Кобзар І.В., Клімович І.М.

Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ

Особливості обліку нематеріальних активів в бухгалтерському та податковому обліку

Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб'єктів підприємницької діяльності постійно зростає.

Мета роботи полягає в тому, щоб виявити певні відмінності та неточності в обліку нематеріальних активів в бухгалтерському та податковому обліку.

З постійним розвитком економіки нематеріальні активи починають займати все більш вагоміше місце в структурі активів, а питань щодо їх обліку стає дедалі більше. Це свідчить про підвищення актуальності даної тематики.

Теоретичні аспекти даної тематики розглядали такі вчені як Я.В.Соколова, Л.Керєєва, В.Ф.Палій, О.В.Соловйова, Г.Нашкерська та ін.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності здійснює ПСБО8 «Нематеріальні активи».

ПСБО 8 «Нематеріальні активи» дає визначення нематеріальним активам - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований, знаходиться на підприємстві в цілях використання більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам [1].

Відповідно п.14.1 ст.14 ПКУ нематеріальні активи - це права власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном і майновими правами [2].

Отже, ПСБО 8 визначає нематеріальні активи, як всі ті активи, що: не мають матеріальної форми; можуть бути ідентифіковані; період корисного використання більше одного року.

Відмінність визначення ПКУ від ПСБУ 8 у тім, що ПКУ визначає нематеріальним активом тільки права власності на той чи інший об’єкт діяльності або права користування майновими правами, наприклад наявність документів: патентів на винаходи,корисну модель, промисловий зразок та ін.

Одним з найважливіших аспектів обліку нематеріальних активів є нарахування амортизації [3]. Податковий облік нематеріальних активів істотно відрізняється від бухгалтерського обліку. У ПКУ недостатньо уваги приділено нематеріальним активам. Норми ПКУ регулюють встановлення мінімального терміна дії права користування, так для одних термін дії встановлено законодавчо, а в інших випадках термін корисного використання встановлюється підприємством самостійно. Облік амортизованої вартості нематеріальних активів ведеться по кожному з об’єктів, який входить в склад певної групи. Норми амортизаційних відрахувань нематеріальних активів визначаються на підставі їх первісної вартості чи терміна їх корисного використання. Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством самостійно згідно з затвердженим наказом про облікову політику з метою складання звітності [2].

В бухгалтерському обліку підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації нематеріальних активів виходячи з умов отримання майбутніх вигід. Амортизація нематеріальних активів може розраховуватись за тима ж методами нарахування, що і основні засоби, у випадку якщо не можна визначити за яким методом нараховувати амортизацію, використовують прямолінійний метод. Нарахування амортизації здійснюється у наступному місяці після введення об’єкта в експлуатацію і закінчується з наступним місяцем після його вибуття [1]. В ПКУ цієї інформації не зазначається.

Згідно з ПКУ практично ніде не встановлено мінімально допустимих строків права користування. Це пояснюється тим, що строк дії права користування в першу чергу залежить від суб’єктивного фактора, тобто бажання власника (автора) передати права, а це питання не регулюється розділами Кодексу. Водночас законодавець встановив, що строк дії права користування визначається у правовстановлюючому документі (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо). Поряд з тим, зазначимо, що абз. 2 п. 25 П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» передбачено, що нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають [1]. Однак, нормами ПКУ, з метою амортизації нематеріальних активів, для цілей податкового обліку чітко встановлено, що якщо строк дії права користування нематеріального активу не встановлено у правовстановлюючому документі, то слід орієнтуватись на строк у 10 років безперервної експлуатації.

В податковому та бухгалтерському обліку є певні розбіжності, в законодавчій базі недостатньо уваги приділено специфіці обліку нематеріальних активів, що спричиняє певні труднощі в обліку такого специфічного виду активів. Облік нематеріальних активів, а також їх амортизаційна політика не враховує усіх особливостей облікової політики окремого підприємства. Тому, для вирішення цієї проблеми необхідно ввести деякі зміни для більш чіткого відображення операцій з нематеріальними активами як в податковому так і в бухгалтерському обліку.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №750/4043. Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів №658 від 31.05.2012

2. Податковий кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5180-VI ( 5180-17 ) від 06.07.2012

3. Інтернет ресурс: http://buhforum.com