К.е.н. Калашнікова Т.В.

Харківський національний аграрний університет, Україна

Періодизація розвитку спільної аграрної політики ЄС

Розвиток підтримки сільського господарства у промислово розвинених країнах Європи умовно поділяється на два періоди: 1) індивідуальне реформування підтримки аграрного сектора країнами Західної Європи до створення Європейського економічного співтовариства; 2) формування механізмів підтримки аграрної галузі шляхом розробки спільної аграрної політики ЄС. Спільна аграрна політика (САП) ЄС відповідно до Римського договору (1957 р.) має на меті: підвищення продуктивності праці в сільському господарстві за рахунок впровадження НТП і оптимального використання факторів виробництва; забезпечення гідного рівня життя сільському населенню шляхом підвищення доходів осіб, зайнятих в аграрному секторі; стабілізація ринків сільськогосподарської продукції; забезпечення притоку продовольства в ЄС; гарантування помірних споживчих цін на продовольство.

Слід зазначити, що спільна аграрна політика ЄС динамічно розвивалася та трансформувалася протягом п’яти десятиліть. На підставі опрацювання різних підходів до виділення етапів розвитку спільної аграрної політики ЄС, здійснених як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями, нами було уточнено періодизацію розвитку аграрної політики ЄС (табл. 1).

На І етапі реалізації САП (1962-1977 рр.) виникла потреба узгодження загальної політики регулювання цін на агропродукцію; запропоновано інструменти регулювання ринку; сформульовано принципи встановлення закупівельних цін і обсягів закупівель. Політика підтримки орієнтована на забезпечення жителів необхідними продовольчими продуктами. До ЄС входить дев’ять країн: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Великобританія, Данія, Ірландія.

На ІІ етапі (1978-1983 рр.) розпочато боротьбу з перевиробництвом аграрної продукції: зменшено застосування інструментів підтримки ринкових

1. Періодизація розвитку спільної аграрної політики ЄС

Роки	Цілі	Інструменти	Наслідки
1962-1977	Збільшення обсягів виробництва с.-г. продукції	Високий рівень закупівельних цін; відсутність обмежень імпорту	Перевиробництво с.-г. продукції
1978-1983	Обмеження перевиробництва сільськогосподарської продукції	Введення експортних субсидій; зменшення застосування інструмен-тів підтримки ринкових цін; поси-лення фінансової дисципліни вико-ристання загального бюджету ЄС	Не вдалося в бажаних обсягах скоротити перевиробництво
1984-1987	Подальше обмеження обсягів виробництва сільськогоспо-дарської продукції	Регулювання закупівельних цін; захисна податкова політика; квоти на обсяги виробництва молока	Вперше введено кількісні обме-ження обсягів виробництва певного виду с.-г. продукції
1988-1991	Стимулювання розвитку асортименту та високої якості продукції; підтримка господарств, розташованих в менш сприятливих регіонах	Встановлення квот на злакову продукцію та олійні культури; субсидії для тих, хто раніше йде на пенсію; підтримка виробників, що застосовують екстенсивні технології сільськогосподарського виробниц-тва в регіонах з несприятливими умовами; вимога дотримання сівообороту	Зростання витрат на єдину аграрну політику
1992-1996	Раціональне розпорядження виробничими, фінансовими та природними ресурсами відпо-відно до змін на ринку; вибір оптимальної стратегії господа-рювання та різноманіття с.-г. продукції; заснування та укріп-лення екологічно орієнтованого господарювання	Встановлення прямих виплат на 1 га с.-г. угідь (механізм компенсації); введення квот на поголів’я биків, овець; компенсації за поголів’я реалізованої худоби, виплати на утримання корів та вівцематок	Зміна принципів та підвищення прозорості системи фінансування сільського господарства
1997-2003	Зниження цін; забезпечення безпечним і якісним продовольством; гарантія стабільності доходів фермерів	Регулювання виробництва та збуту зерна, яловичини, телятини, молокопродуктів, олії, вина; інтегрована політика єдиних заходів для забезпечення взаємодії між розвитком сільської місцевості і політикою цін в рамках САП	Спрощення правил регулювання сільського розвитку
2004-2006	Комплексне співвідношення фінансової підтримки зі стандартами охорони природи, безпеки та якості продоволь-чих продуктів; модернізація сільського господарства	Перехід від підтримки виробництва певних с.-г. продуктів до програм обмеження виробництва: компенсаційні виплати прив’язані до фіксованих площ урожаїв, фіксованого поголів’я тварин	Мінімізація регулювання ринку; популя-ризація якісної с.-г. продукції
2007-2013	Конкурентоспроможність аграрного сектора; покращення природних умов та ландшафту; підвищення умов життя та стимулювання альтернативної діяльності на сільських територіях	Спільна організація ринків (експортні субсидії, підтримка ринкових цін); пряма підтримка фермерів за умови дотримання умов перехресної відповідності (єдиний платіж на площу земель, на ферму); посилення розвитку сільських територій	Поступове скоро-чення прямих платежів та спрямування коштів на розвиток сільської місцевості

Джерело: розроблено автором

цін; запроваджено експортні субсидії; посилено фінансову дисципліну використання загального бюджету ЄС. У 1981 р. до ЄС приєдналася Греція.

