Технічні науки/13. Охорона праці

Садніцька Т.Р.

Львівська комерційна академія, Україна

Заходи з покращення умов і підвищення безпеки праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці, тобто, оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці. Цього можна досягнути шляхом підвищення продуктивності праці, зниження непродуктивних витрат часу і праці, збільшення фонду робочого часу, зниження витрат, пов’язаних з плинністю кадрів через умови праці.

2 червня 2011 року був опублікований та набув чинності Закон України «Про внесення змін до статей 19 та 43 Закону України «Про охорону праці» вiд 02.06.2011 за № 3458-VI [1].

Законом було встановлено, що для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік (на відміну від попередньої редакції, яка ставила витрати на охорону праці в залежності від суми реалізованої продукції).

За порушення вимог, передбачених частинами третьою і четвертою статті 19 цього Закону, юридична чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, сплачує штраф із розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період. Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, сума штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення.

Дотримання вимог щодо охорони праці дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги як скорочення робочого часу і додаткової відпустки, підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії, лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока.

Усі ці пільги пов’язані з трудовими витратами і супроводжуються виділенням додаткових грошових коштів, що призводить до значних збитків, а іноді до банкрутства.

Економія грошових витрат, у сфері охорони праці, для покращення безпеки праці складається з економії від:

- зменшення професійних захворювань;

- зменшення випадків травматизму;

- зниження плинності кадрів;

- скорочення пільг і компенсацій за роботу у несприятливих умовах.

Оцінювати економічні аспекти охорони праці слід за допомогою методів оцінки соціальної й економічної ефективності заходів по створенню умов праці, що відповідають чинним нормативним актам з охорони праці.

Дослідження свідчать: на підприємствах значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, що пов'язані з небезпечними і шкідливими умовами праці, ніж на техніку безпеки, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорону праці і витратами на доплати за несприятливі умови праці, пільгові пенсії та додаткові відпустки становить 1:10, а іноді й більше.

В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і, в результаті, за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Діюча система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства. З іншого боку, штрафні санкції, що сплачуються підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці та при наявності фактів травмування і профзахворювань працівників, нині досить значні, а тому змушують будь-якого роботодавця (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще - зазнавати збитків (які часом можуть призвести навіть до банкрутства), не займаючись охороною праці, чи, не конфліктуючи з законом, своєчасно вкладати кошти у профілактичні заходи, що зберігають життя і здоров'я людей.

Перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати потерпілим на виробництві або членам їх сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди (наприклад, внаслідок випуску неякісної техніки, неякісного проектування виробничого об'єкта, несвоєчасного виконання обов'язків, передбачених угодою з партнером тощо) та ін.

Значними можуть бути витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами: за важкі та шкідливі умови праці (додаткові відпустки, лікувально-профілактичне харчування, молоко чи рівноцінні йому харчові продукти); оплата регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших шкідливих робіт, тощо. Отже, ці витрати також повинні враховуватися роботодавцем у загальній сумі матеріальних втрат, що можуть мати місце на підприємстві через недостатню увагу до розв'язання проблем охорони праці.

Одним із головних завдань економічного обґрунтування заходів щодо покращення умов і охорони праці є визначення витрат на реалізацію заходів, що включають капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

До капітальних відносять одноразові та поетапні витрати на:

- створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;

- вдосконалення техніки і технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення, забезпечують його функціонування у необхідному режимі.

Збитки, що завдаються підприємству виробничим травматизмом i професiйними захворюваннями, використовується в практицi управлiння охороною працi для планування першочергових заходiв щодо створення безпечних i нешкiдливих умов праці, економiчного обгрунтування рiшень, що приймаються. Таким чином, за результатами приблизних розрахунків, при середньо обліковій чисельності штатних працівників в Україні роботодавцями витрачається в середньому як мінімум 2,296 млрд. грн. на рік.

Запровадження механізму розрахунку витрат на здійснення заходів та придбання засобів з охорони праці у розрахунку 0,5 відсотка не від суми реалізованої продукції, а від фонду оплати праці за попередній рік є економічно вигідним.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до статей 19 та 43 Закону України «Про охорону праці» вiд 02.06.2011

2. Охорона праці: навч. посіб. / З.М. Яремко, С.В. Тимошук, О.І. Третяк, Р.М. Ковтун; за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 374 с.

3. http://www.dnop.kiev.ua ‑ Офіційний сайт Держгірпромнагляду.