Економічні науки/14.Економічна теорія

к.е.н. Гузенко О.П., Борисенко К.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

ЕВОЛЮЦІЙНІ КЛЮЧІ ФОРМУВАННЯ ВЧЕННЯ ПРО ЛЮДИНУ, ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

Еволюційні ключі формування вчення про людину, інвестиції та людський капітал беруть свій початок з праць провідних вчених економістів минулих століть. Так, П. Буагільбер вважав, що багатство нації полягає не в грошах, а в матеріальних благах. Тобто, французький вчений концентрує свою увагу на ролі людини у формуванні багатства нації відповідно затраченої праці, при цьому, першим вводить поняття “національний дохід” [1].

В свою чергу, Франсуа Кене представник французьких фізіократів розробив концепцію природного порядку, яка мала велике практичне значення так, як фундаментом включала моральні закони держави, які чітко окреслювали тезу взаємодії інтересів окремої особи зі спільними інтересами суспільства. Науковець стверджував, що кожний індивід за допомогою освіти зуміє відшукати найвигідніший шлях.

Крім того, Ф. Кене підкреслював, що “…завдання уряду, абсолютного монарха полягає в тому, щоб…виховувати, освідчувати, формувати потрібні якості в людині” [2]. Цей факт засвідчує історичний аспект пов’язаний з вивченням якісної складової людського капіталу та вказує на наявність можливості вирішення його проблем видатними дослідниками-економістами.

Так, економічні погляди французького філософа-просвітителя Анн Робер Жак Тюрго, в контексті людського капіталу, представляють цінність з позиції дослідження проблем заробітної плати. А. Тюрго пов’язував її зміни із конкуренцією між робочими на ринку праці [3]. На його погляд саме це мало забезпечити зведення заробітної плати до мінімуму засобів існування.

Сучасне суспільство потребує не лише якісних кроків по відновленню людського капіталу, а, й має спиратися на еволюційно-історичне коріння.

Звернення видатних дослідників економістів до наукового трактування продуктивних сил людини, робочої сили та впливу її освіченості на розвиток суспільства взагалі, виступає фундаментальною основою дослідження відтворення людського капіталу в сучасних умовах розвитку країни. Проте, через нерозвиненість наукового передбачення відмічається наявність проблеми інвестиційного забезпечення розвитку активів людського капіталу в трансформаційній економіці.

Відомо, саме людський капітал стає дедалі вагомішим чинником повноцінного функціонування ринкових економічних систем. Автоматично зростає й актуалізується його місце в теорії економічного пізнання в тих чи інших проявах як об’єкта наукового дослідження. Однак в економічній літературі, в контексті вивчення проблеми інвестиції в людський капітал, часто простежується неадекватне смислове навантаження окремих термінів і понять.

Тому вважаємо доцільним, для забезпечення комплексного дослідження проблеми інвестиційного забезпечення розвитку людського капіталу насамперед чітко розставити смислові акценти в понятійному апараті (інвестиції, капітал, людський капітал, інвестиції в людський капітал) особливо щодо тих його аспектів, які характеризуються різними підходами у визначеннях.

Так, за результатами досліджень можна стверджувати, що існує багато модифікацій трактування поняття “інвестиції” та “капітал”, які відображають різні точки зору науковців стосовно розуміння їх економічної сутності та являються підґрунтям для розгляду економічного змісту категорій “людський капітал” та “інвестиції в людський капітал”. Очевидно, в значній мірі це обумовлено економічною еволюцією, специфікою конкретних етапів історико-економічного розвитку, існуючими формами і методами господарювання.

Проведені дослідження свідчать про наявність достатньо значної кількості наукових поглядів на економічний зміст категорії “капітал”, який використовується у вивченні економічних процесів мікроекономічного рівня. Саме Кембелл Р. Макконнеллі та Стенлі Л. Брю поєднують людські ресурси із формулюванням економічного змісту понятійної категорії “капітал”. На погляд вчених капітал представляє собою “…створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товару або послуг; товари, які безпосередньо не задовільняють потреби людини; інвестиційні товари, засоби виробництва” [4]. Разом з тим, вітчизняний вчений економіст В.З. Потій [5] стверджує “…якщо розглядати капітал як певне вкладення коштів, що дає змогу отримувати дохід, то до нього треба віднести і витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів, тобто вкладення у робочу силу”.

Отже, еволюційні ключі формування вчення про людину, інвестиції та людський капітал є одним із провідних напрямків дослідження сучасних наукових еліт. Кожне суспільство, незалежно від платформи розвитку, потребує осучаснення існуючих теоретичних аспектів формування людського капіталу, котрий виступає достатньо дієвим інструментарієм, для стратегічного аспекту впровадження існуючих ринкових реформаторських позицій.

Література

1. Ковальчук В.М. Економічна думка минулого і сьогодення: [навчальний посібник] / В.М. Ковальчук, М.І. Сарай. – Тернопіль: ТАНГ-“Астон”, 2000. – 325 с.

2. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: [навчальний посібник] / П.В. Проскурін. – К.: КНЕУ, 2005. – 372 с.

3. Юхименко П.І. Історія економічних учень: [навчальний посібник] / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2001. – 514 с.

4. Макконнелл К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: [учебник] / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю. – [в 2 томах]: Пер. с англ. О.Н. Антипова, Е.С. Иванова и др. – Т.2. – М.: Из-во “Туран”, 1996. – 400 с.

5. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: [підручник] / А.М. Поддерьогін, М.Д. Білик, В.З. Потій та ін. – [кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін]. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.