підхід до проблемної ситуації при викладанні іноземної мови зможе забезпечити перехід від статичного розвитку освітньої системи до динамічного, від розвиваючих моделей проблемних ситуацій до само розвиваючих, від навчання і розвитку до самонавчання і саморозвитку суб'єктів освітнього процесу.

Не менш важливим є й питання умов створення проблемної ситуації. У курсі викладання іноземної мови викладач виступає керівником, направляє студентів під час вирішення проблемної ситуації, допомагає їм перейти на рівень самоуправління, коли допомога викладача не потрібна. Застосування проблемних ситуацій можливе у навчанні різних видів мовленнєвої діяльності (письмо, читання, говоріння), але ступінь самостійності роботи студента при виконанні різних видів вправ може бути різним. Типологія вправ, яка розробляється з урахування різнорівневого підходу допомагає викладачу чітко формулювати завдання у процесі навчання тому чи іншому виду діяльності, а, отже, й більш результативно досягати мети навчання.

Таким чином, доходимо висновку про те, що складність створення проблемної ситуації в навчанні іноземної мови пов'язана зі специфікою іноземної мови як навчального предмета (мова розглядається як мета і як засіб навчання). При навчанні іноземної мови студент повинен опанувати не лише мовні знання і мовленнєві вміння, а й оволодіти новим соціокультурним досвідом. Отже, при використанні проблемних ситуацій у процесі навчання особливої уваги заслуговує другий та третій етапи, що забезпечує перехід студента на рівень самостійного вирішення проблеми. Рівні проблемності залежать не тільки від рівня складності самої проблеми, рівня активності учня в її вирішенні, а й від його інтелектуальних, творчих здібностей.

Література:

1. Дмитренко Т.О. Сучасний стан вирішення проблеми оптимізації педагогічного процесу / Т.О. Дмитренко // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. – Харків: УІПА, 2001. – Вип. 1. – С. 14-18.

2. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов / И.Я. Зимняя. – М.: Издательская корпорация «Логос», 2000. – 384 с.

3. Зазуліна Л.В. Діалогізація дидактичного процесу: гуманістична перспектива / Л.В. Зазуліна. – К.: «Правда Ярославичів», 1998. – 64 с.

4. Ковалевская Е.В. Проблемное обучение: подход, метод, тип, система / Е.В. Ковалевская. – М.: «МНПИ», 2000. – 247с.

5. Конышева А.В. Современные методы обучения английскому языку / А.В.Конышева. – Минск: Тетра система, 2007. – 352 с.

6. Frendo E. How to teach Business English / E. Frendo. – Pearson Education Limited. – 2005. – 163 p.