Економічні науки/13. Регіональна економіка

Гусєва М. О.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів

Формування транскордонного ринку як особливої економічної системи прикордонного регіону

Транскордонний ринок зародився в процесі виникнення товарного виробництва і почав формуватися одночасно з послабленням бар’єрної функції кордону. В усі часи диспропорції у рівнях заробітної плати, умовах праці, відмінності у співвідношенні цін на товари, також у якості пропонованих послуг на суміжних прикордонних територіях ставали активними поштовхами для виникнення транскордонних ринків праці, товарів, послуг і т. п. Економічна вигода від подібного роду відносин базувалася на розширенні ринку збуту для одних та отриманням зиску (дешевших товарів, якісніших послуг, кращих умов праці, вищої заробітної плати) для інших.

Процеси формування транскордонних ринків відбуваються поступово та поетапно в результаті транскордонних взаємодій їх учасників, а також внаслідок транскордонного співробітництва. Основною особливістю транскордонного ринку, яка вирізняє його з-поміж інших ринків, є наявність кордону [2], який, відповідно, більшою чи меншою мірою виступає перешкодою для вільного переміщення потоків та закономірного ринкового колообігу товарів, послуг, капіталів, людських ресурсів. Транскордонний ринок формується з національних регіональних ринків сусідніх країн та локалізується в межах їх суміжних прикордонних регіонів. Головною передумовою його формування є налагодження транскордонних зв’язків.

Транскордонний ринок має свої специфічні особливості, основною з яких є та, що продавець та покупець завжди знаходяться (проживають/ зареєстровані) по різні боки кордону [1]. Також він має свою специфіку, яка полягає у тому, що на ньому представлені три види ринків: внутрішній регіональний (місцевий ринок), міждержавний (власне транскордонний ринок) та зовнішній (світовий ринок).

Суб’єктами транскордонного ринку виступають фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність у транскордонному просторі, а саме в межах суміжних прикордонних регіонів сусідніх держав. Ними можуть бути власне мешканці цих регіонів, а також інші суб’єкти - виробники, постачальники, споживачі, роботодавці, підприємці, незалежні компанії, які обов’язково знаходяться (зареєстровані) по різні боки кордону і діють у транскордонному просторі. Саме ці суб’єкти і формують транскордонний ринок. Є також інша категорія суб’єктів, яка не бере участі у формуванні транскордонного ринку (не перетинає кордону для того, щоб придбати або реалізувати певного роду продукт/послугу), але при цьому користується з його послуг. Це учасники транскордонного ринку. До цієї категорії, наприклад, відносяться суб’єкти, які знаходяться (проживають/зареєстровані) поза межами транскордонного простору (скажімо в центральних регіонах держави), але приїжджають у прикордоння для того, щоб скористатися перевагами саме транскордонного ринку, продукція чи послуги якого не представлені у інших регіонах держави. В таких випадках особливо проявляється унікальність транскордонного ринку та значимість фактору прикордонності (місця локалізації ринку), а також унікальність продукту чи послуги, які можна отримати саме за подібних умов.

Поняття транскордонного ринку можна розглядати як у вузькому, так і у широкому розумінні. Відповідно до першого, транскордонний ринок виступає формою економічного обміну, тобто впорядкованою структурою, що забезпечує ефективну взаємодію суб’єктів ринкових відносин [3] – учасників транскордонних зв’язків. Проте таке визначення транскордонного ринку не відображає в повноті систему відносин, які склалися у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Практично транскордонний ринок відображає налагодження та організацію співпраці суб’єктів господарювання у транскордонному просторі, він є складним механізмом виявлення і узгодження економічних інтересів його учасників, які знаходяться по різні боки кордону. Тому у широкому розумінні транскордонний ринок є певним способом організації економічного життя у межах транскордонного регіону. Характерними ознаками його є наступні: особливості місця локалізації; визначене «поле ринку», тобто його межі; унікальність (конкурентоспроможність) продукту/ послуги; зона впливу продукту/ послуги; формування економічної пропозиції під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби по різні боки кордону в межах транскордонного регіону; щільність транскордонного простору (функціональних зв’язків між суб’єктами ринку); висока динамічність процесів, які відбуваються на транскордонному ринку.

Виходячи із проаналізованих вище ознак, сформулюємо наступне визначення транскордонного ринку, яке, вважаємо, найбільш повно характеризує зміст даного поняття: транскордонний ринок – це складна, цілісна трансрегіональна система економічних відносин суб’єктів, що знаходяться по різні боки кордону, зокрема на суміжних прикордонних територіях сусідніх держав, структурно пов’язана з уciма регіональними ринками та орієнтована на задоволення потреб її учасників.

Література:

1. Гусєва М. О. Концептуальні підходи до дослідження кон’юнктури транскордонного ринку // Мікула Н. А., Пастернак О. І., Тимечко І. Р., Гусєва М. О. // Регіональна економіка. – 2010. - № 2. – С. 17-22

2. Гусєва М. О. Класифікація транскордонних ринків та їх характерні особливості // Н. А. Мікула, М. О. Гусєва // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: регіоналізація та інтеграція в умовах суспільних трансформацій: [зб.наук.пр.] / НАН України. Ін-т регіональних досліджень; редкол.: Є. І. Бойко (відп. ред.). – Львів, 2011. – Вип. 1 (87).

3. Прокопенко О. В., Школа В. Ю., Дегтяренко О. О., Махнуша С. М. Інфраструктура товарного ринку. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. - 296 с.