Овчаренко О.О., Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Антимонопольний комітет на захисті прав об’єктів

інтелектуальної власності

Інтелектуальна робота є твір сили ...

Невідомий автор

 Бурхливий розвиток інформаційних технологій перетворив інтелектуальну власність на один із найліквідніших товарів. Цей ресурс може притягувати до себе серйозні інвестиції, а широке впровадження нових технологій і просування наукових розробок у виробництво дає потужний поштовх розвитку внутрішніх галузей промисловості. Та й сама собою інтелектуальна власність — дуже цінне джерело доходів. Проблеми охорони інтелектуальної власності у розвинених країнах, сьогодні вийшли на перший план і надійна правова система захисту інтелектуальних активів дозволяє США, Японії та країнам Європи одержувати вагомі економічні дивіденди. Аналіз свідчить, що дотримання положень законів в Україні у сфері інтелектуальної власності залишається на недостатньому рівні. Це призводить до звинувачень України в порушенні на її території прав інтелектуальної власності, низькому рівні їх захисту.  

Питанню аналізу захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності присвячено праці провідних вчених, серед яких: Базилевич В., Гейця В., Кісіль В., Невінчаний І., Середа Д., Сидоренко В., Хрустальова В. та багато інших.

Швидкі процеси інтернаціоналізації бізнесу, спокушають вітчизняних товаровиробників використовувати інтелектуальні та комерційні ресурси суб’єктів міжнародної господарської діяльності з метою отримання прибутку. І це, в свою чергу, під час всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки дедалі більше стає політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагає стратегічних підходів до її вирішення. Зрозуміло, що підприємство, яке прагне не тільки залишаться на ринку, але й ефективно проводити свою діяльність повинно постійно вдосконалюватися і використовувати всі можливі конкурентні переваги задля досягнення ділового успіху. Світовим стандартом визначення недобросовісної конкуренції вважається Паризька конвенція про охорону промислової власності (Paris Convention for the Protection of Industrial Property) підписана у Парижі 20 березня 1883 року, на якій було запроваджено основне міжнародне правило захисту від недобросовісної конкуренції, яке полягає у забезпечені всіма державами-учасницями ефективного захисту від нечесної конкурентної боротьби.

В Україні державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері інтелектуальної власності здійснюється Антимонопольним комітетом України — центральним органом державної влади зі спеціальним статусом.

Основним завданням Антимонопольного комітету України згідно зі статтею 3 Закону «Про Антимонопольний комітет України» є формування та реалізація конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції [1].

Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція у сфері прав на об’єкти інтелектуальної власності спричиняє накладення Антимонопольним комітетом штрафів, а також кримінальну і цивільно-правову відповідальність. До порушень, у сфері захисту прав інтелектуальної власності відносять:

1) Неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;

2) Введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

3) Відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкту господарювання і введення в господарський оборот;

4) Неправомірний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Захист прав інтелектуальної власності в Україні як засіб боротьби з недобросовісною конкуренцією має цілу низку особливостей, серед яких: по-перше, ґрунтування на нерозумінні бізнесмена неприпустимості дій, які суперечать чесному веденню бізнесу. По-друге, відсутність чіткого розуміння поняття «недобросовісна конкуренція» та «інтелектуальна власність», зміст яких перш за все, залежить від реалій сьогодення в країні. По-третє, на наш погляд, однією з суттєвіших причин є складність та практична неможливість повного і чіткого доказу порушення прав інтелектуальної власності на об’єкти, які були поширені за допомогою світової мережі Internet.

Ще одним, вагомим бар’єром захисту від недобросовісної конкуренції прав інтелектуальної власності в Україні є небажання вітчизняних суб’єктів господарювання звертатися до судових органів та відстоювати свої права, що пов’язано із ускладненою та бюрократизованою судовою процедурою, а також із значними витратами часу та грошових коштів.

Таким чином, проаналізувавши все вище викладене, задля покращення захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції доцільним було б розробити та затвердити методику визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної
власності, а також запровадити систему оперативного реагування на зміни в нормативно-правових актах розвинених країн, які безпосередньо стосуються захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності [6].

Україні, на шляху розвитку ринкових відносин потрібно особливу увагу приділяти захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності у сфері недобросовісної конкуренції, бо саме вони виступають головним чинником економічного розвитку. Існуючий рівень правопорушень погіршує імідж нашої держави на світовій арені, тим самим стримуючі той потік потенційних інвесторів, які прагнуть вести бізнес на Україні і з українськими підприємцями. Задля того, щоб зайняти гідне місце серед інших європейських держав у майбутньому, Україні вже сьогодні потрібно реформувати діючу систему захисту прав інтелектуальної власності.

Література:

1.Закон України «Про Антимонопольний комітет» №3659- XII  від 26.11.1993 року[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=3659-12
2.Постанова Верховної ради України Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні:

проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу: http://patent.km.ua/ukr/articles/i1118
3.Невінчаний І.– Засоби протидії недобросовісній конкуренції у сфері інтелектуальної власності // Конкуренція.  [Електронний ресурс]. -  2010. – Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?showHidden=1&art _id=187522&cat_id=184911&ctime=1289390880937
4.Середа Д.М. Способи захисту прав інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. – 2004. – Режим доступу: http://www.crime-research.ru/articles/Sereda/

5.Сиденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми і розв’язання [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. - №43. – 2001. – Режим доступу:http://dt.ua/SOCIETY/ohorona_intelektualnoyi_vlasnosti_v_ ukrayini _problemi_y_rozvyazannya-26265.html