Політологія/4. Політичне лідерство

Дацюк І., студентка гр. 42-ТВППТ,

доцент, к. і. н. Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет

Роль жінки в політичному житті суспільства

Жінка-політик, жінка-лідер - проблема, яка викликає завжди гострі дискусії у суспільстві. Імідж жінки-політики не відрізняється за своїм внутрішнім змістом від іміджу чоловіка, бо це визначається інтересами суспільства, політикою держави, а також суперечностями, які виникають на певних етапах розвитку суспільства. Сутнісну різницю потрібно шукати, насамперед, у психологічних відмінностях чоловіків і жінок, що увійшли в політику.

Самі лідери-жінки і лідери-чоловіки запозичують один у одного ефективні поведінкові моделі, що ускладнює можливість їх розрізнення, гендерної типологізації, а отже, знову підштовхує до висновку про відсутність істотних відмінностей між цими моделями.

Однак головною перешкодою на шляху жінок у велику політику є небажання самих жінок брати участь у політичному житті, але при цьому їхнє небажання ґрунтується більшою мірою на устояних ціннісних орієнтаціях гендерних стереотипів.

Переглядаючи історію, ми відзначаємо, що не посідаючи високих посад українська жінка вміла впливати на державну політику, економіку, господарський розвиток країни, народжувала й виховувала дітей, була берегинею роду й захисницею рідної землі.

На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства спостерігаємо політизацію жіночої свідомості. Участь жінок у політичному житті виявляється в їхній електоральній поведінці, представництві у різних політичних партіях і фракціях Верховної Ради України. Зросла громадська активність жінок, про що свідчить збільшення чисельності жіночих громадських організацій. Сьогодні в Україні діє більше 30 всеукраїнських жіночих організацій, 5 жіночих партій. В областях та районах створено більше тисячі жіночих об’єднань (1). Однією з найгостріших проблем в Україні є низький рівень представництва жінок в органах державного управління та в політичних структурах усіх рівнів. Зі 172 країн світу Україна посідає 152-е місце за представництвом жінок в парламенті (2).

Жіночий рух України не є абсолютно новим соціальним явищем в українському соціумі. Правильніше було б говорити про відродження жіночого руху. Українське суспільство має історичний досвід існування жіночого руху в другій половині XIX - початку XX століття.

Говорячи про участь жінок у політичних процесах, необхідно визнати, що українські жінки стають дедалі активнішими як учасниці виборчого процесу: беруть участь у голосуваннях, у веденні виборчої компанії, в роботі виборчих комісій. Можемо порівняти: в 1998 р. в окружних виборчих комісіях приймало участь 33,5% жінок, у 2002 р. - вже 44, 42%, у 2006 р. - 54, 93% (3).

Жіноче політичне лідерство сьогодення - реальність. Сучасну українську політику важко уявити без імен Юлії Тимошенко. Олени Бондаренко. Лілії Григорович. Людмили Супрун. Наталії Вітренко, Лариси Скорик. Олександри Кужель. Ірини Синявської. Надії Дєєвої, Інни Богословської, Катерини Самойлик. Раїси Богатирьової, Валентини Семенюк та багатьох інших активних українських діячок. Це - яскраві, непересічні особистості.

За всю двадцятирічну історію незалежної України лише одна Ю. Тимошенко спромоглася зайняти крісло прем'єр-міністра.

Першою у світі жінкою прем'єр-міністром стала у 1960 році Сірівамо Бандаранаїке. котра успадкував пост прем'єра Цейлону (нині Шрі-Ланка) разом із місцем лідера Цейлонської партії свободи. До речі, пост прем'єр-міністра Сірівамо займала тричі в 1960-1965. 1970-1977 і 1994- 2000 роках. Втретє вона стала прем'єр-міністром у період, коли президентом Шрі-Ланки була її дочка Чандріка Кумаратунге.

