К.е.н., доцент Даценко Г.В., Маньківська М.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Державний аудит як перспективна форма контролю

Аудит є однією із форм контролю, яка лише останні п'ять років почала використовуватися в державному управлінні України. У міжнародній практиці контролю аудит вже перетворився на одну із основних форм його проведення, а у вітчизняній практиці контрольної діяльності цей вид діяльності є новим і малодослідженим як із практичного, так і з теоретичного боку. Ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ, підприємств та організацій. Нестача бюджетних ресурсів змушує до пошуку шляхів найбільш раціонального та ефективного їх витрачання. Відбувається поступовий перехід від жорсткого контролю у формі ревізій і перевірок до інших форм контролю, направлених на запобігання порушенням та підвищення ефективності господарювання державного сектору економіки. Однією із таких сучасних і дієвих форм фінансового контролю є державний аудит.

Створення та розвиток державного фінансового аудиту в Україні висвітили в своїх роботах багато науковців, серед яких доцільно виокремити праці таких авторів як: Ф.Ф. Бутинець, С.О. Левицька, А.В. Мамишев, І.Б. Стефанюк та інші.

Державний фінансовий контроль реалізується державною фінансовою інспекцією через проведення державного фінансового аудита, інспектування, ревізії, моніторингу та перевірки державних   закупівель [1].

Відповідно до ст. 363 Господарського кодексу України державний фінансовий аудит розглядається як різновид державного фінансового контролю. Його сутність полягає у перевірці та аналізі ефективного використання державних чи комунальних коштів, а також майна та інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати аудиту ефективності та їх оцінка викладаються у аудиторському звіті [2].

Аудиторський звіт - документ, який складається керівником групи державних аудиторів (державним аудитором) у встановленому порядку за результатами проведення фінансово-господарського аудиту за бюджетний рік.

Типовий аудиторський звіт (інформація про участь в аудиті ефективності) має наступну структуру: резюме (супровідний лист),вступ, структура аудиту,опис досліджуваної бюджетної програми, результати аудиту,висновки аудиту, пропозиції, джерела інформації [4].

В свою чергу інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті [1].

Акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Акт ревізії містить вступну та констатуючу частину [3].

Отже, можна стверджувати, що поняття державний аудит ширше від поняття інспектування, тому що охоплює не лише перевірку достовірності фінансових показників, але і здійснення оцінки стану досягнення запланованих показників, виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо їх усунення. Основною відмінністю інспектування від аудиту ефективності є те що мета інспектування – знайти порушення і притягнути винних до відповідальності, а мета державного аудиту - попередження порушень та надання рекомендацій.

Інша перевага державного аудиту полягає в тому, що якщо в ході ревізії увага акцентується на підтвердженні здійснених витрат та достовірності відображення їх в обліку, тобто, вивчаються минулі факти, то державний аудит охоплює не тільки специфічну фінансову діяльність, але і весь спектр державної діяльності, у тому числі організаційну і адміністративні системи і передбачає аналіз процесів прийняття управлінських рішень з метою визначення ефективності використання коштів, виділених для надання відповідних державних послуг, та досягнення запланованих результатів роботи державного сектору економіки.

За результатами ревізії можна лише констатувати сам факт порушення і притягнути винних до відповідальності, але не попередити його , що є основною метою аудиту ефективності. Крім того, за результатами аудиту замість обов’язкових до виконання вимог, приписів і фінансових санкцій, підконтрольним об’єктам надаються пропозиції організаційного, нормативно-методологічного та фінансового характеру, які надаються на всіх рівнях [3].

Таким чином, державний аудит використання ресурсів є ширшою формою контролю, ніж інспектування, бо під «сумнів» державні аудитори ставлять не тільки законність і достовірність використання ресурсів за призначенням, а й доцільність і необхідність того чи іншого управлінського рішення.

Запровадження державного аудиту як найновішої самостійної форми державного фінансового контролю, безумовно, пов'язане з численними проблемами. До основних з них належать наступні: через новизну державного аудиту не визначено головні принципи, процедури та відсутні обґрунтування методів здійснення даної форми фінансового контролю; не вирішене питання інформаційного та програмного забезпечення аудиторського процесу; не визначені функції аудиторів, їх права, етичні норми діяльності, обов’язки та відповідальність; чітко не визначені користувачі інформації, яка буде отримана у результаті державного аудиту; не встановлено форму вихідних документів, які мають складатися за результатами державного аудиту; не визначено місце державного аудиту у системі державному фінансовому контролі; відсутність критеріїв та нерегульованість процедури вибору об'єктів аудиту; неготовність кадрів ДФІ до сприйняття зміни філософії державного фінансового контролю; неврегульованість взаємовідносин між державними фінансовими органами з приводу призначення і проведення державного аудиту та використання його результатів [4].

Виходячи із даних недоліків, важливим є розробка та рекомендація основних напрямків удосконалення існуючої системи державного фінансового аудиту з метою покращення діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх стабільності та ефективності функціонування. Серед таких напрямків: удосконалення законодавчої бази у сфері державного фінансового аудиту; створення системи органів незалежного зовнішнього державного аудиту шляхом розвитку регіональних рахункових палат на основі наявної розгалуженої мережі контрольно-ревізійних органів; прийняття та коригування урядових рішень з питань організації урядового внутрішньосистемного державного аудиту; здійснення поступового переходу від ревізій фінансово-господарської діяльності до аудиту виконання основних показників бюджетних установ.

Література:

1. Про Положення про Державну фінансову інспекцію України
[Електронний ресурс]: Указ Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/499/2011.

2. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]: Кодекс України, Закон Верховної Ради України від 16.01.2003 № 436-IV. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

3. Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України N 550 від 20 квітня 2006 р із внесеними змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/550-2006-%D0%BF.
4. Державний аудит: навч. посіб. / Л.В. Дікань, Ю.О. Голуб, Н.В. Синюгіна; за ред. проф. Л.В. Дікань. - К. : Знання. - 2011. - 503 с.