к.е.н. Литвиненко О. Д., Підгорна О. М.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МІСЦЕ КЕРІВНИЦТВА ТА ЛІДЕРСТВА В РОБОТІ ПІДПРИЄМСТВА

Керівництво є майже найважливішим в житті кожного підприємство, , так як жодна велика корпорація, так і жодна маленька фірма не можуть обійтись без керівництва. Тому тема є актуальною.

Ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих у ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівника.

Керівник може використовувати формальні важелі впливу, у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий»,а також неформальні важелі впливу, у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер». Але між керівництвом і лідерством існує певна різниця.

Лідерство це скоріше стан душі людини і сукупність її особистісних якостей, а відмінність від керівництва-керівну посаду може обіймати будь-яка людина не залежно від його характеру і настрою. Так лідер може мати більший вплив на співробітників, ніж безпосередній керівник.

Керівництво необхідно, так само як і лідерство. Людина може не бути лідером за вдачею, але при цьому він може прекрасно керувати підприємством. Лідерство швидше заражає ідеєю і веде за собою, ніж управляє людьми.

Посада керівника – це результат свідомої дії формальної організації. Лідерами стають не з волі організації, і дії лідерів не обмежуються рамками повноважень та структур. Дуже часто керівник є лідером без будь-якого зв'язку з його посадою в існуючій управлінській ієрархії. Тому проблема поєднання функцій лідера і менеджера в одній особі все більш привертає увагу теоретиків. Теорія лідерства прагне з'ясувати й передбачити, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними і чому з позиції спрямування зусиль персоналу на досягнення мети організації в конкретних умовах.

Діловим людям, незалежно від місця здійснення бізнесу, необхідний лідер думки, лідер інтуїції, лідер дії, лідер результату. Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

– мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;

– мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом з владою то відповідальністю;

– мистецтво розв'язувати конфлікти – здатність виступати в ролі посередники між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов’язані з психологічними стресами;

– мистецтво обробляти інформацію – здатність побудувати систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати;

– мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення – здатність знаходити проблеми та рішення в умовах, коли альтернативні варіанти, дії, інформація та цілі незрозумілі або викликають сумнів;

– мистецтво розподіляти ресурси в організації – здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варіант умов обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;

– захист підприємця – здатність іти на виправданий ризик і впровадження інновацій в організації;

– мистецтво самоаналізу – здатність розуміти позицію лідера, його роль в організації, вміння бачити те, як він впливає на організацію.

Для того щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник має розвивати і застосовувати владу. Будь-яка людська діяльність так чи інакше пов'язана з проявом владних відносин. Однак в економічній теорії частіше говорять не про владу, а про відносини, права, повноваження, вплив або про силу впливу суб'єкта на об'єкти своєї діяльності: на людей або ж на речі.

Діяльність сучасного вітчизняного менеджера перебуває під впливом політичних, соціальних і психологічних чинників дестимулюючого і стимулюючого характеру. їх сукупність вимагає таких особистих якостей як активна соціальна позиція, компетентність, опора на колективний розум, товариськість і дружелюбність, практично-психологічний настрій, здатність до саморефлексії; психологічний такт.

Якщо, керівник буде проводити невелике тестування працівників, щодо їх ставлення до керівництва та роботи, звичайно в анонімному порядку, то можна буде змоделювати внутрішню атмосферу колективу та його ставлення щодо роботи. Можна навіть вводити систему штрафів та винагород, але це все можна робити, вивчивши типи та відносини до праці працівників даного підприємства.

Сучасна філософія менеджменту основою ефективного впливу на підлеглих вважає відносини керівництва і влади, побудовані на засадах лідерства. Тому керівництво на підприємстві не виконується в одному стилі. Змішаний стиль керівництва, який поєднує демократичний та авторитарний типи керівництва можна назвати розподільним стилем або типом керівництва.

Керівництво та лідерство є різними поняттями, але до керівних постів в умовах ринкової економіки все частіше приходять люди, які є про натурі лідерами. Можливо, що через кілька років ці поняття зростуться і відмінностей вже не буде. Хоча розглядаючи лідерство можна сказати, що коли на підприємстві є лідер, який займає посаду керівника, в такому колективі завжди буде така люди, яка буде «не формальним» лідером и буде заважати або допомагати в керуванні, не займаючи керуючу посаду. Лідером можна бути від природи, а щоб бути справжнім, розсудливим керівником, треба багато практики, навичок та найголовніше знань.