к. психол. н. С.В.Яремчук

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

ДІАГНОСТИКА ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Всебічний гармонійний розвиток і виховання підростаючого покоління – не лише завдання, а й обов’язкова умова побудови гуманного демократичного суспільства. Здійснення цих завдань вимагає висококваліфікованих вчителів-професіоналів, здатних високоякісно виконувати свої функції. Як зазначає Д.Ф. Ніколенко, у навчальному процесі першочергове значення мають не окремі методичні прийоми та виховні заходи, навіть не знання як такі, а особистість вчителя, тобто педагогічно спрямована сукупність ідейних, емоційно-вольових та характерологічних якостей.

Тому метою нашого дослідження було теоретичне й експериментальне дослідження особистісної придатності майбутніх педагогів до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема придатності майбутніх педагогів до професійної діяльності була предметом вивчення як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Б.Г. Ананьєв, М.Й. Боришевський, Ю.З. Гільбух, А.А. Реан, Т.М. Титаренко та ін.) Дослідники відмічають, що детермінантами професійно-педагогічної придатності є психологічна та соціальна зрілість особистості (А.А. Реан, О.С. Штепа, П.М. Якобсон та ін.). Професійно-педагогічна придатність характеризується стійкими ціннісними орієнтаціями, відчуттям ідентичності, визначається успішністю процесу самоактуалізації тощо [3]. Цікавою, на наш погляд, є структура особистісної придатності до професійної діяльності запропонована Ю.З. Гільбухом. Автор в якості структурних компонентів особистісної придатності до професійної діяльності виділяє мотивацію досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепцію), почуття громадянського обов’язку, життєву установку, здатність до психологічної близькості з іншими людьми [4].

В сучасних українських дослідженнях із цієї проблематики (В.Й. Бочелюк, І.С. Булах, Л.В. Долинська, В.А. Семиченко, Ю.В. Уварова, С.В. Яремчук та ін.) особлива увага приділяється розвитку професійно-педагогічної спрямованості. В контексті психологічних знань феномен професійно-педагогічної спрямованості трактується психологами як "...система особистісних якостей, які визначають стійке, усвідомлене, активно-дійове ставлення до педагогічної праці...[1, с.8]", як "...професійно значуща якість особистості вчителя, основним мотивом якої є спрямованість вчителя на розвиток особистості учня (гуманістичний мотив) і яка залежить від характеру провідного мотиву в структурі мотивації вчителя"[5, c.19], як основна форма активності студентів [3]. З точки зору М.І. Дьяченка і Л.О. Кандибовича - це "...розуміння і внутрішнє прийняття мети і завдань професійної діяльності, та тих, що відносяться до неї інтересів, ідеалів, установок, переконань, поглядів...", що характеризуються "...стійкістю (нестійкістю), домінуванням суспільних або вузько особистісних мотивів, далекою або близькою перспективою" [2, с.274]. Отже, професійно-педагогічна спрямованість розглядається дослідниками, здебільшого, як система особистісних якостей, які визначають внутрішнє розуміння мети й завдань педагогічної діяльності і які залежать від характеру провідного мотиву в структурі мотивації майбутнього педагога.

Основний зміст. Враховуючи вищесказане, в основу дослідження було покладено припущення про те, що формування особистісної придатності до професійної діяльності майбутніх педагогів впродовж навчання у вищому навчальному закладі відбувається переважно стихійно, нерівномірно, і є недостатнім для досягнення високих показників професійного становлення фахівця, а тому її розвиток, виходячи з діагностичних даних, в процесі професійної підготовки буде більш ефективним за умов цілеспрямованого впливу на один із основних професійно-значущих компонентів – спрямованість майбутнього вчителя.

На нашу думку, важливою умовою наявності особистісної придатності до професійної діяльності є позитивна мотивація вибору майбутньої професії та усвідомлення її вимог та завдань. З цією метою студентам було запропоновано анкету, яка включала в себе п’ятнадцять запитань. Дослідження проводилось у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Всього анкетуванням було охоплено 20 студентів другого курсу філологічного факультету.

