Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы

развития личности в современных условиях

к.психол.н. Сопілко Н.В.

Хмельницький національний університет, Україна

Проблема адаптації студентської молоді

до навчання у вищій школі

Людину як індивіда, як соціально активну особистість формують освіта та виховання. Освіта є найважливішою основою та відображенням рівня розвитку економіки, політики, духовності, культури, моральності, своєрідним інтегральним показником розвитку будь-якого суспільства. Реформування системи освіти, котре нині відбувається в Україні, актуалізувало питання подальшої наукової розробки теоретичних і прикладних аспектів проблеми адаптації студентської молоді до нових умов навчання.

Навчання у виші для сучасної молоді є одним з найважливіших періодів життєдіяльності, особистісного росту і становлення висококваліфікованого спеціаліста. В Україні відбувається перехід на нові моделі навчання, суттєво змінюються навчальні плани, форми організації занять, критерії оцінювання знань, розробляються і втілюються нові педагогічні технології і стандарти освіти. Навчатися у вищому навчальному закладі стає щораз важче і за формою, і за змістом. Більшість студентів, які вступили у ВНЗ, здебільшого, стикаються з низкою проблем, серед яких перше місце посідає проблема психологічної адаптації. Необхідність у психологічній адаптації людини виникає, насамперед, зі зміною діяльності людини та її соціального оточення. Здатність до адаптації визначає здатність до подолання різних перешкод, пошуку власного місця у життєвому просторі, що є вирішальним чинником успішного розвитку молодої людини.

Проте, як свідчить практика та наукові дослідження, далеко не кожен студент спроможний швидко і без особливих психологічних травм адаптуватись до нової соціальної ситуації, свого нового статусу, а це, безумовно, позначається не лише на самопочутті того, хто навчається, але й на якості засвоєння ним знань, взаєминах з однолітками, батьками та педагогами, на його поведінці, вчинках та особистісному становленні загалом.

Термін “адаптація” використовується в різних галузях науки, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат “пристосування” (від лат. adaptare – пристосування), а інші як “взаємодію” людини з людиною (певним колективом, групою), або як “взаємодію” людини і середовища. Дослідники проблеми адаптації студентів до навчання у ВНЗ розглядають її як початковий етап інтеграції того, хто навчається до професійного та соціального середовища ВНЗ.

Різка перебудова багатолітнього звичного робочого стереотипу іноді може призвести до нервових зривів та стресів. Таким чином період адаптації, пов’язаний із ламанням звичних стереотипів, на початку може зумовити низький рівень успішності, труднощі у спілкуванні. В одних студентів процес встановлення нового стереотипу відбувається плавно, а в інших – стрибкоподібно. Особливості цієї перебудови пов’язані з характеристиками типу нервової діяльності, однак соціальні фактори мають не менш важливе значення. Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його у нові види діяльності та новий круг спілкування, дає можливість уникнути дезадаптивного синдрому та зробити процес адаптації плавним і психологічно комфортним.

В дослідженнях сучасних педагогів та психологів виділяють чотири аспекти адаптації – професійну, соціальну, психологічну та дидактичну.

Професійна адаптація – це пристосування до структури вищого навчального закладу, змісту та компонентів навчального процесу у ВНЗ, особливостей обраної професії. Основні труднощі професійного характеру: неясність мотивації вибору професії, недостатня підготовленість до неї, незвичність університетської системи навчання, перенавантаження навчальних планів великою кількістю екзаменів та заліків, перенавантаження великою кількістю нової інформації, складність нових предметів.

Соціальна адаптація являє собою процес входження особистості в сукупність ролей і форм діяльності студентства як соціальної групи. Соціальна адаптація пов’язана з такими труднощами як організація власного побуту, велике та нерівномірно розподілене навантаження, матеріальна скрута, житлові проблеми, необхідність поєднання навчання і праці.

Психологічна адаптація розглядається як звикання до нових психологічних умов і виражається у формуванні позитивних взаємовідносин із викладачами та однолітками. У студентів можуть виникнути наступні труднощі: негативні переживання пов’язані із закінченням школи, невміння здійснювати психологічне саморегулювання, труднощі в налагодженні відносин із одногрупниками, труднощі у спілкуванні з викладачами.

Дидактична адаптація пов’язана з новими умовами навчальної діяльності у вищій школі, які відрізняються від тих умов, до яких звикли колишні учні. Вона забезпечує поступове введення в сферу навчання у вищому навчальному закладі. Дидактична адаптація пов’язана з такими труднощами як невміння організовувати самостійну роботу, конспектувати, працювати із першоджерелами, зміна опитування та системи оцінювання.

Окрім цього в багатьох дослідженнях розглядають біологічний аспект адаптації, пов’язаний з перебудовою організму до нових умов і режиму життєдіяльності.

Отже, адаптація студентів до умов навчання у ВНЗ є складним, багатоаспектним та динамічним процесом, що вимагає комплексного підходу до дослідження та вирішення проблеми, поєднання зусиль філософії, психології, педагогіки та інших наук. Тому надзвичайно важливим є включення питання адаптації студентів до навчання в контекст роботи кураторів академічних груп та психологічної служби вищого навчального закладу.

Література:

1. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформ. зб.  Міносвіти України. – 1996. – № 13. – С. 2 – 15.

2. Педагогика и психология высшей школы / Под ред. М.В. Булановой- Топорковой, Ростов на/Д., Феникс, 2002. – 544 с.

3. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2001. – 304 с.