На ІІІ етапі (1984-1987 рр.) вперше запроваджено кількісні обмеження обсягів виробництва певного виду сільгосппродукції, при досягненні яких фермер більше не міг розраховувати на збут за гарантованою ціною (субсидії прив'язано до фіксованих обсягів виробництва); скорочено імпорт окремих видів аграрної продукції з третіх країн. У 1986 р. до ЄС увійшли Іспанія і Португалія.

На ІУ етапі (1988-1991 рр.) стимулюється розширення асортименту та підвищення якості продукції; надається допомога господарствам, що розташовані в регіонах з порівняно несприятливим для отримання високих урожаїв кліматом; формулюються вимоги до охорони навколишнього середовища, для чого визначено необхідність дотримання сівозмін та відведення 10% сільгоспугідь під пар. Встановлено обмеження витрат на підтримку фермерів.

На У етапі (1992–1996 рр.) згідно з реформою Мак-Шеррі скасовано систему регулювання закупівельних цін та запроваджено прямі виплати на гектар сільгоспугідь. Уніфіковано виплати та створено передумови для раціонального використання матеріальних, фінансових та природних ресурсів, виходячи з аналізу реальних змін на ринку; самостійного вибору оптимальної стратегії розвитку власного господарства, у т.ч. визначення обсягів та номенклатури вирощуваної сільгосппродукції. Введено субсидії для осіб, що передчасно йдуть на пенсію. У 1995 р. до ЄС приєдналися Австрія, Швеція, Фінляндія.

На УІ етапі (1997-2003 рр.) реформою “Порядок денний 2000” (Аgenda 2000) запроваджено принцип “багатофункціональності” - соціокультурний підхід прийшов на зміну функціонально-виробничому; проголошено формування особливої “європейської моделі сільськогосподарської діяльності”, що полягає у підвищенні життєздатності та конкурентоспроможності сільського господарства ЄC; посиленні вимог щодо якості та безпечності продовольства, захисту навколишнього середовища та підтримання стандартів добробуту виробників. Децентралізація САП супроводжується проведенням інтегрованої політики, що забезпечує більшу взаємодію між розвитком сільської місцевості й політикою цін на ринку.

УІІ етап (2004-2006 рр.) пов’язаний з найбільшим розширенням ЄС (приєдналися Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словакія, Словенія, Мальта та Кіпр). Встановлено чіткий графік та конкретні обсяги виплат для кожної країни-члена. Єдині виплати фермерам не залежать від обсягу виробництва і є інструментом підтримання стабільності їх доходів у разі дотримання екологічних стандартів і забезпеченні безпеки продовольства. Збільшено обсяги фінансування заходів з розвитку сільських територій; введено модуляцію (скорочення) виплат великим фермерським господарствам. У 2005 р. створено Європейський сільськогосподарський фонд розвитку села та Європейський сільськогосподарський фонд гарантій.

На УІІІ етапі (2007-2013 рр.) ключовими сферами регулювання та підтримки аграрного сектору є: посилення конкурентоспроможності сільського господарства (реструктуризація та модернізація аграрного сектора; підтримка інтеграційних і продовольчих зв'язків; забезпечення доступу до науково-технічних досягнень і підтримка їхнього впровадження; забезпечення доступу до інформації та впровадження інформаційних технологій; підтримка виробництва нової продукції сільського господарства та лісового господарства; підтримка кооперації виробників); захист навколишнього середовища в сільській місцевості (впровадження енергозберігаючих технологій; збереження водних, ґрунтових і лісових ресурсів; зниження шкідливого впливу аграрного сектора на клімат та пов’язані з ним сфери); поліпшення якості життя в сільській місцевості і стимулювання несільськогосподарської зайнятості (розвиток малого бізнесу та ремесел у сільських регіонах; розвиток туризму; збереження ландшафтів; розвиток освіти для потреб багатопрофільної сільської економіки; модернізація сільської інфраструктури; створення умов для інноваційного використання поновлюваних енергетичних джерел із використанням аграрної продукції тощо).

Здійснення САП на сучасному етапі відбувається через низку взаємопов’язаних інструментів:

1) спільну організацію ринків (експортні субсидії, підтримка ринкових цін, зберігання продукції, митний тариф) та пряму підтримку фермерів (єдиний платіж на площу земель, єдиний платіж на ферму; платежі, частково пов’язані з рівнем виробництва та додаткові платежі). Пряма підтримка надається фермерам лише за умови дотримання ними умов перехресної відповідності, що є переліком вимог щодо добробуту тварин, утримання земель у належному стані та збереження довкілля;

2) розвиток сільської місцевості (зокрема, заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору та лісництва, збереження довкілля та сільських ландшафтів, підвищення якості життя в сільських місцевостях та диверсифікації сільської економіки, а також реалізацію програми ЛІДЕР – заохочення активності сільських громад у формуванні довгострокової послідовної діяльності). Слід зазначити, що принцип модуляції передбачає поступове скорочення розміру прямих платежів та спрямування вивільнених коштів на розвиток сільської місцевості. Важливим елементом системи регулювання САП ЄС є фінансова дисципліна, яка полягає у затвердженні максимального обсягу асигнувань на провадження цієї політики.

Здійснене нами уточнення періодизації спільної аграрної політики ЄС дозволяє систематизувати досвід, визначити основні тенденції та пріоритети розвитку державної підтримки аграрного сектору в найбільш розвинених країнах Європи та застосовувати дану інформацію з метою удосконалення механізму державної підтримки сільського господарства в Україні, особливо з огляду на поширення глобалізаційних процесів та підвищення ролі вітчизняного аграрного сектора економіки у зовнішньоторгівельному обороті.