Результати дослідження показали насамперед широкий діапазон мотивів вибору професії, серед яких можна виділити кілька груп: професійні (інтерес до професії вчителя, любов до дітей, захоплення процесом навчання дітей); предметні (інтерес до фахового предмету викладання); престижні (це престижно); утилітарно-прагматичні (потрібна вища освіта, близько до батьків); соціальні (безкоштовне навчання, уникнення служби в армії); наслідування (любов до вчителя з певного предмету); інфантильні (веліли батьки); відсутність мотивації (так сталося). Як свідчать результати, у студентів переважають предметні мотиви - подобається предмет обраної спеціальності. Аналіз відповідей на запитання анкети свідчать, що хоча професійні мотиви називали значна кількість студентів, як і предметні, вони рідко поєднуються в одних і тих же студентів. Більш того, студенти з предметними мотивами вибору професії здебільшого не збираються працювати в школі по закінченню вузу (52%). Дослідження усвідомлення студентами того, яким повинен бути сучасний вчитель, свідчить про те, що вони наділяють його насамперед загально-особистісними якостями, як ”ерудиція”, “доброта”, ”вимогливість”, ”чуйність”, ”витримка”, ”інтелігентність”, “вихованість”, “справедливість”, “уважність” та ін. Слід відзначити різну частоту називання цих якостей: якщо ”доброту” і “вимогливість” назвали більшість студентів, то ”тактовність” прозвучала лише в одній анкеті. Серед професійно-педагогічних здібностей студенти назвали лише ”академічні”, ”комунікативні”, ”організаторські” і “творчі”. Аналіз відповідей також показав, що 85% студентів стверджують, сучасний учитель відрізняється від свого колеги в минулому, 8% - заперечили цей факт, а 7% не змогли зовсім відповісти на це запитання. У цілому більшість відповідей носить узагальнений і розмитий характер типу “більш сучасні”, “простіші”, “раніше вчителі були кращими”, “сучасним вчителям багато чого не завадило б взяти в старшого покоління”, “раніше вчителя поважали, а тепер - ні” і т.ін., що свідчить про поверхове усвідомлення того, яким вимогам має відповідати вчитель. Це підтверджується й аналізом якостей і характеристик, якими змалювали студенти “ідеального” вчителя. Узагальнений ідеал наділений, насамперед, такими загально-особистісними якостями як доброта, справедливість, мудрість, ерудованість, доброзичливість, простота й доступність, вимогливість, стриманість, принциповість, гнучкість, терпимість, тактовність, вихованість, любов до дітей, оптимізм, висока кваліфікація, майстерність. Серед структурних компонентів педагогічних здібностей назвали лише комунікативні, творчі та перцептивні здібності.

Терпимість, терпіння і витримка – це перелік тих найважливіших у майбутній діяльності якостей, які студенти вважають за необхідне сформувати в першу чергу. Результати показали, що студенти вважають роботу вчителя “цікавою”, “відповідальною”, “важкою”. Переважна більшість респондентів добре розуміють, що для того, щоб стати високо кваліфікованим педагогом необхідно: “любити дітей”, “добре знати і вміти зацікавити своїм фаховим предметом”, “багато працювати над своєю самоосвітою”.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Проведене дослідження дає підстави вважати, що важливим механізмом розвитку особистісної придатності майбутніх педагогів до професійної діяльності є формування професійно-педагогічної спрямованості. У курсовому дослідженні плануємо розглянути й інші професійно-значущі компоненти досліджуваного феномену.

Література

1. Долинська Л.В., Максимчук Н.П. Психологія ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя. – Ком енець-Подільський: ФОП, 2008. – 124 с.

2. Дьяченко М.И., Кандыбович И.А. Психология высшей школы. 2-е изд., перераб. и дополн. - Минск.: Из-во БГУ, 1981. - 383 с.

3. Темрук О.В. Формування професійно-педагогічної спрямованості як засобу розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. мат-лів ІХ Всеукраїнської н.-прк. Конф., Київ, 25-27 квітня 2006. – Т. 3. – С. 232 – 234.

4. Тетерук С.П. До проблеми усвідомлення студентами сутності саморегуляції //Психологія: Зб. наук. Пр. НПУ імені М.П.Драгоманова. – Вип.. 17. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – С. 189 – 193.

5. Уварова Ю.В. Рівень само актуалізації майбутніх педагогів як показник ефективності їх міжособистісного спілкування /Вісник Дніпропетровського університету. Серія Педагогіка і психологія. – Дніпропетровськ, 2004. – Випуск 10. – С. 63 – 69.