К.е.н Богацька Н.М., Хозінська І.С., Пасічник В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості управління інтелектуальним капіталом в сучасних умовах

У сучасному суспільстві інтелектуальний капітал стає основою багатства. Саме він визначає конкурентоспроможність економічних систем, виступає ключовим ресурсом їх розвитку. Інтелектуальні цінності беруть участь у створенні продукції, управлінських процесах, у налагодженні взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем. В таких умовах основним джерелом зростання корпоративної вартості стає створення ефективної системи формування та використання інтелектуального капіталу. Складність аналізу інтелектуального капіталу полягає в тому, що матеріальні активи окремо від нематеріальних не можуть забезпечити ефективне та якісне функціонування компанії, а її добробут, існування та досягнення місії багато в чому залежить від рівня її внутрішніх інтелектуальних здібностей.

Здатність економіки створювати й ефективно використовувати інтелектуальний капітал визначає економічну силу нації, її добробут. Отже, необхідне проведення поглиблених теоретичних досліджень з питань формування і використання інтелектуального капіталу, а також управління цим, надзвичайно важливим в наш час, ресурсом. Цим визначається актуальність нашого дослідження.

Управління інтелектуальним капіталом стало актуальною темою наукових досліджень в Україні починаючи з 2000 року. Серед українських вчених відомими дослідниками проблем інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності є О.В.Кендюхов, О.Ф.Морозов, В.Д.Базилевич, В.В.Ільїн, які досліджують окреслену проблематику з позицій економіки та соціології.

В зарубіжній літературі представлено різні підходи до визначення поняття "інтелектуальний капітал". Б.Мільнер зазначає: "Під інтелектуальним капіталом розуміють сукупність інтелектуальних активів, до яких можуть бути віднесені: 1) ринкові активи; 2) інтелектуальна власність як актив (патент, авторські права, торгові марки товарів і послуг, ноу-хау тощо); 3) людські активи (сукупність колективних знань співробітників підприємства); 4) інфраструктурні активи (технології, методи і процеси, які роблять можливою роботу підприємства)". Ю.В.Гава ототожнює інтелектуальний капітал з особистим ресурсом, з інтелектуальним матеріалом, який формалізований, зафіксований і використовується для виробництва більш цінного майна.[1]

Інтелектуальний капітал (від лат. Intellectualis capitalis — розумовий, головний або головні пізнання) — це один із різновидів капіталу, що має відповідні ознаки і одночасно відтворює характерні лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.

У науковій літературі прийнято виділяти три складові інтелектуального капіталу підприємства:

· людський (особистий) капітал – знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці тощо. Це знання, що працівники "забирають" із собою, коли вони звільняються з підприємства ;

· організаційний (структурний) капітал – патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, організаційна структура, корпоративна культура тощо. Це знання, що залишаються усередині фірми ;

· споживчий (інтерфейсний, маркетинговий) капітал – включає зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, фінансовими установами, органами влади та ін.), інформацію про економічних контрагентів, історію відносин з ними, торговельну марку (бренд) . Важливим компонентом є ділова репутація підприємства (гудвіл), яка має суттєву роль у загальному комерційному успіху підприємства.

Щодо поняття інтелектуального капіталу в правовому полі України існують дві принципові позиції:

1)інтелектуальний капітал являє собою частину людського капіталу і обумовлює виникнення особливої сфери обміну діяльністю.

2) поняття інтелектуального капіталу значно ширше і складніше поняття людського капіталу і включає в себе інформацію як самостійний виробничий ресурс.

