Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Олейникова Олена Олексійовна, Сахно Діана Кирилівна

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Механізм управління сукупним ризиком

на виробничому підприємстві

Донедавна фахівці з управління ризиком входили до складу фінансових або маркетингових підрозділів підприємств. У їхній функції входило проведення розрахунків окремих ризиків, кредитних або фінансових. Дана діяльність носила, в основному, допоміжний характер і не завжди впливала на процес ухвалення рішення керівництва компанії з питань, зв'язаним зі збутовий або фінансово-економічною діяльністю підприємства. Глобалізація ринків капіталу, інтеграція України у світовий економічний простір, утворення міжнародних конгломератів і конкуренція, що підсилюється в зв'язку з цим, зажадали нових підходів до керування ризиком підприємства. Від розрахунку приватних ризиків підприємства переходять до управління інтегральним, глобальним ризиком, що враховує усі фактори ризику, що впливають на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. У ході управління ризиком потрібно збирати, систематизувати й аналізувати великі обсяги різноманітної інформації, на підставі якої створюються алгоритми керування ім. Для забезпечення ефективного процесу управління ризиком потрібна організація на підприємстві відповідної служби. Однієї з проблем, з яким зіштовхується керівництво підприємств, є відсутність методик організації служби керування інтегральним ризиком, регламентації функціональних обов'язків співробітників служби і визначення ступеня інтеграції служби в структуру підприємства. Деякі рішення по вищезгаданих питаннях, розроблені на базі вітчизняного і закордонного досвіду [1,2,6] і застосоване на українських підприємствах, ми охарактеризуємо.

Повне виключення ризику не є основною задачею керування ризиком підприємства, оскільки витрати, необхідні для цього, унеможливлюють досягнення прийнятного рівня рентабельності його фінансово-господарської діяльності. Важливість оцінки ризиків і керування ризиком у підприємницькій діяльності зростає щорічно. Удосконалюються форми і методи керування ризиком. До процесу керування ризиком залучаються не тільки керівники підприємства, але і керівники підрозділів, і відповідальні співробітники, що за якісні показники в оцінці ризику заохочуються матеріально. Кожен керівник повинний усвідомлювати значення ризику і керувати їм у рамках його службових обов'язків і повноважень. При цьому будь-який менеджер покликаний постійно працювати з підрозділом підприємства, що контролює і керує ризиком.

Керування ризиком будь-якого підприємства, що має метою діяльності одержання прибутку, переслідує рішення як мінімум двох основних задач: максимізації прибутку і захисти активів [4]. Загальні принципи і підходи до керування ризиком викладаються в спеціальному документі, що визначає політику даного підприємства в області керування ризиком. Даний документ, як правило [5,7], містить у собі чотири основних розділу:

1. Повний перелік основних цілей і задач, розв'язуваних підприємством у процесі господарської діяльності, крім задачі одержання прибутку. До таких задач може відноситися: формування в споживачів і конкурентів репутації; виробника продукції високої якості, сумлінного партнера, генератора передових ідей у галузі і т.д.;

2. Оцінка стратегічних задач, зв'язаних з інвестиціями, що проводиться з метою одержання висновку про те, яку мету переслідує інвестиційна діяльність підприємства, спрямована на розширення підприємства шляхом поглинань і злиттів, збільшення обсягів продажів, диверсифікованість діяльності і т.д.;

3. Оцінка фінансових можливостей підприємства. Даний розділ необхідний для ухвалення рішення про припустимі суми коштів, що направляються на страхування визначених ризиків, що виникають у процесі діяльності, уникнути або зменшити які іншими способами неможливо;

4. Оцінка готовності підприємства до здійснення такого роду діяльності. Різні види діяльності генерують сукупні ризики різної структури: специфічні ризики торговельних підприємств відрізняються від специфічних ризиків виробничих підприємств і т.д. Можуть розрізнятися позиції посібника з відношення до високо ризикової діяльності — деякі менеджери не хочуть приймати на себе додаткову відповідальність, навіть якщо в результаті можна дістати значний прибуток. Політика керівництва підприємства стосовно керування ризиком відбиває у відкритому офіційному документі, доводиться до всіх зацікавлених осіб.

Необхідність керування сукупним ризиком підприємства заснована на існуванні імовірності одержання результатів діяльності підприємства, відмінних від планових або прогнозних у несприятливу для підприємства сторону. Кожне підприємство має визначене коло задач, таких як:

- максимізація продажів;

- скорочення витрат;

- своєчасний випуск нового товару (послуги) на ринок;

- підготовка прогнозу квартального бюджету і т.д.

При рішенні такого вузького кола задач необхідно проводити оцінку ефективності діяльності, як кожного підрозділу, так і підприємства в цілому.

Розглянемо методику керування інтегральним ризиком на прикладі однієї вітчизняної компанії [8]. Процес керування ризиком можна умовно розділити на п'ять ступіней:

- визначаються фактори ризику, що генеруються підприємством у процесі своєї діяльності;

- підраховується ступінь (або вагарня характеристика) кожного фактора;

- визначаються можливості зниження ризику за умови досягнення планованого кінцевого результату;

- оцінюється доцільність збереження видів діяльності, що генерують високі ризики за умови наявності в підприємства фінансових ресурсів для керування таким ризиком;

- підлягають страхуванню ризики, ступінь яких перевершує фінансові можливості підприємства.

Виявленими недоліками, зв'язаними з керуванням ризиком, є:

- страхові виплати по застрахованих ризиках, що можуть бути нижче очікуваних збитків по операції;

- визначені види ризиків не страхуються страховими компаніями; страхова премія перевищує можливі втрати або ліміти коштів, запланованих на страхування таких ризиків;

- відволікання засобів на плату за страхування ризиків може привести до неможливості одержання планованого фінансового результату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гранатуров В.М. Економічний ризик: сутність, методи виміру, шляху зниження. Навчальний посібник, - М., 1999 – 112 с.

2. Грачова М.В. Аналіз проектних ризиків. Навчальний посібник. – М., 1999, - 216 с.

3. Дубров А. Моделювання ризикових ситуацій в економіці і бізнесі. – М.: Фис, ОО. – 176 с.

4. Єлейко Я. Інвестиції, ризик, прогнозування. – Л.: ЛБИ, НБУ, 2000, - 176 с.

5. Кочетков В.Н. Економічний ризик і методи його виміру. – К.: УФ і МБ. 2000. – 68 с.

6. Міцний Л. Організація комерційного успіху. – М.: Економіка, 99. – 327 с.

7. Крейчман Ф. Ефективна організація керування акціонованим підприємством в умовах ринку – М.: Финстатинформ, 2000 – 316 с.

8. Мочерний С. Основи підприємницької діяльності. Посібник. – К.: Академія, 2001. – 280 с.