Экономические науки/3 Финансовые отношения

Рогачова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Основні проблеми та шляхи реформування фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

На сучасному етапі розвитку та формування ринкових відносин, одним з найголовніших напрямів діяльності нашої держави є вирішення питань соціального страхування як основи соціального забезпечення її громадян. Соціальне страхування як складова частина соціального захисту відіграє значну роль у житті громадян України, особливо тих, хто втратив можливість забезпечувати себе самостійно. Проте остаточного вигляду система соціального захисту ще не отримала і перебуває у процесі постійного реформування.

Актуальність дослідження поняття соціального страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності зумовлена активною тенденцією розвитку соціальної сфери держави та її соціальною функцією, невід’ємним елементом якої є здійснення соціального страхування.

Мета статті — проаналізувати діяльність Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні на сучасному етапі та визначити основні проблеми та найбільш ефективні напрями реформування.

Слід відмітити вітчизняних науковців, які зробили великий внесок у розкриття теоретико-методологічних питань соціального захисту населення та підвищення його ефективності, а саме С. Верега, О. Губар, В. Дєда, Б. Надточій, Ю.В Абрамов, В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, В.В. Богдан, О.Д. Заруба тощо.

Важливим та необхідним елементом будь-якої розвиненої соціально-економічної системи суспільства є захищеність кожного її учасника від несприятливих для його життєдіяльності обставин, які об’єктивно можуть виникати та порушувати нормальний режим особи. Вагомим шляхом захисту особи від негативних наслідків є соціальне страхування, як один із елементів механізму реалізації соціальної політики держави. Видом соціального страхування є загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності.

Тимчасова втрата працездатності як вид непрацездатності – це неспроможність особи виконувати свої трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру і має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від роботи.

Соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності має на меті збереження, відновлення та поліпшення здоров’я застрахованої особи, а також компенсацію втраченого заробітку за час тимчасової втрати працездатності та в інших, визначених законом випадках [1].

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створений у 2001 році відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ і є правонаступником фонду соціального страхування України.

На сьогодні у системі загальнообов’язкового соціального страхування та зокрема у сфері соціального страхування з тимчасової втрати працездатності існує низка проблем як законодавчого, так і організаційного характеру, які потребують вирішення:

1. Відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг та недостатня узгодженість соціальних виплат із іншими державними витратами;

2. Взаємодублювання окремих соціальних виплат, функцій фондів, в більшості випадків відсутня їх технологічна ув’язка;

3. Відсутність механізмів регулювання бюджету соціального фонду;

4. Нечітке розмежування складу правопорушень і строків притягнення до відповідальності за всіма видами фінансової відповідальності системи соціального страхування, недостатньо визначений механізм розрахунку штрафних санкцій;

5. Відсутність прямих підстав для притягнення до адміністративної відповідальності;

6. Не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів;

7. Відсутня диференціація тарифів страхових внесків у відповідності із величиною витрат з кожного виду соціального страхування залежно від соціальних та професійних ризиків;

8. Відсутність Державного реєстру соціального страхування для призначення страхових виплат [1, с.135].

9. Потребує удосконалення система державного контролю у сфері соціально-трудових відносин, потребують суттєвого спрощення процедури сплати страхових внесків та подання звітності.

Узагальнивши, окреслимо подальші кроки реформування діяльності фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності:

- удосконалення відповідного законодавства;

- забезпечення додаткових надходжень страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектору економіки;

- забезпечення повної прозорості фінансових потоків для суб’єктів системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

- ефективна взаємодія державних і недержавних форм соціального страхування;

- покращення інформаційно-роз’яснювальної роботи фонду соціального страхування з населенням.

- в процесі реформування державного соціального страхування буде запроваджене медичне страхування, а це дозволить об`єднати надання соціальних послуг зі санаторно-курортного лікування та оздоровлення з даним видом страхування.

Стан соціальної сфери є основним індикатором розвитку країни загалом та суспільного добробуту, зокрема. На нашу думку, Україна, як соціальна держава має створити відповідні умови для підвищення матеріального забезпечення суспільства на рівні сучасних стандартів, задоволення його культурних потреб, гарантування особистої безпеки кожного громадянина та досягнення соціальної справедливості в процесі реалізації економічної політики.

Література:

1. Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту // Фінанси України. – 2002. – №8. – С.130-136.

2. Внукова Н.М. Соціальне страхування. Кредитно-модульний курс: навч. посібник: рек. МОН України / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 412 с.

3. Шаварина М. Соціальне страхування в умовах ринкових перетворень: практика та шляхи удосконалення / Марія Шаварина // Вісник ТАНГ. — 2004. — №6. — С. 126-132.

4. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», №2240-ІІІ від 18.01.2001 р. (зі змінами та доповненнями) — http://zakon.rada.gov.ua

5. Антоненко Т. Соціальне страхування: перспективи розвитку / Антоненко Т.// Соціальне страхування. – 2007. – № 7. – С. 21–23.

6. Клівіденко Л. Проблеми формування системи соціального страхування населення в Україні /Людмила Клівіденко // Вісник ТАНГ. — 2004. — №6. — С. 149-155.