Коливанюк М.І.

Луцький національний технічний університет, Україна

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Поліщук В.Г.

Сучасні реалії функціонування лізингових компаній в Україні

Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не набули широкого розповсюдження, але, зважаючи на прибутковість для них такого бізнесу в нашій країні, можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України. Основною метою таких організацій є фінансування продажу обладнання закордонних виробників для українських підприємств та підприємств, організованих за участю іноземного капіталу. Однією з перших міжнародних лізингових компаній на ринку України виступила австрійська лізингова фірма Sogelease Leasing Genssellschaft; нині діють: Otto International Leasing (Німеччина), CA Leasing (Австрія).

Найпотужнішу групу учасників, що активно функціонують на ринку лізингу в Україні, представляють комерційні лізингові компанії, які створені банками, чи спеціалізовані відділи комерційних банків. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені й такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Українською практикою прийнято, що комерційні банки не тільки фінансують діяльність лізингових компаній, а й рекомендують своїх клієнтів до обслуговування безпосередньо лізинговою компанією. Очевидно, що такого виду лізингові компанії, які входять до структури великих комерційних банків, мають також високий потенціал, значне коло клієнтів та займають високу позицію на лізинговому ринку. Прикладом такого роду структур в Україні є: ЗАТ «Фінансово-лізинговий дім», лізингова компанія “Аваль-лізинг”, лізингова компанія “Укрексімлізинг”, лізингове відділення банку “Надра”.

Завдання лізингової фірми полягає в тому, щоб купувати вироби, потрібні клієнтам, і здавати їх цим клієнтам в оренду на заздалегідь узгоджений термін за відповідну платню. В результаті лізингоотримувач у кінці узгодженого терміну служби об’єкта лізингової операції звичайно набуває його у власність. Можливе також повернення об’єкта лізингодавцю або продовження терміну дії лізингового договору.

До дочірніх лізингових компаній банків та інших фінансових інститутів припадає основний обсяг лізингових операцій майже у всіх розвинених країнах. Компанії, що належать до цієї групи, мають у своєму розпорядженні найбільші кредитні ресурси, тому особливо сильні позиції таких компаній у фінансуванні лізингу великих об’єктів (комплектних постачань для промислових підприємств, бурової техніки, літаків, суден і та ін.). Найбільш великі компанії в цьому секторі ринку – це “Дойче банк”, “Сосьете жене раль”, “Креді ліоне”, “ІНГБерінгз”, АБН-АМРО банк, “Натвест”, об’єднаний банк “ЮБС-СБЦ Варбург”, “Барклайз банк”.

Найбільші обсяги лізингу в Україні припадають на такі товарні групи: вантажівки, сільськогосподарська техніка, обладнання для харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції.

На лізинговому ринку України сьогодні активно працюють українсько-швейцарське спільне підприємство “Українська фінансова лізингова компанія” (Київ), лізингова компанія “Лізинг-нерухомість” (Луцьк), фінансово-лізингова компанія “Електрон-лізинг” (Львів), державне підприємство “Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія”, “Украгроліз” (Київ), командитне товариство “Лізингова компанія “Укрінтерлізинг” (Львів), лізингова компанія “Сокіл-транслізинг” (Львів), TOB “Оптимум лізинг” (Київ), а також лізингові компанії банків “Аваль-лізинг” та “Укрексімлізинг”.

Еволюція економічних відносин в Україні дозволяє на сучасному етапі розвитку включити в систему господарювання нові інструменти, найбільшою мірою відповідні умовам, що склалися. Одним з таких інструментів і для українських підприємців є лізинг. Саме він на даному етапі є однією з небагатьох реальних можливостей отримання іноземних інвестицій у вигляді сучасного виробничого устаткування. Потреба в ньому велика – у дослідженні, проведеному Світовим банком в 1997 р., попит на лізинг у нашій країні визначений як “потенційно нескінченний”.

Дослідження показують, що більшість лізингових операцій в Україні фінансуються за рахунок іноземних суб’єктів (виробників, фінансових та інших видів посередників) і лише незначна частина – за рахунок залучення вітчизняного капіталу. На сьогодні немає реальних схем гарантування і страхування ризиків щодо лізингових операцій, що, по-перше, збільшує вартість.

За даними асоціації “Укрлізинг” і компанії “Євро-Сиваш”, на сьогодні ринок лізингу в Україні представлений наступними компаніями: ЗАТ “Укрдержлізинг”; компанія “Лізинг-Техніка”; компанія “Серго-гамма-лізинг”; ЗАТ “Фінансово-лізинговий Дім банку Україна”; компанія “Ханса Лізинг Україна”; компанія “Укрексимлізинг”; Українська фінансова лізингова компанія (УФЛК); компанія “Євро-Сиваш” та ін.

27 березня 2012 року рейтингове агентство “Експерт-Рейтинг” опублікувало спеціальне дослідження, яке присвячене ринку лізингових послуг. Дослідження включає аналіз галузевих даних за 2008-2011 рр., а також дані в розрізі 15-ти найбільших лізингових компаній, які розкривають інформацію про свою діяльність.

Минулий рік став рекордним в Україну за останні п’ять років за кількістю укладених договорів фінансового лізингу – 10906 договорів, у 2010 році договорів укладено в два рази менше. За вартістю укладених договорів показники 2011 року на 5,5 млрд. грн. поступаються “докризовому” 2007 року, що пояснюється загальною ситуацією на ринку України, який все ще не відновився після першої хвилі кризи.

Аналіз даних Топ-15 лізингових компаній показує, що дві третини найбільших компаній мають негативний темп приросту “нового бізнесу фінансового лізингу” в 2011 році в порівнянні з 2010 роком. Третина лізингових компаній продемонструвала настільки помітний приріст лізингового портфеля, що в цілому динаміка 2011 року за компаніями з ТОП-15 залишається позитивною. Також проглядається тенденція згортання бізнесу компаніями з країн Євросоюзу і зростання ринкових позицій російських лізингових компаній.

Сьогодні лізингові компанії України розширюють зв’язки з фірмами-виробниками і постачальниками Німеччини, Австрії, Італії, Чехії, Польщі, Словаччини, країн СНД тощо, що дає можливість вирішувати питання постачання з лізингу транспортних засобів і устаткування.

Література:

1. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

2. Лещенко М.И. Основы лизинга. – М.: Финансы и статистика, 2001.