12. Економіка АПК

Напрями підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств

О.В. Жарун, к.е.н., доцент

Уманський національний університет садівництва, Україна

Аграрний сектор економіки України нині потребує значних інвестиційних надходжень. Майже повна зупинка інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, що мала місце упродовж 1991-2005р., призвела до руйнівних процесів у продуктивних силах галузі, погіршення стану земельних ресурсів, зниження ефективності сільськогосподарського виробництва. Покращення цієї ситуації можливе не лише за умови відновлення повноцінної інвестиційної діяльності, а й забезпечення її активності, яка б дозволила компенсувати нестачу інвестування минулого десятиліття та покрити сучасні обсяги потреб в інвестиційних ресурсах.

Питання дослідження проблеми економічного регулювання інвестиційною діяльності сільськогосподарських підприємств поглиблено вивчали: В.Ф. Бесєдін, І.О. Бланк, П.І. Гайдуцький, М.І. Кісіль, Т.В. Майорова, А.А. Пересада, П.Т. Саблук та багато інших. Але значна частина питань, пов’язаних із дослідженнями суті, структури, ефективності інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств ще залишається не розкритою, або потребує удосконалення. Це зумовлює вибір даної теми та засвідчує її актуальність.

В умовах становлення ринкових відносин основним завданням державної підтримки сільськогосподарських виробників є досягнення їх фінансової стабільності, створення умов для розширеного відтворення виробництва, забезпечення конкурентоспроможності продукції в умовах членства в СОТ, стійке і в необхідних обсягах надходження до споживачів основних видів вітчизняного продовольства, що гарантує продовольчу безпеку країни та нарощування її експортного потенціалу. Чинники наведені на рис. 1.

Рис. 1. Чинники інноваційно-інвестиційного розвитку регіону

Поряд із зовнішніми факторами для забезпечення дохідності об’єктів господарювання особливе місце належить внутрішнім, які залежать від самих суб’єктів, їх працівників, від уміння раціонально й ефективно використовувати наявні ресурси виробництва та економно їх витрачати. Для переходу до інтенсивного типу відтворення необхідні прогресивні зміни на всіх його етапах, забезпечення яких можливе завдяки використанню нових знань та технологій. На цій основі можна досягти технічного прориву, який дасть імпульс економічному зростанню.

Вихід економіки України з кризового стану пов’язаний із забезпеченням технологічного прориву в індустрії, зняттям чисельних інфраструктурних обмежень, переходом до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва, створенням сучасної інноваційної системи та ефективної інтеграції до розвинутого світу. Тому в своїх дослідженнях нами, у відповідності до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення економічного і соціального розвитку України», зроблена спроба розробити концептуальні засади сталого розвитку регіону на інноваційній основі за рахунок широкого залучення інвестицій та раціонального їх використання, враховуючи особливості стану, а також розвитку в перспективі різних сільськогосподарських підприємств.

Лісостепова зона України славиться своїми високоврожайними ґрунтами, тому інвестиційні процеси мають бути направлені на отримання максимальних прибутків від інвестицій, а організація високоефективного використання земель цілеспрямована на інтенсивне їх використання.

Стратегічним завданням галузі землеробства і рослинництва є перехід від індустріального типу розвитку, що передбачає нарощування переважно техногенних факторів ( мінеральні добрива, пестициди, потужна техніка тощо), на інтенсивний, що зорієнтований на більш раціональне використання ресурсів агроекосистеми без зниження рівня її продуктивності; кращого використання біологічного потенціалу культурних рослин за рахунок створення більш адаптивних сортів і гібридів та науково-обґрунтованого технологічного регулювання їх росту і розвитку, з метою досягнення найефективнішої дії фізіолого-біохімічних процесів.

Продуктивність земель і тварин в Україні залишається значно нижчою ніж у розвинутих країнах світу, в результаті чого продуктивність праці невисока, а собівартість продукції, навіть при досить низькому рівні оплати праці, постійно зростає, суттєво перевищуючи її рівень в країнах з ринковою економікою. Важливим завданням є вираховування системи сівозмін, забезпечення сталої родючості чорноземів, а також орієнтирів і пріоритетів, які є прикладом. Врахування цих та інших подібних факторів розвитку рослинництва необхідно закласти в основу Програми інноваційного розвитку агропромислового виробництва Черкащини на 2008-2015 роки.

Для підвищення родючості земель в перспективі доплату за посіяний гектар зернових агропідприємства доцільно надавати лише при дотриманні системи сівозмін і проведенні заходів щодо поліпшення родючості ґрунту, так як в даний час виносяться з ґрунту із урожаєм у два-три рази більше поживних речовин, аніж вносять після жнивування. В зв’язку з цим пропонується й нова система обробітку ґрунту: чисті пари замінять зайнятими, де будуть висіватися сидеральні культури, які забезпечують нагромадження органічних добрив. Є державна програма підвищення родючості ґрунтів, яка фінансувалася в 2008 році з держбюджету, проте видатки становлять всього 100 млн. грн. Через рік-два ця програма має стати домінуючою в рослинництві, щоб держава не лише обмежувала площі посівів культур, а й сприяла відтворенню родючості ґрунтів там, де це необхідно через механізм вапнування, гіпсування, тобто хімічної меліорації, внесення органіки тощо.

В рослинництві технологічні процеси мають бути направлені на збільшення обсягів вирощування пшениці твердих сортів. Нині ж через традиції, що склалися у виробництві, а відтак і в селекції, Україна є виробником саме м’яких сортів. І для того, щоб реагувати на зміни цінової кон’юнктури, потрібні селекційні корективи. Склалась ситуація в країні, що вся пшениця за технологією сіється, обробляється і збирається, як продовольча, а потім після жнив вона ділиться на класи, шостий з яких – фураж, якого в різні роки набирається до 50% від усього урожаю. Тому необхідно посилити дисципліну в технологічному процесі, створити умови переходу до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва, впровадження сучасної інноваційної системи та ефективної інтеграції до розвинутого світу.

Чим вища технологія, тим менші затрати машин. Нинішня модель сільськогосподарського виробництва страждає технічною та технологічною відсталістю, а також відсутністю фінансового менеджменту. Дефіцит оборотних котів на переоснащення сільськогосподарських підприємств призвів до того, що господарства живуть «від урожаю до урожаю», використовуючи прибуток лише на забезпечення поточних витрат на посівну і збиральну компанії. Змінити ситуацію можливо лише за допомогою прийняття стратегічних рішень, а для цього необхідно залучати інвестиції.

Враховуючи всі фактори специфіки виробничої діяльності в сільському господарстві, можна досягти інвестиційної привабливості галузі, раціонального використання інвестиційних ресурсів, створення сприятливого інвестиційного клімату тощо.