Економічні науки / Економіка АПК

К. е. н., професор Семенда Д.К.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Україна та її місце на світовому ринку плодів

Підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції є одним із важливих завдань розвитку аграрного сектору економіки України. В період ринкової трансформації економічних відносин у сільському господарстві, розв’язанню цієї проблеми не приділялося належної уваги. Незважаючи на сприятливі ґрунтово-кліматичні умови Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Полтавської, Черкаської областей, передгірських і гірських районах Криму та Карпат урожайність плодово-ягідних культур і прибутковість виробництва залишаються низькими.

В процесі аграрної реформи держава і товаровиробники здійснили ряд заходів щодо стабілізації виробництва плодово-ягідної продукції та підвищення його ефективності. Однак ряд питань, пов’язаних з розв’язанням цієї проблеми і досі ще не вирішено, зокрема не повністю врегульовані відносини власності на землю та майно, відсутнє ефективне управління виробництвом, недостатньо використовуються зональні переваги розміщення виробництва, не завжди впроваджуються новітні технології виробництва та системи ефективного збуту плодово-ягідної продукції, а її якість не завжди відповідає вимогам ринку.

Плоди і ягоди – цінні продукти харчування. За даними Інституту харчування, раціональна норма споживання фруктів і ягід на душу населення по Україні становить 84 кг. Проте за 2010 р. цей показник становить лише 51 кг, в той же час, як у США споживається – 100 кг, в Австралії – 134 кг, а в Нідерландах майже 150 кг плодово-ягідної продукції на одну особу. Головна причина того, що середньостатистичний українець обділений вітамінною продукцією, полягає аж ніяк не в культурі споживання, а в його низькій купівельній спроможності. Тому, що основними продуктами для наших співвітчизників давно вже стали картопля, хлібобулочні вироби та молочні продукти. А імпортовані плоди ще надто дорогі для нашого споживача. В Україні імпорт плодово-ягідної продукції в 2-3 рази перевищує експорт.

В країнах ЄС, що постачають на наш ринок свою продукцію, яблуні обприскують 25-30 разів, а в нашій країні сади обробляють лише 10-12 разів проти шкідників і хвороб. Молоді сади нічим не поступаються найкращим Європейським, за якістю плодів і сортами ми можемо вже конкурувати з ними.

Якщо проаналізувати розвиток садівництва в Україні за останніх 5 років, то можна відмітити, що не дивлячись на зменшення площ під садами, валові збори плодів і ягід зростають. Вирощування плодів і ягід – справа досить трудомістка на відміну, наприклад, від вирощування ріпаку, який дає швидку віддачу, високий прибуток, а водночас загальне виснаження.

У 2011 році країни ЄС виробили близько 10,7 млн. т. яблук. Серед лідерів виробників: Польща, Італія, Франція, Німеччина, Іспанія. В Україні валовий збір яблук в 2011 році становив понад 1 млн. т. Світове виробництво яблук на рівні 75 млн. т. Виробництво яблук у Північній півкулі –Європейські країни, що не входять у ЄС (Албанія, Білорусія, Боснія, Росія, Сербія, Туреччина, Україна, Хорватія) виробили 6,3 млн. т.; у США і Канаді – 5,4 млн. т.; в Китаї – 33 млн. т. Зростає і експорт з країн ЄС – у 2011 році він перевищив 0,5 млрд. грн. Обсяг імпорту приблизно такий самий. Основні світові імпортери: Росія, країни ЄС, Єгипет, Мексика, Україна, Індонезія, Канада, США, Казахстан. Основні експортери: країни ЄС, Китай, Чилі, Іран, ПАР, Нова Зеландія, Аргентина, Сербія і Україна.

Україна будучи, насамперед, великим імпортером яблук водночас належить до країн, де їх виробляють і де зафіксовано один із найвищих темпів зростання обсягів виробництва. Дані статистики підтверджують, що Росія нині на четвертому, а Україна на сьомому місці в списку найбільших Європейських виробників яблук. Хоч в Україні площі під садами скорочуються, проте виробництво зростає, що свідчить про інтенсифікацію в галузі. Урожайність яблук за останні п’ять років фактично подвоївся. Також за цей період імпорт яблук збільшився майже в два рази, а експорт – в 16 разів. Хоча ще 6-7 років тому Україна практично не експортувала яблук. За прогнозами в цьому сезоні, з огляду на зростання внутрішнього виробництва в Україні, експорт може перевищувати 100 тис. т. яблук, а їх виробництво – 1 млн. 150 тис. т.

Слід відмітити, що експортуючи яблука, Україна одночасно нарощує імпорт. Це пояснюється тим, що з 2005 року постійно зменшується ввізне мито на яблука. Після вступу до СОТ у 2008 році мито на яблука з грудня до квітня взагалі немає. В цей період на нашому ринку з’являється досить якісна продукція з Польщі. Загалом 95-98 % усіх імпортних яблук в Україну завозять саме з цієї країни. І тоді оптовики та мережі супермаркетів віддають перевагу імпортованій продукції. Крім того, з листопада до грудня (як мінімум) на російському ринку ціна на яблука в середньому на 20-25 % вища ніж в Україні. У зв’язку з цим такий канал збуту стає для українських виробників з кожним роком дедалі привабливішим. Хоча знову виникає проблема, Росія вступила у СОТ і на її ринку побільшає польських яблук. В Євросоюзі наші фрукти також не конкурентоздатні, тому що в Україні мало господарств, які можуть пакувати та калібрувати продукцію. Не у всіх виробників є сортувальні лінії, в зв’язку з цим за кордоном на нашу продукцію не дуже очікують.

Отже, протягом сезону 2010 року було імпортовано майже 240 тис. т., а в 2011 році більше 100 тис. т. За прогнозами експортерів в 2012 році імпорт буде не набагато більшим, ніж минулого року. І тому, щоб плодово-ягідна продукція України була конкурентоздатною на світовому ринку плодів необхідно: підвищувати їх урожайність, покращувати якість, знижувати собівартість, будувати сучасні сховища, щоб продавати більше якісної продукції.