Башнянин Г. І., Сельський А. А., Турянський Ю. І., Кундицький О. О.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТА КАПІТАЛІЗАЦІЇ

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Капіталізація будь-яких економічних систем (як розвиненого, так і перехідного типу, як макроекономічних, так і мікроекономічних) супроводжується розвитком такого тіньового і суміжного економічного (точніше, соціально-економічного чи навіть політико-економічного) процесу як лібералізація. Розвиток одного з цих процесів стимулює розвиток іншого. Майже винятковою є та економічна ситуація, коли б капіталізація не супроводжувалась розвитком такого тіньового процесу, як лібералізація.

Капіталізація – це процес розширення приватного сектору економіки або інвестування грошового доходу в економічну діяльність. Водночас лібералізація в її економічній частині може бути зведена до процесу часткового або повного зниження адміністративного тиску з боку держави на суб’єктів певної економічної діяльності. Лібералізація у вказаному вище розумінні є не тільки необхідною умовою для розвитку капіталізаційних процесів (в її умовах продуктивна сила капіталізаційних чи приватизаційних процесів значно зростає), а й окремою, специфічною, самостійною продуктивною силою суспільства чи національної економіки.

Проаналізуємо характер взаємозв’язку між капіталізацією і лібералізацією, врахувавши два важливі зауваження. По-перше, ми розглядаємо лібералізацію як політико-економічний процес, тобто прагнемо її дослідити як з боку її економічної основи, так і з боку політичної форми. По-друге, капіталізація успішно може здійснюватися тільки в умовах економічної лібералізації.

З одного боку, лібералізація є умовою розвитку капіталізації. Тобто якщо в суспільстві розширюються масштаби економічної (не політичної, бо політична лібералізація має дещо інший зв’язок з капіталізацією, ніж економічна) лібералізації, то тим самим ми створюємо відповідні умови для розвитку капіталізаційних процесів. У деяких країнах з перехідною економікою так і чинять. Щоб стимулювати розвиток капіталізаційних процесів, проводять політику економічної лібералізації. В умовах розширення останньої відбувається ще глибший розвиток капіталізаційних процесів.

Зауважимо, що економічна лібералізація тоді передує капіталізації, коли для цього є відповідно підготовленою економічна свідомість, коли в масах уже панують ліберальні ідеї, тобто коли не тільки наукова, а й побутова економічна свідомість спрямована на визнання ліберальних ідей.

Однак між капіталізацією і лібералізацією є й інший зв’язок, в рамках якого капіталізація вже розглядається як передумова економічної лібералізації. Спочатку капіталізація “пробиває собі дорогу силою”, а вже потім її розвиток змушує формувати відповідну політику економічної лібералізації. Цей зв’язок між капіталізацією і лібералізацією найсильніше проявляється в деяких економіках перехідного типу, особливо у вітчизняній економіці на сучасному етапі її ринкового реформування.

Вказані два типи зв’язку між капіталізацією і лібералізацією певним чином існують поруч, паралельно або і навіть певною мірою реалізовуються послідовно. Хоча вони дещо зміщені в часі – зворотній зв’язок формується з деяким запізненням стосовно прямого, однак будучи вже реально сформованими, вони продовжують реалізовуватися вже переважно паралельно, а не послідовно. Сказане вище дає підстави виділити ще й третій тип зв’язку між вказаними процесами – реальний зв’язок, як певну і органічну єдність як прямого, так і зворотнього зв’язку. Цей реальний зв’язок між капіталізацією (К) і лібералізацією (Л) можна зобразити схематично:

.

З одного боку, капіталізація виступає як передумова розвитку лібералізації, з іншого, – навпаки вже лібералізація є передумовою формування та розвитку капіталізації. Однак, як і будь-яка схема, вона дещо примітивізує цей реальний зв’язок між капіталізацією і лібералізацією. Вона формує ілюзію, що прямий і зворотній зв’язки рівноінтенсивні. Насправді це може відбуватися лише за певних умов. На нашу думку, реальний зв’язок між капіталізацією і лібералізацією історично обумовлений, інтенсивність розвитку прямого і зворотнього зв’язку в ньому залежить від історичного етапу розвитку відповідної економічної системи чи реальних умов її функціонування та розвитку. Чим розвиненішою є та чи інша економічна структура, тим значніше проявляється саме зворотній зв’язок між вказаними вище економічними процесами. А це означає, що дедалі більшу роль у розвитку процесів капіталізації і лібералізації починає відігравати економічна свідомість і політичний ринок.

Найзагальніший аналіз розвитку практики капіталізації і лібералізації в сучасних економічно найрозвиненіших країнах світу (в країнах так званого “старого” чи нині вже “демократичного” капіталізму) дає нам певні підстави вважати, що сьогодні вже дещо сильніше проявляється зворотній зв’язок між капіталізацією і лібералізацією. Прямий зв’язок між ними домінував в епоху становлення капіталістичних систем. З історичним розвитком прямий зв’язок поступово втрачає свою актуальність і починає переважати зворотній зв’язок.

Зауважимо, що хронологічно епохою панування прямого зв’язку між капіталізацією і лібералізацією є період з моменту становлення капіталістичних економічних систем до початку їх монополістичного переродження. Тобто це так званий період вільної конкуренції, коли ліберальні традиції не були ще міцними, а політичною формою державного устрою був авторитаризм або тоталітаризм. З початку ХХ століття в країнах так званого традиційного капіталізму починається процес активної лібералізації і демократизації, що і знаменує формування чи, точніше, панування зворотнього типу зв’язку між аналізованими економічними процесами. Зовсім інша ситуація в країнах “нового” капіталізму. Там сьогодні ще панують в політичній сфері суспільства авторитарні чи навіть тоталітарні ідеї, а тому капіталізація відбувається всупереч основним тенденціям розвитку політичних структур суспільства.

Певним винятком у вказаному вище відношенні є країни з перехідною економікою. У них інтенсивніше проявляється прямий зв’язок між капіталізацією і лібералізацією, а зворотній – менш виражений. А в таких умовах політичний ринок слабо впливає на розвиток процесів капіталізації і лібералізації. Капіталізація економіки відбувається спонтанно чи стихійно, всупереч основним тенденціям формування економічної свідомості і розвитку політичного ринку.

Отже, у теоретичному аналізі як лібералізаційних, так і капіталізаційних процесів важливу методологічну роль відіграє та чи інша теоретична уява про характер їх співвідношення. Практичний (чи теоретичний) зв’язок між лібералізацією і капіталізацією може бути трояким: 1) елементарним, коли лібералізація розглядається як передумова капіталізації, а остання – як наслідок першої; 2) високим, за якого капіталізація є причиною лібералізації, якій передує; 3) гіпервисоким (найвищим), коли кожен із указаних процесів розглядається одночасно як причина (передумова) і як наслідок.