К. е. н., доцент Даценко Г. В., Станіслав О. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

Контроль і організація обліку основних засобів: їх збереження та використання

Становлення нового господарського механізму передбачає нові підходи до дослідження окремих економічних категорій. До них належить і категорія основних засобів.

На сьогодні важливою проблемою, що потребує вивчення і подальшого вдосконалення, є ефектність використання основних засобів, а саме: забезпеченість підприємства основними засобами; ефективність використання обладнання; виявлення факторів і резервів підвищення ефективності використання основних засобів, нарахування амортизації основних засобів.

Необхідність посилення контролю за основними засобами обумовлюється зростанням нестабільності зовнішнього середовища та ускладненням управління основними засобами, що потребують механізму координації внутрішнього контролю; переміщенням акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього; необхідністю безперервного відстеження змін виробничого потенціалу підприємства; необхідністю мінімізації ризиків в управлінні основними засобами та їх оцінки для визначення амортизаційної політики. Вирішення вказаних завдань обумовлюють створення ефективної системи контролю основних засобів.

Питання контролю та організації обліку основних засобів, їх збереження і використання розглядали українські та зарубіжні вчені, такі як Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Крічка, Г.С. Майдуда, В. Пархоменко, С.М. Євтушенко, Н.В. Виговська, Н.Р. Домбровська та інші. Проте прийняття Податкового кодексу України та глибокі структурні зміни в економічному механізмі держави, вимагають постійного вдосконалення методики контролю і обліку, системи регулювання амортизаційної політики основних засобів підприємства.

Економіко-правове визначення основних засобів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», в якому трактується, що основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена [1]. Основні засоби за функціональним призначенням та видом діяльності поділяються на виробничі основні засоби та невиробничі основні засоби. Для обліку основних засобів передбачено такі синтетичні рахунки:

¾ Рахунок 10 «Основні засоби» - це активний, інвентарний, матеріальний рахунок призначений для обліку наявності і руху основних засобів, що перебувають не лише в експлуатації, а й в запасі, на консервації чи в оренді;

¾ Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» - це активний, інвентарний рахунок за яким ведеться облік окремої групи основних засобів таких як, бібліотечні фонди, інвентарна тара, тимчасові не титульні споруди тощо;

¾ Рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів – це контрактивний, регулюючий, зменшуючий рахунок призначений для відображення амортизації (зносу) вартості основних засобів у процесі її переносу на новостворюваний продукт. Цей рахунок передбачає три субрахунки: знос основних засобів, знос інших необоротних активів і знос нематеріальних активів;

¾ Також для обліку основних засобів призначені такі рахунки, як 424, 641, 63-685, 742, 972, 976 та 286 [5].

Основними завданнями контролю основних засобів є: контроль наявності основних засобів і нематеріальних активів; оцінка відповідності документального оформлення і відображення в обліку операцій по руху основних засобів, нематеріальних активів й інших прибуткових вкладень в нематеріальні цінності чинному законодавству; оцінка ефективного використання основних засобів і нематеріальних активів підприємства; оцінка своєчасності ремонту основних засобів; якісна і кількісна оцінка основних засобів і нематеріальних активів; правильність нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів і відображення операцій в обліку [5].

Однією з порушень виявлених в обліку при проведення ревізії є недостовірно визначена вартість основних засобів. Тому доцільно було б розглянути види вартостей за якими обліковуються основні засоби: первісна вартість – застосовується для оцінки основних засобів під час їх надходження (придбання або створення); вартість, що амортизується – для розрахунку суми амортизації; ліквідаційна вартість – для розрахунку суми амортизації; справедлива вартість – при визначені вартості основних засобів отриманих безоплатно або внесені як внесок до статутного капіталу (при отримання в обмін на неподібний об’єкт); залишкова (балансова) вартість – при відображення основних засобів у Балансі ( отримання в обмін на подібний об’єкт); переоцінена вартість – застосовується як первісна після переоцінки.

