Економічні науки/Фінансові відносини

Яблоновська А.В., Агєєва А.Ш., Хістєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сучасний стан та проблеми розвитку лізингу в Україні

Після здобуття незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, у яких вагоме місце посідають фінансово-кредитні відносини. Актуальність дослідження проблем розвитку лізингу обумовлена тим, що внутрішні накопичення переважної більшості діючих підприємств різних форм власності, доведені до глибокого фінансового кризового стану. Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високоризиковим і майже припинилося. Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг, під яким розуміють користування обладнанням, транспортними засобами, нерухомістю при умові сплати частинами коштів за нього протягом строку лізингу.

На сучасному етапі розвитку лізингових відносин проблеми організації та регулювання лізингу привертають увагу багатьох фахівців, про що свідчить значна кількість наукових публікацій, присвячених цій темі. Серед вітчизняних дослідників проблем лізингу в умовах перехідної економіки слід назвати Н. Внукову, А. Загороднього, О. Луб'яницького, Л. Мельника, В. Міщенка, А. Мокія, Н. Слав'янську, В. Трача, Т. Унковську, Г. Холодного, Г. Черевка, Я. Онищук, Г. Купалової, Н. Погорєлової, Н. Бойцун, Н. Стукало, В. Пинзеника, Ю. Сюсюрка та інших.

Метою данного дослідження є аналіз проблем розвитку лізингу в Україні та запропонування завдань для поліпшення функціонування лізингових відносин.

Слід зазначити, що лізингова діяльність охоплює не тільки великі компанії, а й сферу середнього і малого бізнесу, Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини й обладнання становить: у США — 33 %, в Англії, Франції, Швеції, Іспанії — 13—17; Італії, Голландії — 12-14 %. В Японії щорічний приріст обсягу лізингових операцій становить 25—30%.[5]

За результатами досліджень ринку лізингових послуг в Україні виявлено ряд тенденцій, а саме: кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2011 рік збільшилась на 5811 (114%) у порівнянні з 2010 роком і склала 10906 договорів.

1. У вартісному вираженні, обсяг укладених договорів у 2011 році збільшився у порівнянні з минулим роком у 2,27 рази і склав 11,33 млрд. грн.

Наглядно це зображено на рис. 2.

Рис. 2. Кількість і вартість укладених договорів фінансового лізингу за 2007 - 2011 рр.

2. Вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2011 р. становить 33,6 млрд. грн. У порівнянні з кінцем минулого року зростання ринку складає 3,1 млрд. грн. (або 10%).

3. Середня вартість діючої угоди станом на кінець 2011 р. збільшилася на 0,18 млн. грн. (9%) і становить приблизно 1,74 млн. грн.

4. В кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець 2011 року становить 19281 угоду, що на 292 угоди менше ніж на кінець 2010 року.

5. У звітному періоді у порівнянні з 2010 роком спостерігається збільшення на 2,58% питомої ваги короткострокових (до 2 років) договорів; незначне зменшення (на 0,66%) питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; збільшення на 3% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років та зменшення довгострокових (більше 10 років) договорів на 4%.

6. Серед договорів фінансового лізингу у 2011 році, як і раніше, переважали угоди в галузі транспорту (58,15%), сільського господарства (14,60%), будівництва (7,24%) та сфері послуг (5,47%).

7. Найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався транспорт (52,40%), а також сільськогосподарська техніка (14,54%) та комп’ютерна техніка (5,87%).

8. Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2011 році були позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (80,82%), при цьому їх питома вага збільшилася на 8,15% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилася на 8,29% і становить 18,93%.[6]

Україна має доволі високий потенціал для розвитку ринку лізингу, проте існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток.

Дослідження показали, що найбільш гальмують розвиток ринку лізингових послуг в Україні чинники правового, фінансово-економічного, організаційного та соціального характеру.

Щодо чинників правового характеру варто відзначити недосконалість законодавчого забезпечення, розбіжність у тлумаченні категоріального апарату в законодавчих документах, неузгодженість вітчизняного законодавства з міжнародними нормами законодавства з питань лізингу.

Проблеми фінансового характеру справляють найбільший вплив на формування ефективного ринку лізингових послуг. Більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого становить 20% від вартості предмета лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, до того ж вимагається додаткове забезпечення, крім самого предмета лізингу.

Серед проблем організаційного характеру відзначимо такі:

– обмеженість доступу до лізингового ринку підприємств – виробників об’єктів лізингу;

– незначні терміни дії лізингових угод;

– слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;

– виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;

– відсутність саморегулювання на ринку лізингових послуг;

– відсутність єдиної та комплексної системи автоматизації проведення лізингових операцій;

– нерозвинутість інфраструктури ринку лізингових операцій;

– відсутність вторинного ринку для довгострокових активів.

Соціально-психологічні проблеми полягають у такому:

– через нерозуміння суті та переваг лізингу потенційні лізингоодержувачі морально не готові до використання цієї нової форми фінансування капітальних вкладень, способу активізації збуту тощо;

– небажання платити за ризики, які виникають при здійсненні лізингової діяльності;

– недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу;

– відсутність у вищих навчальних закладах навчальних програм щодо підготовки спеціалістів з питань лізингу.[9]

На основі аналізу проблем можна виділити такий комплекс заходів, який допоможе розвитку ринку лізингових послуг в Україні:

- впровадити зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;

- зробити зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

- впровадити надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

- організувати створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;

- зробити організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

- розробити державну програму підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;

- реформувати податкове законодавство в частині стимулювання лізингових операцій — запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.

– удосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу;

– інтеграція національного законодавства в міжнародне;

– поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод;

– запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

– розширення кількості компаній, які займатимуться фінансуванням саме фізичних осіб;

– створення більш розвинутої інвестиційної інфраструктури ринку лізингових послуг, що включала б підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне висвітлення наданих послуг.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг є простою та ефективною фінансовою схемою, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. Український ринок лізингових послуг, перебуваючи на початковому етапі свого становлення та розвитку, є малодослідженим, що й зумовлює необхідність подальшого вивчення особливостей його функціонування в сучасних ринкових умовах. Висвітлення потребують такі питання, як дослідження та формування ефективного механізму функціонування ринку лізингових послуг; розроблення заходів підвищення ролі суб’єктів лізингової діяльності на ринку фінансових послуг.

Список літератури

1. Господарський кодекс України – Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Закон України «Про фінансовий лізинг – Режим доступу: www.rada.gov.ua

3. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_263

4. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні : дис.д-ра екон. наук : 08. 00. 04. / А.Г. Барабаш – Х.: УкрДАЗТ, 2007. – 30 с.

5.Грищенко О. Фінансовий лізинг : історія, сучасність та перспективи розвитку / О. Грищенко // Юридичний журнал. – 2006. – № 3. – С. 32 – 41.

6. Українське об’єднання лізингодавців : Підсумки діяльності лізингодавців за 2011 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.leasing.org.ua

7. Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учёт, банки. – 2008. – № 14. – С. 59-65.

8. Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. – 2008. – №3. –24 с.

9. Кулиняк І.Я. Проблеми розвитку ринку лізингових послуг в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2011_4/files/EC411_31.pdf