В 1966 році, через шість років після Цейлону (Шрі-Ланки), перша жінка прем'єр-міністр з'явилася і в Індії. Це була Індіра Ганді, якій цей пост дістався «у спадщину» - як представниці потужного політичного клану.

Першою жінкою, що очолила кабінет міністрів в 1969 році і при цьому не мала родичів чоловічої статі, котрі б володіли великою політичною владою, стала уродженка Києва, громадянка держави Ізраїль Голда Мейєр. Якщо ж говорити про жінку-політика, котра вперше зайняла пост прем'єр-міністра в результаті перемоги на виборах, то це Маргарет Тетчер, яка очолювала уряд Великої Британії з 1979 по 1990 рік. Жінки займали пост прем'єр-міністра в наступних державах: Бангладеш, Болгарія, Бурунді, Гаїті, Гайана, Домініка, Канада, Південна Корея, Литва, Македонія, Мозамбік. Монголія, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Перу, Польща, Португалія, Руанда, Сенегал, Туреччина, Фінляндія, Франція, Центрально-Африканська Республіка. А у 1999 році в Швеції було встановлено черговий рекорд жіночої влади - у кабінеті міністрів більшість портфелів (11 з 20) дісталося представницям прекрасної статі.

Першою жінкою-президентом у світовій історії стала в 1974 році аргентинка Марія Есгела Мартінес де Перон, більше відома як Ізабель Перон.

Першою жінкою, вибраної президентом на прямих виборах, стала Вігдіс Финнбогадотір (Ісландія, 1980 рік). Крім Аргентини й Ісландії, жінки були президентами або виконуючими обов'язки президента у наступних країн: Болівія, Гаїті, Гайана, Гвінея-Бісау, Грузія, Індонезія, Ірландія, Латвія, Панама, Філіппін Швейцарі Шрі-Ланка. Еквадор. І сьогодні жінки знаходяться при владі в декількох десятках країн світу.

У світі на сьогоднішній момент є жінки - президенти: президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга, президент Фінляндії Тарья Халонен, президент Ірландії Мері Макаліс, президент Філіппін Глорія Макапагал-Арройо. А в 2006 році у Чилі першим президентом - жінкою стала Вероніка Мічель Бачелет. При цьому в Чилі був сформований кабінет міністрів з рівною кількістю міністрів: 10 жінок і 10 чоловіків. Сьогодні урядами керують жінки в таких країнах: Бангладеш - Халіда Зія. Мозамбік- Луїза Діаш Діого, Нова Зеландія - Елен Кларк, Сан-Томе і Прінсіпі - Маріо да Карма Сілвейра. Останньою цей список поповнила Ангела Меркель, канцлерін Німеччини (4).

Світова практика показує, що ділові якості жінки цілком дозволяють їй скласти конкуренцію практично будь-якому чоловікові-політикові. Швидше за все, у цій ситуації, все залежить аж ніяк не від статевої приналежності, а, скоріше, від особистих якостей - інтелекту, лідерських здатностей, твердої управлінської хватки. Але чомусь тільки на Заході поки до кінця усвідомили, що цими позитивними властивостями жінки чоловікам не поступаються.

А українські жінки, котрі вирішили «прорватися» у велику політику, ще, зважаючи на все, надовго приречені зіштовхуватися з іронічним чоловічим ставленням до власних здібностей і можливостей.

Література:

1. Кремешна Т. Статус жінки в суспільстві як дзеркало його цивілізованості //Політичний менеджмент. – 2004. - №3. – С.75

2. Грабовська І. Політичне лідерство в Україні: гендерний аспект: науково-популярна література/ І.Грабовська // Сучасність. – 2007. №3. - С.80

3. Грабовська І. Політичне лідерство в Україні: гендерний аспект: науково-популярна література/ І.Грабовська // Сучасність. – 2007. №3. - С.81

4. Каспрук В. Участь жінок у світовій політиці та українські реалії/ В.Каспрук// Сучасність. – 2007. - №4/5. – С.120-121.