Однією з найгостріших проблем на сьогодні в Україні є визначення реального розміру амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування є важливим елементом витрат на виробництво і основним джерелом капітальних вкладень. Тому правильність нарахування амортизації впливає на розмір прибутку, суму податкових платежів, собівартість продукції та цінову політику підприємства. При здійснені контролю нарахування амортизації слід враховувати наступне: об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі); нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об’єкта, який установлюється підприємством; амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів, передбачених податковим законодавством: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого; нарахування амортизації проводиться щомісячно. Особливу увагу при перевірці нарахування амортизації необхідно звертати увагу на обраний підприємством метод, який вказаний в Наказі про облікову політику [2].

Наступним напрямом контролю є переоцінка основних засобів. Досягти ефективності такого контролю можна здійснюючи пооб’єктний облік результатів переоцінки основних засобів у регістрах аналітичного обліку [6]. В процесі контролю потрібно встановити своєчасність проведення переоцінки відповідно з обліковою політикою. Важливо проконтролювати правильність відображення результатів переоцінки основних засобів в бухгалтерському обліку і результатів всіх минулих переоцінок об’єкта основних засобів [3].

При контролі основних засобів важлива перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів. Для цього здійснюють контрольні вибіркові обстеження об'єктів основних засобів, виявляють відповідність їхнього фактичного стану згідно з технічною документацією. Первинні документи на прийняття основних засобів порівнюють із даними складського обліку, бухгалтерськими реєстрами, журналом реєстрації доручень та платіжними документами. Встановлюють розходження у цих документах, з'ясовують їхні причини, виявляють факти підміни дорогих товарів малоцінними [4].

Достовірне визначення таких розходжень виявляється при пооб’єктному аналітичному обліку. Для цього кожному об’єкту основних засобів надається відповідний інвентарний номер. Аналітичний облік основних засобів здійснюється в інвентарних картках. Заповненні інвентарні картки реєструють в Описах інвентарних карток з обліку основних засобів.

Обов’язковою умовою ефективного використання строку експлуатації основних засобів є постійне підтримання їх в робочому стані за рахунок проведених періодичних ремонтів. Саме це є одним із способів розкрадань коштів на підприємстві. Наприклад, виділяють кошти на капітальний ремонт об’єкта, з точки зору обліку все правильно, надані всі документи щодо закуплених матеріалів і виконаних робіт, але насправді робиться поточний ремонт із меншими затратами, а кошти незаконно присвоюються (ведеться подвійна бухгалтерія) [6]. При перевірці підприємства, ревізори щоб виявити даний злочин застосовують такі методи перевірки, як контрольний замір виконаних робіт, зустрічної перевірки, залучають експертів будівельних організацій, якщо це потрібно тощо.

Перевірку наявності основних засобів можна проводити двома способами: шляхом інвентаризації або шляхом документальної перевірки основних засобів [4].

Отже, для повноцінного збереження та використання основних засобів, з метою подальшого вдосконалення обліку основних засобів на підприємствах ми пропонуємо наступне. Керівництву підприємства посилити контроль за своєчасністю відображення в обліку надходження і вибуття основних засобів. При нарахуванні зносу основних засобів використовувати метод обраний обліковою політикою та сформувати ефективну амортизаційну політику. При обліку ремонтів основних засобів керуватися П(с)БО 7 та іншими нормативним актами з обліку основних засобів.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Наказ Мінфін № 92 від 27.04.2000 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 21. – Ст. 871.

2. Домбровська Н.Р. До питань нарахування амортизації основних засобів // Облік і фінанси АПК. – 2010. - № 4. – С. 45-48.

3. Лєгостаєва О.О. Напрями підвищення ефективності основних засобів підприємства // Вісник університету банківської справи НБУ.- 2012. – №1 (13). – С. 208-211.

4. Основні засоби на підприємстві // Все про бухгалтерський облік. – 2012. - №11. - С. 23-27.

5. Пархоменко В. Бухгалтерський облік основних засобів // Вісник Податкової служби України. – 2012. - №14. – С.36- 42.

6. Фірсова С.М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства / С.М. Фірсова, О.В. Гарасюта // Економіка і держава. – 2011. - № 11. – С. 65-69.