Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н. Даценко Г.В., Ніколаєва О.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Необхідність, проблеми та шляхи здійснення державного контролю іноземних інвестицій

На сучасному етапі економічний розвиток України великою мірою залежить від вирішення проблеми зростання капітальних вкладень в основні галузі виробництва. Проте, політичні перегони, прийняття непродуманих політичних рішень призводять державу до чергової економічної кризи. У таких

умовах одним із реальних шляхів швидкого виправлення складної економічної ситуації є активізація дій влади та уряду в напрямі залучення іноземних інвестицій. Та зважаючи на складні політичні й економічні умови, не кожен інвестор вкладатиме кошти в економіку України, якщо не матиме державних гарантій щодо їх цільового та ефективного використання. Держава ж надасть ці

гарантії тільки за умови наявності ефективної системи державного контролю за використанням іноземних інвестицій.

На сьогодні інвестори, які вкладають кошти у розвиток приватного бізнесу, користуються послугами незалежних аудиторських фірм. Тому організація дієвого механізму контролю за порядком надходження і використання іноземних інвестицій державними органами наразі є актуальною та нагальною[2].

Аналізу проблем інвестиційної діяльності присвячені праці таких українських науковців, як О. Дацій, Л.Дідківська, І. Богдан, І. Бондарчук. Однак у них розглядаються лише окремі сторони порушуваних проблем, недостатньо досліджені методи державного контролю за інвестиційним процесом, цільовим та ефективним використанням залучених іноземних коштів.

Основним завданням статті є: розкрити сутність і види іноземних інвестицій та організаційно-правові засади державного регулювання інвестиційного процесу в Україні, визначити основні напрями вдосконалення системи державного фінансового контролю за використанням іноземних інвестицій.

Насамперед, відзначимо, що іноземні інвестиції – це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Інвестування має велике значення і вигідне для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни або використовують для повторних інвестицій у цій країні. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій у національних інтересах.

Для того, щоб поліпшити роботу з іноземними інвесторами, необхідно вжити конкретні практичні заходи у сфері державного регулювання і контролю.

Важливим тут є вдосконалення правового забезпечення діяльності іноземних інвесторів в Україні. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає: пряме управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестиційної діяльності через макро- та мікроекономічні важелі та контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює інвестиційний процес. [3, с. 118].

Перші дві функції державного регулювання процесу інвестування та формування інвестиційного клімату в країні у науковій літературі розкриваються досить докладно, а от організація та методика контролю за інвестиціями висвітлюються поверхово або ж взагалі не розглядаються. Саме тому на функції контролю за законністю проведення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами у межах державного регулювання інвестиційної діяльності необхідно зупинитися більш детально.

Визначальну роль тут відіграє реорганізація системи державного контролю. Необхідність термінового перегляду організаційної структури системи державного контролю зумовлена наявністю значних вад і проблем у функціонуванні системи контролю, до яких насамперед слід віднести:

– велику кількість контрольних органів (на сьогодні тільки загальнодержавних органів, на які покладено функції контролю, налічується більше двох десятків), які підпорядковані різним відомствам;

– відсутність єдиного комплексного підходу контрольних органів до об’єкта контролю при перевірці фінансово-господарської діяльності. Тобто кожне окреме відомство контролює обмежений контингент суб’єктів господарської діяльності або ж вузьке коло питань і, до того ж, має обмежені права при виявленні порушень, що не відповідають переліку питань, визначених для перевірки.

– несформованість єдиного інформаційного простору в дослідженні фінансово-економічних проблем, а саме: наявність вузьковідомчих інформаційних баз даних про суб’єктів господарювання та результати перевірки їх діяльності, обмежений доступ до інформації посадових осіб, які організовують та проводять перевірки[1].

Основними недоліками організації і методики контролю залучення та використання інвестицій є:

– недосконалість методів оцінювання доцільності й ефективності інвестиційних проектів з погляду захисту економічних інтересів держави;

– відсутність єдиного координаційного центру з питань організації, методики та аналізу результатів контролю за використанням інвестицій у народногосподарському комплексі країни;

– відсутність єдиного методичного підходу при перевірках законності залучення, реальності і повноти використання інвестицій за інноваційними проектами тощо[3].

Усунення зазначених недоліків можливе тільки за умови проведення кардинальних змін у системі контролю і, насамперед, перегляду принципових підходів до організації цієї системи та реорганізації структури контрольних органів. З метою забезпечення єдиного підходу до організації та проведення контролю, комплексності перевірок доцільно підпорядкувати всі служби, що здійснюють економічний і фінансовий контроль Міністерству фінансів України, при якому створити окремий департамент державного фінансового контролю з управліннями за сферами економічної діяльності. Це дає змогу оперативно, без усяких зволікань вирішувати питання організації заходів контролю, комплексно підходити до перевірки окремого підприємства чи галузі, що покращить якість перевірок та їх результативність. Такий крок у реорганізації механізму фінансового контролю сприятиме також створенню єдиної інформаційної бази та ефективному її використанню.

Удосконалення методичних підходів до контролю за інвестиційним процесом вимагає розробки методичних рекомендацій з проведення контролю за інвестиційною діяльністю, починаючи з обґрунтування необхідності й економічної ефективності інвестиційного проекту до дотримання порядку його виконання та оцінювання народногосподарського ефекту. Крім того, необхідно звернути увагу на особливості залучення інвестицій в інноваційні проекти та визначити основні критерії, за якими необхідно контролювати повноту та ефективність використання цих інвестицій на зазначені цілі.

На мою думку, впровадження на державному рівні вищеперелічених заходів приведе до покращення інвестиційного клімату в Україні, активізації інвестиційної діяльності й дасть можливість значно покращити контроль за інвестиційним процесом як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Література:

1. Бондарчук І. Інвестиційна політика в Україні : навч. посіб. / І. Бондарчук. – К. : Вид-во УАДУ, 2009. – 24 с.

2. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях : навч. посіб. / Ю.Г. Козак, В.В. Ковалевський, К.І. Ржепішевський – К. : Центр навчальної літератури, 2010. – 676 с.

3. Кузьмін О. Є., Князь С. В. Регулювання інвестиційної діяльності в Україні / О. Є. Кузьмін, С. В. Князь // Фінанси України. – 2011. – № 3. – С. 97 – 107.