Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Поліщук А.В., ст. викл.; Горун О.М., студентка ФЛГ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність організації самостійної роботи студентів за допомогою новітніх інформаційних технологій (НІТ)

Відомо, що «вища освіта» є, перш за все, «самоосвітою». Роль самостійної роботи студентів у здобуванні вищої освіти завжди була надзвичайно важливою. Та особливої значущості вона набуває зараз: з одного боку, внаслідок приєднання України до Болонського процесу й необхідності відповідати європейським стандартам і вимогам в організації навчального процесу, а з іншого – зростання можливостей доступу до науково-освітнього простору за допомогою Інтернет. Для успішного втілення основних положень Болонської декларації – необхідне впровадження інноваційних методів навчання у вищих закладах освіти та збільшення частки годин навчального навантаження на самостійну та індивідуальну роботу студентів, а також широке застосування новітніх інформаційних технологій.

Нині студенти отримують унікальні можливості для активізації пізнавальної діяльності, підвищення інформаційної культури, формування навичок дослідницької та аналітичної діяльності, а також навики самостійного прийняття рішень. Основне завдання викладача зводиться до оптимального вибору методів організації самостійної роботи студентів та стимулювання бажання до самоосвітньої діяльності. Поступово викладач із людини, що надає знання та контролює їх засвоєння, перетворюється на організатора роботи студентами з самостійного пошуку. Головною його функцією стає спрямування та орієнтування студентів за напрямками й надання їм необхідної допомоги у творчій роботі. Однак, варто зазначити й недоліки роботи з Інтернет-ресурсами – це недостовірність, неадекватність та неповноцінність певної інформації. Проте навіть такі недоліки можна розглядати як позитивний елемент, оскільки й вони активізують роботу студентів, що полягає в аналізі та переосмисленні отриманого матеріалу, для визначення рівня його достовірності. Щоб запобігти цим прикрим ситуаціям, викладач, по можливості, має сам переглядати матеріали та складати список рекомендованих Інтернет-ресурсів. Аналіз та формування таких матеріалів і має складати найбільш вагому частину методичної роботи викладача.

Важливим напрямком є також колективне навчання. Воно базується на спільній роботі студентів над навчальними завданнями проблемного характеру (наприклад, у виконанні навчальних проектів), коли, рішення у досягненні спільної мети виробляється колективними зусиллями студентів. Такий вид навчання сприяє об’єднанню знань, навичок та вмінь студентів, їх здібностей та можливостей, що створює умови для взаємонавчання. Студенти починають навчатися один у одного і потенціали всіх “присвоюються” кожним, у результаті чого загальний прогрес у навчанні значно прискорюється й зростає.

З метою розвитку творчого потенціалу студентів використовують проблемний підхід до навчання. Мається на увазі постановка таких навчальних завдань для студентів, щоб їх виконання обумовлювало не просте репродукування отриманих знань, а творче їх використання для вирішення нових, нестандартних задач у нових, нестандартних ситуаціях. Таке застосування отриманої інформації в практичних цілях розвиває навики критичного мислення, аналізу, синтезу та оцінки інформації. У цьому випадку, виконуючи навчальні завдання, студенти працюють самостійно, набуваючи нових навичок та вмінь (зокрема, вміння функціонувати, працювати та приймати рішення у нестандартних ситуаціях), що є надзвичайно важливим для ефективної професійної діяльності у майбутньому.

І, нарешті, дуже важливим напрямком є удосконалення системи контролю (в тому числі тестового контролю) знань, навичок та вмінь, набутих студентами.

Існуюча у ВНЗ система контролю вимагає не просто репродукування студентами отриманих знань. Головним є те, як студент вміє їх використовувати для розв’язання проблемних (і в першу чергу практичних) завдань. Значне місце у цьому процесі посідають електронні тести, які вагомо підвищують об’єктивність, оперативність та масовість проведення контролю з дисциплін, що викладаються.

Результативність самостійної роботи значною мірою залежить і від способу її організації.

За класифікаційними ознаками розрізняють наступні види самостійної роботи студентів:

1) за місцем виконання - аудиторна / позааудиторна;

2) за формою подання результатів:

- усна – доповідь, повідомлення, коментар, презентація;

- письмова – конспекти, таблиці, схеми, термінологічні словники, реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи;

- конструкторська – моделі, макети, наочність;

- інтерактивна – навчальне спілкування на форум-сторінці в гіпермедійному середовищі.

3) За дидактичною метою:

- самостійна робота – з метою формування нових знань;

- самостійна робота – з метою формування нових практичних умінь і навичок;

- самостійна робота – з метою закріплення знань, умінь, навичок;

- самостійна робота – з метою розвитку навичок самоосвіти.

Література:

1. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1990.

2. Журавський В., Згуровський М. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої школи. – К.: Політехніка, 2003. – 200 с.

3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.