Філологічні науки/2. Риторика і стилістика

Студентка Науменко Л.В., ст. викл. Шишкова Л.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Cтилістична варіативність іменного суфіксального словотвору

У системі мовних засобів, якими посилюється образність, виражальна цінність мовлення, важливу роль відіграють словотворчі засоби.

Українська мова багата суфіксами, з допомогою яких можна експресивно передати найтонші відтінки почуттів, переживань, оцінки. Зв`язок між словотворчою будовою мови полягає насамперед у тому, що способи словотворення бувають одночасно й стилістичними.

Спинімося на досить розвиненій системі суфіксів, з допомогою яких утворюються прикметникові похідні із загальним значенням суб`єктивно-експресивної оцінки, міри або ступеня інтенсивності вияву ознаки.

Основною сферою формування якісних прикметників на позначення виразної ознаки виступають в основному прикметникові основи. Слід зазначити, що тільки в системі якісних прикметників можливий словотворчий зв`язок типу прикметникова основа + словотвірний суфікс = прикметникова одиниця з новим значенням. На відміну від транспозиції, яка визначає творення відносних прикметників, цей зв`язок можна кваліфікувати як модифікацію.

Експресивно-оцінні прикметники характеризуються насамперед регулярністю словотворчого зв`язку між вихідними формами – твірними основами якісних прикметників, з одного боку, і похідними формами з властивим їм значенням суб`єктивної оцінки, - з другого.

Позначення посиленого вияву ознаки похідними формами забезпечується в сучасній українській літературній мові передусім суфіксами –еньк-/-есеньк-/-ісіньк-, -усіньк-/-юсіньк-, -езн/-елезн-, -енн-, -уч-/-юч-, -ущ-/-ющ-, -ач-/-яч-. Ці суфікси, приєднуючись до прикметникової основи, надають похідним формам значення зменшеності, інтимно-ласкавого ставлення або збільшеності, згрубілості. Значення зменшеності й пестливості виражається суфіксами –еньк-/-есеньк-/- ісіньк-, -усіньк-/-юсіньк-. Значення збільшеності й згрубілості передаються суфіксами -езн/-елезн-, -енн-, -уч-/-юч-, -ущ-/-ющ-, -ач-/-яч-.

Розглянемо зменшено-пестливі суфікси. Аналізуючи факти живої мови, О.О. Потебня відзначав, що функціонування суфіксів часто обумовлено загальним «висвітленням мови», тобто стильовою установкою мовлення [4; 127]. можна вказати й на стилістичний аналіз суфіксів у східнослов`янських мовах зокрема на зразках українського фольклору.

Різного ступеня експресії, різних емоційно-оцінних відтінків надають похідним прикметникам суфікси на означення зменшеності-пестливості. У художній літературі емоційно-оцінні суфікси із значенням здрібнілості-пестливості вживаються на позначення лише зменшеності рідко. Похідні прикметники частіше виражають різноманітні емоційні відтінки, ніж саму зменшеність. Саме ця сторона функціонування прикметникових похідних, яка дає змогу шляхом використання відносно обмежених словотворчих засобів досягти численних контекстуальних значень, і виправдовує здебільшого широке вживання зменшено-пестливих похідних форм у мові.

Досить часто у художніх творах використовуються прикметникові форми із значенням зменшеності й співчуття одночасно та зменшеності й пестливості. Наприклад: «Випручало рученята й до їх простягав малюсінькі» (Т. Шевченко); «Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері, Немарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх» (Т. Шевченко).

Зменшено-пестливі форми вживаються і для підкреслення прихильності, теплоти, задушевності щодо певної особи, яка опинилася у скрутному становищі. Такі похідні виражають співчутливе ставлення до цієї особи, жаль у зв`язку з її злиденним станом тощо. Наприклад: «Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка» (А. Тесленко). У цих випадках похідні слова ніби підкреслюють скрутність ситуації, в якій перебуває названа особа. Наприклад: «Соколе сивенький! Підведи рученьки, Приголуб, рідненький, Матінку стареньку» (С. Руданський).

Поширені також у художній літературі прикметникові похідні, що підкреслюють радість, доброзичливе ставлення до особи, захоплення її поведінкою, якостями. Наприклад: «Стан тоненький, Ручки повні і біленькі, А брівоньки – як шнурок!..» (С.Руданський). У таких випадках часто сполучаються іменник з прикметником, які обоє позначають позитивні емоції. Наприклад: «Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький » (Марко Вовчок).