Серед складових інтелектуального капіталу найбільше значення має людський капітал, тому що він є основою функціонування всього інтелектуального капіталу організації і бізнесу в цілому. Саме людина організовує, здійснює діяльність підприємства, виробляє продукт, формує мережі зв'язків, імідж, конкурентні переваги, вступаючи у взаємодію з іншими людьми. Але за відсутності структурного та споживчого капіталу ефективне функціонування та розвиток підприємства неможливі. Саме тісна, чітко налагоджена взаємодія всіх трьох компонентів інтелектуального капіталу є основую успішної діяльності організації.[2]

Розуміння сутності і значимості інтелектуального капіталу призвело до швидкого розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності (які у випадку комерціалізації можуть брати участь у формуванні інтелектуального капіталу компанії). Сьогодні вважається, що ринок об'єктів інтелектуальної власності є найбільш масштабним і дорогим ринком порівняно з ринком товарів, нерухомості, фінансів. Саме з інтелектуальною власністю пов'язані інновації у будь-які види діяльності, що прямо впливають на прогрес і розвиток суспільства.

Розглядаючи управління інтелектуальним капіталом як процес, зауважимо, що це означає його опис в формі поступових логічних кроків (етапів), які мають повторювальний характер. Разом з тим, процес управління інтелектуальним капіталом є процесом систематичним, і об’єктивним, тобто на основі загальноприйнятих стандартів і засад об’єктивності з використанням відповідних наукових методів.

Ми вважаємо,що для ефективного управління інтелектуальним капіталом необхідно побудувати систему на рівні кожного підприємства, яка б вирішувала наступні завдання:

· підвищення конкурентоспроможності бізнесу;

· системний розвиток персоналу;

· підвищення цінності людського ресурсу;

· удосконалення бізнес - процесів;

· підтримка управлінських рішень в стратегічному, інноваційному, фінансовому, технологічному і виробничому менеджменті.

Оскільки, кожна компанія має особливу, притаманну лише їй, стратегію управління, організаційну структуру та бачення свого подальшого розвитку на ринку, не існує єдиної системи управління інтелектуальним капіталом, яка була б максимально успішною в кожній компанії.[3]

Найбільш узагальнено схему управління інтелектуальним капіталом можна описати таким чином. Управління інтелектуальним капіталом здійснюється, виходячи з параметрів стратегії та цілей такого управління, затвердженого вищими органами управління. Акціонери або менеджери можуть коригувати ці параметри з урахуванням змін умов господарювання (зміни законодавства,несподіване коливання ринкової кон'юнктури, масоване іноземне інвестування тощо). На основі стратегії управління інтелектуальним капіталом здійснюються:

· виробництво інтелектуальних продуктів (продуктів, в основі вартості яких лежить перенесення вартості інтелектуального капіталу);

· акумуляція та інвестування фінансових ресурсів у розвиток інтелектуального капіталу;

· тактичне планування окремих заходів управління інтелектуальним капіталом;

· аудит і оцінка ефективності використання інтелектуального капіталу.[4]

Отже, сучасне виробництво - це багато в чому діяльність розуму, тобто вплив з боку інженерів, бухгалтерів, конструкторів, дизайнерів, фахівців з персоналу, збуту й маркетингу. У багатьох організаціях все більша частина отриманого ефекту стає результатом застосування спеціальних знань, широкого навчання персоналу й взаємодії з партнерами й контрагентами. У сучасних умовах побудова раціональних систем управління інтелектуальним капіталом стає основою підтримки високої конкурентоспроможності, а інтелектуальний капітал, який сприяє ефективному використанню усіх ресурсів організації: трудових, матеріальних, фінансових – основним чинником максимізації прибутку компанії. Без впровадження ефективної системи управління інтелектуальним капіталом підприємство не здатне отримати максимальний прибуток та підтримувати високу конкурентоспроможність на ринку у сучасній постіндустріальній економіці.

Література:

1. Економіка підприємства/ Підручник /За загальною редакцією д. ен. проф. Л. Г. Мельника – Суми: ВТД "Університецька книга" 2004.-- с.78

2. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. Кендюхов / "Економіка України" – 2005 №2 /с. 33-41.

3. Економіка підприємства /За загальною редакцією Й. М. Петровича — Київ 2000.—с.243

4. Цвирко И. Влияние интеллектуального капитала на политику компании/Економіка і маркетинг в 21 сторіччі/ДонНТУ,2006, с. 187-189.