Схильність сучасного керівника до прийняття ризикових
рішень в підприємницькій діяльності
Одним із найважливіших чинників
соціально-економічного розвитку в сучасних умовах є підприємницька діяльність,
яка обумовлена рядом внутрішніх і зовнішніх чинників, які спричиняють
ризик-ситуації. В сучасному підприємницькому секторі значно зростає увага до
проблеми ризику, особливостей схильності до ризику як властивості особистості,
котра виявляється в ситуаціях різного ступеню складності і може сприяти або
запобігати адаптаційним процесам в підприємницькій діяльності.
Різноманітні аспекти підприємницького
ризику, а саме ставлення підприємця до ризику
детально досліджується вітчизняними і зарубіжними науковцями. Серед останніх
публікацій ставлення підприємця до ризику розглядається наступними вченими, які
визначають індивідуальне різноманіття ризикової поведінки людей (М. Валлах,
Є.С. Жаріков, Н. Коган та ін.); поведінка людей в ризикованих ситуаціях та
ситуаціях невизначеності (В.П. Третьяков, М. Цукерман та ін.); зв'язок
ризикованості і здатності успішно діяти в ситуаціях ризику з властивостями
особистості (М. Валлах, Т.В. Корнілова).
Об'єкт дослідження – психологічна
характеристика керівника з різними проявами схильності до ризику в
підприємницькій діяльності.
У наш час ризик розуміють не лише як
можливість настання збитків, а й як можливість відхилення від цілей, від
бажаних, очікуваний результатів, задля досягнення котрих, власне, і приймається
рішенні,
Ризик – це також відсутність позитивних
результатів або невикористані можливості [1].
Важливим аспектом теорії ризику є
обґрунтування мотивації досягнення кінцевого результату, яка може бути
розглянута в таких суперечливих межах неминучого вибору між альтернативними
варіантами дій: менш привабливими, але більш надійними; і більш привабливими,
але менш надійними. Зрозуміло, що вибір другого варіанту завжди проблематичний
і пов'язаний зі всілякими несприятливими наслідками, тобто з ризиком. Такий
діапазон аналізу дозволяє з'ясувати прояв у керівників виробництва тенденції до
ризику в умовах вільного вибору економічних рішень різної трудності. Він також
допомагає з'ясувати зв'язок між рівнем їх (керівників) професійної компетенції,
досвідченості, обізнаності, як у справах підприємства, так і навколишнього
середовища, з одного боку, і мотивами поведінки, характером прийнятих рішень, а
звідси, підвищеної або зниженої схильності керівників підприємств до ризику, з
другого боку. [2]
Видокремлюються такі типи ставлення до
ризику:
а) несхильність до ризику, або несприйняття
його;
б) нейтральне, байдуже ставлення до ризику;
в) схильність, готовність до ризику.
Треба зрозуміти і визнати, що ризик у наш
час перетворюється у обов'язковий атрибут суспільно-економічного життя. В
зв'язку з цим, включення ризику в економічну практику, в діяльність підприємств
та в систему прийняття управлінських рішень неминуче, воно сприяє розвитку у
керівників виробництва навиків ефективно діяти в суперечливих, альтернативних
обставинах.
Особливо важливу роль в господарській
діяльності підприємств в сучасних умовах відіграє схильність та готовність до
ризику. Схильність до ризику означає, що приймаючий рішення віддає перевагу
ризиковій діяльності в умовах не визначеності і непередбачуваності. Мотиваційно
він стає одержимий спокусою отримання неабияких або навіть величезних доходів і
готовий пожертвувати гарантованим, непевним одержанням очікуваного результату.
Схильність до ризику – це така прагматична тенденція в поведінці керівника, в
мотивації прийняття рішення, в господарській діяльності – яка пов'язана з
розрахунком шансів на успіх та перемогу в несприятливих умовах і суперечливих
обставинах. Вона асоціюється з над ситуативною активністю суб'єкта
господарювання, з його прагненням до мотивованого, доцільного ризику заради
поставленої мети: вижити в складних економічних обставинах та уникнути
банкрутства, підвищити рівень конкурентоспроможності та іміджу підприємства. Це
виправдовує можливі негативні наслідки у випадку ризикової діяльності. Але все
ж таки ризик повинен бути розрахований на ситуативні переваги і отримання перш за все
позитивних результатів, досягнення успіху. При цьому існує певна залежність
схильності до ризику від реального становища справ. Чим більш несприятлива
ситуація складається в господарській діяльності, чим менший обсяг інформації
має в своєму розпорядженні керівник, тим більше загроз виникає для
підприємства, і ризик посилюється. Це цілком закономірно і характеризує такі
риси, притаманні ризику, як невизначеність і суперечливість, а також альтернативність та протидію. Зокрема, альтернативність передбачає неминучість
вибору із багатьох існуючих варіантів дій, а протидія означає прийняття рішень,
яке обов'язково пов'язане з ризиком, або навіть зростаючим ризиком з метою
протистояти несприятливим та суперечливим обставинам. [2].
У наш час ризик розуміють не лише як
можливість настання збитків, а й як можливість
відхилення від цілей, від бажаних, очікуваних результатів, задля досягнення котрих,
власне, і приймається рішення. Ризик – це також відсутність позитивних
результатів або невикористані можливості [1].
Схильність людини до ризику є категорією
суб'єктивною, тобто Індивідуальною для кожної особи і впливає на манеру прийняття
рішення керівника будь-якого рівня, що, в свою чергу, може визначити ризик
об'єкта, а отже і ефективність його функціонування.
Мета діяльності будь-якого менеджера
полягає у постійному пристосуванні до обставин, у спробах модифікувати, змінити
обставини, що склалися або у відкладені рішення на деякий час із тим, щоб
зменшити ризик. При чому в залежності від особистої схильності до ризику та інших психічних характеристик, менеджер може пристосуватись до ризику двома шляхами.
Зовнішнє пристосування до ризику або
екстравертність приставляє добою сукупність способів і методів за допомогою
яких суб'єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище.
Внутрішнє пристосування або інтравертність
характерне для осіб мало схильних до ризику, переконані у неможливості прямого
впливу на зовнішнє середовище.
Отже, готовність підприємця ризикувати пов'язується
рисами, які тісно корелюють зі схильністю до ризику, а саме: імпульсивність,
незалежність, кришення до успіху, схильність до лідерства та домінування.
Успішний підприємець може швидко знайти потрібну для ситуації дію та її темп, гнучко
змінювати стратегію поведінки при досягненні мети, відшукуючи вдалі ідеї та унікальну
інформацію.
Література:
1. Вітлінський В.В. Ризикологія
в економіці та Підприємництві: монографія. / Вітлінський
В.В., Великоіваненко Г.І. –К.: КНЕУ,
2004. - 480 с.
2. Маляр Н.І., Єфремова Н.Ф. Теоретичні аспекти
ризик-менеджменту та їх реалізація в практичній
діяльності підприємств/ Н.І. Маляр, Н.Ф. Єфремова // Економіка: проблеми теорії та практики. -2005. –№ 210. – С. 756
3. Вітлінський В.В.
Економічний ризик і методи його вимірювання: [підручник] / В.В. Вітлінський. — К: Борисфен, 1996 . — 338 с.