к.т.н. Головко Т. М.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Аналіз світового ринку дорогоцінних каменів

Національне багатство всіх держав вимірюється кількістю таких винятково коштовних ресурсів як благородні метали й алмази, і, відповідно, питання про володіння цією сировиною здобуває особливу гостроту.

Родовища дорогоцінних каменів розподілені на земній кулі нерівномірно. Деякі регіони, такі, як Південна Африка, Південна й Південно-Східна Азія, Бразилія, Урал, Забайкалля, Австралія й гірські пояси США особливо багаті ними. Але основний світовий видобуток дорогоцінних каменів сьогодні ведеться в так званих бідних країнах. Камені скуповуються фактично за безцінь, після чого надходять на ювелірні ринки світу по надмірно завищеним цінам. Це призводить до нерівномірного розподілу прибутків від кінцевої реалізації дорогоцінних каменів у ряді багатих країн світу й дуже високій ціні на них, що підтримується зовсім штучно. Виключенням на сьогодні є дорогий видобуток алмазів із корінних залягань, що вимагає високих витрат і сучасних технологій.

Виходячи із загальноприйнятих методик визначення галузевої структури економіки, можна сказати, що алмазно-діамантовий комплекс світу (АДК) формується двома групами галузей. Це галузі виробничої (видобуток алмазів, виробництво діамантів, виготовлення ювелірних виробів з діамантами, виготовлення виробів промислового призначення з технічних алмазів) і невиробничої сфери (оптова торгівля алмазами й діамантами, оптова й роздрібна торгівля ювелірними виробами з діамантами й виробами з технічних алмазів, реклама діамантів і ювелірних виробів з діамантами). При розташуванні перерахованих галузей в порядку проходження через них виробленого товару від видобутку сировини до одержання кінцевої продукції отримуємо так званий «алмазний трубопровід».

У реальному житті між перерахованими галузями, що формують АДК, важко провести чіткі межі, тому що той самий «гравець» (країна, компанія) може брати активну участь у діяльності всіх галузей. Найбільше яскраво даний аспект прослідковується в прагненні багатьох алмазодобувних і гранувальних компаній до так званої «вертикальної» інтеграції (De Beers, Rio-Tinto, АЛРОСА, LLD, Lazare Kaplan International і т.д.). Цей процес дозволяє, з одного боку, більш рівномірно перерозподіляти прибуток у межах АДК, а з іншого – сприяє формуванню й збільшенню попиту на вироблений продукт, а також його вивченню [1].

Самий популярний і розрекламований камінь на Землі – алмаз. Найбільші у світі виробники алмазів – Росія й Ботсвана (Африка).

De Beers, африканська компанія-гігант, контролює більш 50 відсотків усього світового видобутку алмазів, а на частку російської АЛРОСА доводиться 25 відсотків ринку. Раніше De Beers закуповувала додатково в Росії діамантів щорічно на 800 млн. доларів. Усе це дозволяло De Beers практично одноосібно контролювати ціни на ринку діамантів. Єврокомісія розглянула в цих закупівлях порушення антимонопольного законодавства. З 2006 до 2008 року поставки російських алмазів De Beers були зменшені на половину, а з 2009 року – взагалі припинені.

За останні тридцять років ціни на дорогоцінні камені постійно росли. Виключення відбулося лише одного разу – після терактів 11 вересня в США, але тоді зміни торкнулися всього світового ринку, і жоден з ринків не встояв. Однак, уже через рік ситуація на ринку дорогоцінних каменів у світі почала змінюватися, обсяг продажів виробів з діамантами виріс майже на чверть. За прогнозами деяких експертів, ціни на алмази протягом шести наступних років виростуть на 30 %.

Стабільне підвищення цін на алмази в першу чергу пояснюється попитом на них. Попит на алмази в останні роки росте швидше, ніж їх видобуток. Тільки Китай за чотири останні роки збільшив споживання ювелірних виробів більш ніж удвічі. Що стосується загальносвітових прогнозів співвідношення «споживання – видобуток», по розрахунках західних фахівців, до 2015 року попит на алмази у світі виросте на 6%, у той час як видобуток - усього на 2%.

У світі за рік продається близько 114 млн. карат алмазів на суму близько 7 млрд. доларів. Середня ціна за карат виросла до 90 доларів, самі рідкі й дорогі рожеві й червоні алмази піднімалися в ціні до 55 тисяч доларів за карат.

У числі країн, які найбільше купують, звичайно, слід виділити, насамперед, самі багаті країни світу. Оскільки насправді частка від ВВП, яку інвестують у дорогоцінні камені, досить стабільна. Природньо, країна номер один – це Сполучені Штати. Є ряд країн, які мають до таких предметів розкоші особливу тягу – це, скажімо, Саудівська Аравія й Емірати. Вони мали до останнього часу величезний приплив на цей ринок за рахунок тих же нафтодоларів.

У цілому на ринку до 2008 року переважали позитивні тенденції, що було обумовлено наявністю економічного росту в країнах – споживачах ювелірних прикрас із діамантами. Спостерігалося перевищення попиту на алмазну сировину над пропозицією. Незважаючи на ріст цін від виробників, на вільному ринку відзначалися стійко високі премії при перепродажі алмазів.

Головним фактором, що визначав стан алмазного ринку, стала світова фінансова криза. Ситуація на провідних фондових і фінансових майданчиках продовжує залишатися досить драматичною. В таких умовах уже помітно знизилася доступність кредитів для всіх учасників алмазного та діамантового ринку. Падає й купівельна спроможність кінцевих споживачів, і відповідно – попит.

У цій ситуації Всесвітня федерація алмазних бірж (WDFB) покликала добувні компанії обмежити обсяг поставок алмазів. Найбільший виробник алмазів у світі De Beers заявив, що переглядає виробничі плани на 2009 р у зв'язку з економічною кризою. Слідом за De Beers російський монополіст з видобутку алмазної сировини компанія АЛРОСА заявила про скорочення поставок алмазів на ринок на величину до 30% для підтримки цін.

Одночасно зі скороченням обсягів пропозиції сировини, що добувають, компанії, включаючи АЛРОСА, беруть на себе зобов'язання й видатки з різкої активізації маркетингових зусиль по просуванню діамантів. Зовсім очевидно, що на успіх цієї кампанії можна розраховувати тільки в тому випадку, якщо ціни на вироби з дорогоцінними каменями в умовах кризи будуть стабільними і їх інвестиційна привабливість в очах споживачів не буде знижена [2].

Слід вважати, що предмети розкоші в кризові періоди споживачі купують в останню чергу, тому не дивно, що світовий лідер почав "рятувати" ситуацію. Фінансова криза призвела до різкого зниження попиту на вироби з діамантами, що вплинуло на весь ланцюжок у галузі й призвело до скорочення поставок сировини виробниками алмазів. Так, відреагувавши на стрімке падіння попиту на найбільшому у світі ринку США, ціни на алмази на світовому ринку знизилися в порядку 15-20%.

Незважаючи на наслідки фінансової кризи, як і припускали багато експертів, ринок дорогоцінних каменів розвивається й далі. Зараз в очах людей дорогоцінні камені по-колишньому залишаються одним з методів капіталовкладення, оскільки дорогоцінні камені ніколи не вийдуть із моди.

Література:

1. Потоцкая Т.И. «Алмазный трубопровод» как метод анализа состояния алмазно-бриллиантового рынка // Маркетинг в России и за рубежом. - 2005. - № 4 . - С.3.

2. Выборнов С. Конференция участников алмазного рынка. - Антверпен, Бельгия, 17 ноября 2008 г.