Часом використовуються зменшено-пестливі утворення для вираження найвищої міри, вичерпності вияву ознаки або помірності ознаки. Наприклад: «Сильце поставив. А то зирк! Таки голісінький мужик». (Т.Шевченко).

Зменшено-пестливі утворення використовуються в художніх творах для стилізації під народнопоетичну творчість. Це особливо помітно тоді, коли вживаються демінутивні похідні іменника у сполученні з емоційно забарвленим прикметником, який сам по собі вказував на малий розмір. Наприклад: «І княжні своїй маленькій сорочечки шила і маленькі рукавчата шовком вишивала» (Т.Шевченко).

У цьому плані необхідно звернути увагу на те, що часом емоційно забарвлені прикметники утворюють своєрідні епітети, які утворюються після того самого слова у звичайній формі. У такому випадку підсилювальне слово із зменшено-пестливим суфіксом втрачає своє основне значення і виконує лише стилістичну роль. Наприклад: «І стала жить Ганнусенька в своїй сім’ї, в роду. Така русява, русенька, з рум’янцем на виду» (П.Тичина).

Досягається стилізація під народнопоетичну творчість тоді, коли похідні форми виконують роль ліричного звертання, що надає висловленню інтимності, голублення. Наприклад: «Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та під тими байраками» (Т.Шевченко).

Народнопоетичний стиль притаманний похідним, у яких вдало римуються слова із зменшено-пестливими суфіксами. Наприклад: «Он ярочки зелененькі. Стежечки по них маленькі. Перевиті, мов стрічечки. Збігаються до річечки» (Леся Українка).

У таких випадках трапляються цілі тексти з гармонійним римуванням зменшувально-пестливих утворень, де є і підсилення означення та означуваного слова. Наприклад: «У сорочку-серпаночку З рожевого туманочку У спідничку зелененьку і кантушик блакитненький, У віночок із квіточок, У намисто із зірочок» (Дніпрова-Чайка).

Поєднання в одному контексті таких похідних підсилює емоційне забарвлення всього вислову, допомагає виразніше підкреслити моменти, пов’язані з уживанням зменшено-пестливої форми основного слова. Такі тексти найчастіше зустрічаються в дитячих творах, що таких властивостей їм надають разом з іншими засобами ще й зменшено-пестливі суфіксальні похідні. Наприклад: «На зеленому горбочку. У вишневому садочку. Притулилася хатинка Мов маленькая дитинка» (Л.Українка).

Метафорична властивість зменшено-пестливих суфіксів повертає функціонування слова і в інший бік. Ці суфікси можуть забарвлювати слова значенням презирства, іронії, сарказму. У гумористичних творах вони служать для створення негативного забарвлення. Наприклад: «Народилася Антанта у 1914 році. Народилася кволою, худенькою, бліденькою» (Остап Вишня).

Збільшувально-згрубілі суфікси відіграють важливу роль як експресивно-характеристичні засоби. У художній літературі вони насамперед вживаються для підкреслення сили, міцності, великого розміру. Наприклад: «Тоді дістав в кишені широченних своїх штанів стосик червоних тридцяток і поклав перед Климком на столі»; «А за Кротом потяглася й довжелезна чорна Нитка» (Григір Тютюнник).

Похідні лексеми з цими суфіксами вживаються і для вираження зневаги, презирства, грубої характеристики. Наприклад: «Лютуй, лютуй, мерзенний старче»; «Як той панич. І де взялось таке хиренне?» (Т.Шевченко).

У художній літературі часом зустрічаємо похідні прикметники із збільшувально-згрубілими суфіксами, які виражають фамільярну прихильність. Наприклад: «А Гонта Андрій, чоловік добрячий, тихий був» (Марко Вовчок).

В арсеналі української мови є чимало словотворчих суфіксів для утворення похідних лексем із значенням зменшення-пестливості та збільшення-згрубілості. Разом з фонетичними, граматичними і лексико-стилістичними засобами вони увиразнюють українське усне і писемне мовлення, надають йому свіжості, оригінальності, образності та художньо-естетичної виразності.

Список літератури:

1. Ващенко В.С. Стилістичні використання морфологічних категорій // Стилістичні явища в українській мові.-Х., 1958.-С. 27-61.

2. Городенська К.Т., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова /відіменні деривати/.-К., 1981.- 195 с.

3. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови.- К., 1978.- 186 с.

4. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т. 3.- Х., 1888.- С. 127.