Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Бабінська О. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Екологічна компонента діяльності міжнародних корпорацій

Останнім часом, безперечно, ключовим питанням для подальшого розвитку світової економіки є припинення екологічної деградації, усунення наслідків дії негативних факторів антропогенного впливу на довкілля. Враховуючи масштабність (у 2010 р. додана вартість у рамках світового виробництва ТНК склала близько $16 трлн. – 1/4 глобального ВВП; на зарубіжні філіали ТНК припадає понад 10% глобального ВВП і 1/3 світового експорту [5]) та неоднозначність наслідків діяльності ТНК у різних країнах, особливого значення набуває питання відповідності екологічного іміджу корпорацій їхньому реальному вкладу у справу відновлення і збереження довкілля. Зважаючи, що тенденція “перебільшення” еко-переваг компаній продовжується, одним із завдань, що стоять перед світовим співтовариством, є заохочення суб’єктів бізнесу до поліпшення корпоративної соціальної та екологічної поведінки в рамках розробки збалансованих шляхів розвитку людства. Сьогодні з цих позицій проблематика еко-статусу міжнародних корпорацій є об’єктом серйозних досліджень у науковій літературі.

Зазначимо, що діяльність бізнесу тісно пов’язана з таким поняттям як greenwashing — форма екомаркетингу, в якій широко використовується “зелений” піар і методи, мета яких — ввести споживача в оману відносно цілей організації або виробника в екологічності продукції або послуги, представити їх у сприятливому світлі. Термін вживається, коли компанії рекламують свої екологічні переваги і досягнення, замість реальних вкладень у “зелені” технології. Greenwashing використовується для підтримки іміджу екологічно-орієнтованої компанії, отримання політичної підтримки, збільшення продаж. В останні десятиріччя спостерігається стабільне зростання даного явища: між 2007 р. і 2009 р. використання greenwashing збільшилося на 79% [1]. До списку компаній, які використовують greenwashing, потрапляли такі відомі компанії, як Shell, BP, Rio Tinto, Dow Chemical, Coca-Cola, McDonald’s, Ebay та ін. Стратегія “Greenwashing” використовується і в Україні. Явище greenwashing має багато форм: від дорогих рекламних кампаній, що підкреслюють важливість збереження екологічної рівноваги на планеті, до участі ТНК у конференціях із проблем захисту навколишнього середовища та екологічних форумах [2]. Суть greenwashing відображається в 7 «гріхах»: 1) гріх виділення переваг, приховування недоліків; 2) гріх відсутності доказів; 3) гріх розмитості (занадто загальні тверждення); 4) гріх недоречності (неактуальні тверждення); 5) гріх кращого з двох зол; 6) гріх відвертої брехні (брехливі заяви); 7) гріх неіснуючих маркувань [3]. Враховуючи сучасні настрої клієнтів щодо попиту на еко-продукцію та реального підтвердження повідомлень компаній про охорону навколишнього середовища, неприпустимості greenwashing, можна спостерігати, що екологічно-орієнтовані споживачі постійно підвищують рівень своїх знань щодо екологічних переваг товарів і послуг, які їм пропонують міжнародні компанії, тим самим поступово змінюючи світ на краще. І незважаючи на те, що greenwashing залишається ще серйозною проблемою, є підтвердження, що ситуація хоча і повільно, але покращується. Так, наприклад, у США співвідношення екологічних товарів, які не мають жодного із “гріхів” greenwashing, збільшилося менш ніж з 1% у 2007 р. до майже 4,5% у 2010 р. [3].

ТНК, потребуючи інноваційних підходів для просування своїх товарів і послуг на світовому ринку задля посилення власних конкурентних позицій, використовують методи екомаркетингу, тим самим демонструючи свою соціальну та екологічну відповідальність. Зокрема, міжнародне консалтингове агентство Interbrand оприлюднило список найбільш екологічних торгових марок 2012 року в звіті Best Global Green Brands. 2-й рік поспіль, даний рейтинг очолила компанія Toyota, що отримала таку високу оцінку, в першу чергу, завдяки просуванню власної гібридної продукції. Крім компанії Toyota, до 5 лідерів рейтингу увійшли бренди Johnson&Johnson, Honda, Volkswagen і Hewlett-Packard. Позиція компанії в списку, серед іншого, залежить від її діяльності (екологічність структури поставок, системи транспорту і логістики, ефективності управління з точки зору сталого розвитку та ін.) і сприйняття споживачами (наскільки екологічні цілі бренду зрозумілі споживачам, наскільки активно бренд залучений у процес досягнення цих цілей тощо) [4].

Таким чином, можна констатувати, що сьогодні ТНК, які думають про власне майбутнє, спрямовують зусилля на те, щоб сформувати позитивний екологічний імідж в очах громадськості шляхом, насамперед, дотримання відповідних міжнародних і національних екологічних стандартів та здійснення ефективних заходів щодо захисту навколишнього середовища. Для України з її ліберальним природоохоронним законодавством одним із можливих шляхів розв’язання екологічних проблем є використання концепції корпоративної соціальної та екологічної відповідальності як управлінської стратегії. Сучасна екологічна ситуація однозначно змушує як світову спільноту, так й окремі країни підвищити увагу до оцінки екологічної складової діяльності бізнесу загалом та міжнародних компаній зокрема, надає нового імпульсу розвитку та активізує партнерство між країнами у плані розробки і послідовної реалізації комплексу заходів у рамках загального світового тренду «екологізації» продукції і послуг, що має критично важливе значення для функціонування світової економіки та збереження життя на планеті взагалі.

Література:

1. Зелёный камуфляж [Электронный ресурс]. — Режим доступа : — http://ru.wikipedia.org/wiki/.

2. Фокин С. Влияние транснациональных компаний на конкурентоспособность стран [Электронный ресурс] / С. Фокин // Режим доступа : —http://geopub.narod.ru/student/fokin/3/4.htm.

3. Greenwashing Report 2010 [Electronic Resource]. — Mode of access : http://sinsofgreenwashing.org/findings/greenwashing-report-2010.

4. Агентство Interbrand склало рейтинг найбільш "зелених" брендів світу 2012 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : — http://www.csr-ukraine.org/.

5. Доклад о мировых инвестициях, 2011 год [Электронный ресурс]. — Режим доступа: - http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/investments2011.pdf.