Економічні науки/15.Державне регулювання економіки

к.е.н. Гузенко О.П., Бойко К.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Якісний рівень людського капіталу в Україні вказує на доцільність вирішення проблем як з позиції його підтримання, так і нарощування. Країна не може розвиватися за наміченими стратегічними цілями, якщо проблема інноваційно-інвестиційного забезпечення формування людського капіталу залишається невирішеною. Проведені дисертаційні дослідження засвідчують наявність недостатньої уваги з боку держави щодо вирішення зазначеної проблеми. Проте, справедливим є твердження, що наявні стратегічні орієнтири розвитку України останнім часом більш активніше охоплюють проблематику розвитку особистості, особливо з позиції освіченості, охорони здоров’я та духовного і фізичного розвитку.

Дослідження показують, що цього недостатньо для суспільства, котре обрало ринковий напрямок розвитку так, як назріла нагальна потреба у підвищенні наукового рівня індивідуумів суспільства та більш широкого використання їх творчої ініціативи.

На думку П.П. Мазурка та О.П. Гузенко “…головні конкурентні переваги сучасної високорозвиненої країни забезпечується саме високою якістю людського капіталу й тими факторами, які безпосередньо пов’язані з життєдіяльністю людини” [1]. Автори констатують, що зростання продуктивності у світі все більше спирається на нагромадження не фізичного, а людського капіталу із підвищенням вкладу в зростання економічних знань. Очевидним є те, що національній економіці також необхідно, з метою входження в світовий економічний процес, більше уваги приділити фінансуванню всіх аспектів життєдіяльності людини так, як на даний час Україна вже не може підтримувати конкурентні позиції у світовій економіці за рахунок дешевизни робочої сили та економії на розвитку освіти і охорони здоров’я.

Крім того, дослідження доводять, що однією з сутнісних характеристик національної економіки є роздвоєність, яка простежується особливо з позиції людського капіталу, через наявність офіційної заробітної платні і неофіційної її форми. Разом з тим, відзначається суттєве зниження інвестиційних потоків, які пов’язані з регулюванням фінансового забезпечення здоров’я, знань, навичок, здібностей та мотивацій в процесах розвитку людини. Відповідно до таких дій держави відбувається зниження продуктивності її праці [1].

Нам здається, що розгляд проблеми збільшення інвестиційного забезпечення формування якісної складової людського капіталу та питання активізації інвестиційної діяльності в Україні повинні вирішуватися одночасно. Без сумніву, починати потрібно із інвестиційної діяльності в Україні взагалі, з можливістю в майбутньому залучати інноваційні джерела фінансування.

З цього приводу слід зазначити, зниження рівня інвестиційної активності формує досить несприятливе середовище з огляду на економічні перспективи України. Відомо, що українська економіка залишається слабо диверсифікованою і, відтак, вразливою до коливань кон’юнктури світових ринків, характеризується, з одного боку, низьким рівнем інновацій, а з іншого боку, достатньо низьким рівнем ефективності використання наявних ресурсів [2]. Враховуючи зазначене, можна стверджувати, що актуальними для вирішення залишаються питання активізації інвестиційної діяльності як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівнях. Їх вирішення в майбутньому позитивно вплине як на загальний інвестиційний клімат в Україні, так і на покращення процесу фінансового забезпечення формування якісного рівня людського капіталу.

Справедливо було би відзначити, що і в Програмі розвитку інвестиційної діяльності в Україні, котра була розроблена на 2002-2010 роки, перш за все, було звернуто увагу на необхідність активізації інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів інвестицій взагалі [3].

Загальновизнано, що на сьогодні, національна економіка не може існувати і розвиватися без здатності забезпечувати високу якість життя населення, котре відіграє ключову роль в забезпеченні конкурентоспроможності держави. При цьому, на тлі впровадження ринкових реформ, ми вважаємо, дієвим регулятором має виступити інтелект нації сформований на основі достатнього інвестиційного ресурсу, витрачання якого націлено на підвищення рівня освіченості та креативності кожного індивідуума суспільства. У цьому випадку, провідну та пріоритетну роль необхідно відвести інноваційній складовій.

Обґрунтовуючи вищевикладене зауважимо, Україна потребує інтенсивних інноваційних інвестиційних вкладень в людський капітал, що сприятиме накопиченню інтелектуально та креативно сформованої молоді здатної брати активну участь в реалізації реформ націлених на покращення соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.

Література:

1. Мазурок П.П. Дослідження основних аспектів стратегічного розвитку національної економіки в контексті людського капіталу / П.П. Мазурок, О.П. Гузенко // Збірник наукових праць Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ, 2010. – №2(22). – С. 3-7.

2. Гузенко О.П. Огляд сучасних проблем та способів їх вирішення в контексті інвестиційної діяльності в Україні / О.П. Гузенко // Соціально-економічний розвиток України і регіонів: Тези доповідей І Міжнародна науково-практична конференція, 19-20 листопада 2009 р., м. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2009. – С. 156-158.

3. Програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні на 2002-2010 роки [Електронний ресурс]: Постанова КМУ від 28 грудня 2001 р. №1801 – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.