Економічні науки / Економіка АПК

Викладач Бленда Н.О.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Теоретичні підходи до визначення поняття «ефективність сільськогосподарського виробництва»

Визначення ефективності діяльності підприємств є основою для розробки обґрунтованої стратегії розвитку підприємства, постановки завдань, які можуть бути реально вирішені при вдосконаленні всього господарського механізму. Така постановка проблеми обумовлює потребу в науковому аналізі підходів ефективності діяльності підприємств та оцінки їх результатів, розробці системи показників визначення ефективності, які дозволяють комплексно оцінити роботу суб'єктів господарювання. Відсутність об'єктивної, своєчасної оцінки діяльності підприємств неминуче веде до погіршення ефективності управління.

Більшість керівників оцінку ефективності часто пов'язують із кількісною характеристикою кінцевих результатів виробництва. У результаті, така оцінка на практиці набуває однобічного характеру і втрачає свою прикладну та теоретичну значимість.

Ефективність сільськогосподарського виробництва та методика її визначення досліджується в роботах таких вчених-економістів, як В.Г. Андрійчук, В.В. Вітвицький, В.Я. Месель-Веселяк, В.В. Прядко, Г.І. Дідур, П.Т. Саблук, Р.К. Шмідт та ін. В.Г. Андрійчук значну увагу у своїх працях приділяє методології та методиці застосування методу DEA та узагальнюючих показників, щодо визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Незважаючи на те, що питання економічної ефективності розглядаються у вітчизняній і зарубіжній літературі досить активно, проблема оцінки ефективності виробництва залишається актуальною, що має потребу в нових дослідженнях.

Категорія ефективності є багатогранною та ємною. Багатогранність поняття ефективності дає можливість економістам по-різному визначати його сутність. Термін «ефективність» (від лат. «efficienta») трактується як результативність певного процесу, дії [1].

Більшість економістів поняття ефективності пов'язують із ростом валового виробництва продукції. Разом із тим зустрічаються й інші трактування цієї категорії. Найбільш поширене визначення економічної ефективності як співвідношення продукції і витрат. В економічній літературі ефективність часто ототожнюють з рентабельністю, окупністю витрат або нормою прибутку.

На думку В.Я. Месель-Веселяка ефективність визначається обсягами виробленої продукції, розмірами прибутку і валового доходу у розрахунку на одиницю площі, рівнем рентабельності, доходності і нормою прибутку [2]. Проте, І.В. Рябчик і В.В. Галушко пропонують новий підхід до аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств, за яким оцінюється виробничий потенціал підприємства, тобто, наскільки можна збільшити обсяги виробництва, не залучаючи додаткових ресурсів. Такий аналіз суттєво відрізняється від загальноприйнятого в Україні, що ґрунтується на обчисленні рівня рентабельності та норми прибутку [3].

Сутність ефективності іноді трактується не просто як співвідношення ефекту (результату) і ресурсів – традиційним є відображення ефективності виробництва як досягнення максимально корисного кінцевого результату при мінімізації витрат (ресурсів).

Так, О.Б. Наумов під ефективністю розуміє зростання виробництва матеріальних благ необхідної якості при зменшенні затрат живої і уречевленої праці в розрахунку на одиницю продукції, інакше кажучи, підвищення продуктивності суспільної праці [4]. Проте, В.Г. Андрійчук вказує на не коректність такого визначення ефективності, оскільки досягти максимуму ефекту за мінімуму витрат через дію закону спадної доходності практично неможливо, адже економічні ресурси завжди обмежені. В цих умовах більш розширено категорію ефективності можна тлумачити як досягнення максимального ефекту за фіксованих, наперед визначених обсягах ресурсів, або ж досягти заданого результату за мінімальних витрат ресурсів [1].

Ефективність виробництва − економічна категорія, яка відображає суть процесу відтворення і ступінь досягнення основних цілей, які визначаються системою економічних законів відповідно до суспільного відтворення. Вона характеризує відносини виробництва, розподілу і обміну матеріальних благ і послуг при найменших сукупних затратах живої і уречевленої праці на одиницю кінцевого корисного результату.

Взагалі, ефективність виробництва є категорією, що являє собою якісну характеристику рівня господарювання. Ефективність виробництва можна розглядати більш широко – як певну соціально-економічну систему, що несе в собі і соціальні ознаки та відображає якість економічних відносин стосовно використання всіх факторів та умов суспільного виробництва і відтворення.

Список використаних джерел:

1. Андрійчук В.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – c. 52-63.

2. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – c. 17-26.

3. Рябчик І. В. Нові підходи до аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств / І. В. Рябчик, В.В.Галушко // Економіка АПК. – 2004. - № 3. – С.101 – 108.

4. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками / О.Б. Наумов // Економіка АПК. - 2000. - № 5. - С. 39-42.